Юридична психологія як наука

Юридична психологія взаємопов'язана  і з процесуальними науками (кримінально-процесуальним і цивільним процесуальним правом). Дослідження проблем доказування, внутрішнього переконання судді, процесуального статусу учасників кримінального процесу тощо не може бути здійснене без залучення даних психології. У цьому плані одержали розвиток «психологія показань свідків», «психологія внутрішнього переконання», «психологія потерпілого чи обвинуваченого» та ін.

Існують тісні зв'язки між юридичною  психологією і криміналістикою. Остання служить цілям розкриття, розслідування, судового розгляду і попередження злочинів, а також розробляє оптимальні прийоми і методи збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Тому криміналістика максимально використовує дані психології. Юридична психологія сприяє розробленню тактичних прийомів, заснованих на використанні на необхідному рівні психологічного впливу, що дає змогу встановити психологічний контакт, викрити неправду, актуалізувати забуте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Юридична наука, безумовно, не може замикатися у власних вузьких рамках і не враховувати економічних, демографічних, культурних, соціально-психологічних й інших факторів при рішенні проблем правоохоронної й правозастосовної діяльності. На стиках юриспруденції із зазначеними науками можуть розвиватися нові галузі наукового знання, що мають двоїсту природу і єдину мету - забезпечення правоохоронної й правозастосовної діяльності. Інтеграція юриспруденції й психології досить чітко проявляється на трьох рівнях:

- застосування психологічного  знання в юриспруденції в "чистому" виді;

- використання в юриспруденції  психологічного знання шляхом  його "трансформації";

- синтез психології і юриспруденції,  властиво їхніх стиків, і виникнення  нової галузі науки - юридичної  психології.

Перший напрямок - це безпосереднє використання психологічних знань у вигляді методу експертних психологічних оцінок. У цьому випадку психолог виступає в ролі експерта, консультанта або фахівця в карному, цивільному, адміністративному процесі або в ході виконання покарання або інших заходів правового впливу на особистість.

Другий напрямок - це уточнення, розширення, удосконалювання юридичних понять й інститутів за рахунок залучення  психологічних категорій і понять, а також застосування юристами психологічних  методів у наукових дослідженнях або правозастосовній, правоохоронній й інший юридичній практиці, використання даних психології в організаційній і процесуальній діяльності, професійному відборі, розслідуванні правопорушень, виправленні й перевихованні засуджених. Застосовують психологічні знання й при встановленні професійної придатності до роботи в правоохоронних органах, профорієнтації й ін.

Третій напрямок взаємодії психології і юриспруденції має більше виражений, чим два попередніх, двосторонній характер. Потреби юриспруденції  в психологічному знанні визначають виникнення юридичної психології, що є двоєдиною наукою, одночасно й психологічної і юридичної, що аналізує психологічні особливості в сфері застосування права. Безумовно, виникнення такий інтегративної науки одночасно стимулює розвиток й удосконалювання знання як психологічного, так й юридичного.

Вченими-правознавцями традиційно в юриспруденції виділяються  наступні три форми її взаємодії  із суміжними науками:

1. Використання даних суміжних  з юриспруденцією наук для  рішення актуальних специфічних проблем правотворчості й правового регулювання.

2. Використання наукових ідей  і принципів суміжних наук  для аналізу системи державно-правового  регулювання.

3. Використання в соціально-правовому  пізнанні конкретних прийомів, методів,  способів, наукового дослідження, запозичених з тієї або іншої конкретної науки.

Нам представляється, що запропонована  перша модель взаємодії юриспруденції  й психології більш повно, ніж  друга, традиційна, відображає об'єктивний характер процесу, у результаті якого  й формується юридична психологія. Тому розвиваючи юридичну психологію як науку, сприятимемо подальшому вдосконаленню правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності, забезпечити практичних працівників науково обґрунтованими рекомендаціями з оволодіння професійно необхідними якостями.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Бедь В. Юридична психологія. - К.: Знання, 2003.

2. Еникеев М. И. Основы общей  и юридической психологии. - М.: Наука.

3 .Киричук О. В. Основи психології. - К.: Либідь, 2003

4. Кондратьєв В.М. Юридична психологія. - К.: Либідь, 2000

5 .Пирожков В. Криминальная психология. - М.: Наука, 1999.

6 .Подольський М.І. Загальна психологія. - К.: Знання, 2000. 

7. Романов В. Юридическая психология. - М.: Наука, 2001.

8.Сливка С. Юридична деонтологія. - К.: Атака, 2003.