Гендерні відмінності у проявах агресивності підлітків

 

Аналіз приведених в таблиці даних показує, що найбільшою агресивністю відрізняються 10-11-річні підлітки-хлопчики, у яких переважає фізична агресія. У хлопчиків з віком відбувається загасання фізичної агресії, а у дівчаток спостерігається зростання цієї форми агресивності. При спаді непрямої агресії у хлопчиків, йде значне збільшення її у дівчаток. У 12-13 років наголошується зниження вербальної агресії у хлопчиків, при постійному наростанні цієї агресії у дівчаток. До 14-15 років у хлопчиків так само відбувається сплеск вербальної агресії. Негативізм значно сильніше виявляється у хлопчиків на всіх вікових періодах підліткового віку. У дівчаток негативізм декілька згасає при переході від 13 до 14-15 років. На підставі аналізу приведених даних виникає необхідність детальнішого вивчення агресивності дівчаток. За зовнішньою грубістю хлопчиків-підлітків і скритністю дівчаток лежить складна картина статевовікових відмінностей їх розвитку, зокрема розвитку і прояву різних форм агресивності[3].

 

РОЗДІЛ  ІІ. ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ АГРЕСИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ТА ШЛЯХИ ЙОГО КОРЕКЦІЇ.

1. Результати діагностики.

Дослідження рівня  агресивності підлітків проводилося  в два етапи: на першому відбулося тестування, на другому – діагностика отриманих результатів та перевірка висуненої гіпотези.

Використовувався тест, розроблений А. Бассом і А. Дарки (див. додаток 1). Методика призначена для діагностики агресивних і ворожих реакцій людини. Вказана методика широко поширена в зарубіжних дослідженнях, в яких підтверджується її висока валідность і надійність.

Методика представлена як самозвіт про схильність до різних форм агресивної поведінки, включає 75 пунктів і 8 шкал:

• Фізична агресія (напад) – використання фізичної сили проти іншої особи.
• Непряма агресія – дії, як обхідними шляхами направлені на інше обличчя (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і т. д).
• Вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).
• Схильність до роздратування – готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
• Негативізм – опозиційна манера поведінки, зазвичай направлена проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

З форм ворожих реакцій наголошуються:

• Образа – заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гіркота, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.
• Підозрілість – недовір’я і обережність по відношенню до людей, засновані на переконанні, що ті, що оточують мають намір заподіяти шкоду.

Відповіді на питання  цієї шкали виражають стримуючий вплив відчуття провини на прояв форм поведінки, які зазвичай забороняються нормами суспільства. Фізична агресія, непряма агресія, роздратування і вербальна агресія разом утворюють сумарний індекс агресивних реакцій, а образа і підозрілість – індекс ворожості.

Дана методика дозволяє визначити типові для людини форми агресивної поведінки. Застосовуючи цю методику, можна переконатися в тому, що у різних категорій підлітків агресія має різні якісні і кількісні характеристики. Разом з тим методика виявляє лише наявність агресивних компонентів, дозволяючи діагностувати агресивні тенденції. Але тлумачення отриманих даних вимагає як додаткового теоретичного аналізу, так і створення спеціальних експериментальних ситуацій для розкриття умов і можливостей корекції підліткової агресії.

Дослідження проводилося  серед учнів 8-9 класів. Тестування пройшли 49 учнів, серед яких налічується 23 дівчат та 26 хлопців. Протягом відведеного часу для відповідей на запитання простежувалась загальна зацікавленість, хоча деякі з учнів намагалися якомога більше привернути до себе увагу, коментуючи окремі питання або ж розмовляючи з товаришами. Деякі пункти викликали труднощі у розумінні. Оскільки опитування проводилося анонімно і вказувалася лише стать і вік, то можна вважати, що отримані результати є достовірними і правдивими.

Після аналізу  проведеного опитування були отримані наступні показники різних форм прояву агресії у досліджуваних, які можна продемонструвати у вигляді таблиці. (див. таблицю 2).

 

 

Таблиця 2

Прояви  різних форм агресивної поведінки у хлопчиків і дівчаток підліткового віку,%.

Форми агресивності	Фізична агресія	Непряма агресія	Роздратованість	Негативізм	Образа	Підозрілість	Вербальна агресія	Почуття провини
Хлопчики	70	34	71	20	35	41	64	51
Дівчатка	46	50	41	32	28	38	80	38

 

Виходячи з  отриманих даних, можна зробити  таке узагальнення у вигляді діаграми, акцентуючи нашу увагу на основних формах прояву агресії (див. діаграму 1).

Діаграма 1

Основні форми прояву агресивності підлітків

Порівняльний аналіз середніх значень основних форм прояву агресивності у хлопчиків та дівчаток вказує на те, що хлопчики є більш агресивними, хоча переважають форми прояву агресивності різні. Так, для хлопців характерною є фізична агресія. Вони можуть застосовувати силу для вирішення певних проблем чи суперечок. Причому, вони така модель поведінки є для них абсолютно прийнятною, що підтверджує той факт, що суспільство значною мірою впливає на розвиток і становлення особистості підлітка. Адже, як наголошували Семенюк Л. Д. та Берн Ш., моделі поведінки у осіб чоловічої та жіночої статі склалися дуже давно і встигли закріпитися у повсякденному житті[3,17]. Разом з фізичною спостерігається тенденція і до вербальної агресії.

У дівчаток навпаки, вербальна переважає над фізичною агресією. Дане явище можна пояснити тим, що хлопці фізично є сильнішими на відмінну від дівчат. Досить часто в такий спосіб вони намагаються завоювати авторитет однолітків [15]. Крім того, треба віддати належне і соціальним ролям дівчаток, які приписуються їм у суспільстві.

Також важливий і той факт, що рівень вербальної агресії і у одних, і у інших приблизно однаковий. Розглядаючи і аналізуючи цю тенденцію, варто звернути увагу на вікову категорію досліджуваних. Підлітковий вік, як було зазначено раніше, є перехідним періодом, коли дитина намагається самоствердитися, проявляє перші спроби ідентифікувати себе у світі дорослих, але ще не зовсім усвідомлює, яким чином це можна найкраще зробити. Тому агресія застосовується як своєрідний захист і спосіб завоювати авторитет оточуючих.

Ще одна відмінність простежується у проявах прямої та непрямої агресії. Хлопці здатні проявляти пряму агресію значно частіше, ніж дівчата. Вони можуть відкрито демонструвати свій настрій, протест чи невдоволення та агресивно поводитись по відношенню до інших. Дівчата ж, навпаки, вдаються до розпускання пліток, злобних жартів. Подібні прояви можна пояснити тим, що останні відчувають дискомфорт, проявляючи свою агресію у прямій формі у присутності інших людей, адже склалася така думка, що дівчатка – чуйні, лагідні істоти і їм не властива подібна поведінка. У нашому суспільстві вважається нормою домінування чоловіка над жінкою. Зазвичай, найяскравішим прикладом для наслідування є сім’я кожної дитини окремо. Підлітки шукають собі авторитети, які б стали взірцем, через що вони моделюють свою поведінку на основі того, який мікроклімат склався у їхній родині.

За показниками останньої шкали  у діаграмі , можна зробити висновок, що у підлітковому віці негативізм проявляється не в такій значній  мірі, як фізична або вербальна  агресія. Однак вплив негативізму на особистість все ж має значення. Цей вид прояву агресивності формується перш за все у сім’ї, яка не є зовсім благополучною або у якій відсутнє рівноправ’я, за таких обставин дитина перебуває у стані постійного протесту і невдоволення. Хлопці також проявляють менший негативізм, ніж дівчата.

Також, проаналізувавши та виконавши підрахунки, було отримано наступні дані щодо індексу агресивності та ворожості у хлопців та дівчат (див. таблицю 3):

Таблиця 3

Загальний показник агресивності та ворожості у підлітків

Індекс агресивності		Індекс ворожості
Хлопчики	Дівчатка	Хлопчики	Дівчатка
24	19	9	6

 

Підбиваючи підсумки аналізу отриманих  результатів, важко не погодитися з  тим, що дослідження індивідуального розвитку показують, що гендерні відмінності в агресивній поведінці виникають в досить ранньому віці, а стверджуються найбільше у підлітковому віці. І найважливішими факторами впливу на розвиток особистості дитини є її найближче оточення – сім’я, крім того помітний вплив однолітків та друзів, адже в цьому віці підлітки надто чутливі і дуже близько сприймають всі події, які з ними відбуваються.

1. Рекомендації зниження рівня агресивності підлітків.

Корекційна робота по профілактиці відхилень нормальної поведінки з підлітками має свої особливості. На початкових етапах не показані групові форми. Не говорячи вже про практично неминучу негативну консолідацію підлітків в групі, індивідуальна робота з підлітком є ефективнішою.

Із самого початку, паралельно з індивідуальною роботою  з підлітком, необхідно починати роботу з сім’єю. Після діагностики сімейних відносин і ступеня їх дисгармонійності повинна слідувати психокорекційна робота як індивідуальна, так і групова. Але основний акцент слід робити на індивідуальній роботі з підлітком. Абсолютно неефективними виявляються загальні бесіди про необхідність “добре поводитися”.

Особливе місце  в корекційній роботі слід приділяти  формуванню кола інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно  прагнути максимального скорочення періоду вільного часу підлітка за рахунок залучення його до позитивно-формуючих  особу занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом. Потрібно відноситися до підлітків з повагою, не проявляти некоректності по відношенню до них з метою формування прикладу позитивної поведінки. Треба вчити  підлітків не орієнтуватися на думку  інших дітей, а вибирати друзів, з  якими у них є не тільки загальні інтереси, але й спокійні гармонійні відносини, які базуються на взаємній повазі і розумінні. Бажано, щоб підлітки були зайняті в спортивних школах, привчалися займатися вдома щоденною гімнастикою, не можна допускати, щоб агресія нагромаджувалася, подібно статичній електриці, адже вона має властивість вибухати хворобливими розрядами. Виходячи з того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, а підліток прагне затвердити себе, свою позицію, як дорослий, то необхідно забезпечити включення підлітка в таку діяльність, яка лежить у сфері інтересів дорослих, але в той же час створює можливості підлітку реалізувати і затвердити себе на рівні дорослих.

Д.И.Фельдштейн виділив  таку діяльність, що соціально визнається і є соціально схвалюваною[19]. Психологічний сенс цієї діяльності полягає для підлітка в тому, що беручи участь в ній, він фактично залучається до справ суспільства, займає в нім певне місце і утримує свою нову соціальну позицію серед дорослих і однолітків. В процесі цієї діяльності підліток визнається дорослим, як рівноправний член суспільства. Це створює оптимальні умови і для реалізації його потреб. Така діяльність надає підліткові можливість розвитку його самосвідомості, формує норми його життєдіяльності. Але методи і принципи такої діяльності вимагають значного коректування при включенні в неї підлітків, що відрізняються підвищеною агресивністю. Перш за все, необхідна організація системи розгорненої діяльності, що створює жорсткі умови і певний порядок дій і постійний контроль[3].

В жодному разі не можна ігнорувати агресивну поведінку. Буденний психолого-педагогічний досвід, практика психологічного консультування і деякі спеціальні дослідження  показують, що ігнорування актів підліткової агресії може мати небезпечні наслідки і може вести до подальшої ескалації агресивної поведінки, перетворення його на звичну форму поведінки особи. Очевидно, це пов'язано з тим, що проігноровані батьками акти агресії маленької дитини через замкнутість кола її спілкування у сім'ї дійсно можуть залишитися не підкріпленими. Якщо ж батьки ігнорують акти агресії підлітка, то воно не обов'язково залишається непідкріпленим, оскільки коло спілкування підлітка вже не обмежується сім’єю – підкріплення може бути знайдене на стороні, серед однолітків та друзів. Тому відсутність реакції на агресивне поводження дитини з боку дорослих саме по собі може виявитись позитивним підкріпленням агресії.

Активне покарання  також розглядається як спосіб гальмування  і корекції агресивної поведінки. Проте загальмовані у такий спосіб агресивні реакції не обов'язково зникнуть зовсім і можуть виявитися в ситуаціях, де загроза покарання слабкіша.

Виховна і профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходами індивідуальної дії і корекції, вживаними безпосередньо до неповнолітнього. Соціального оздоровлення і соціально-педагогічної корекції вимагає несприятливе середовище, яке викликає соціальну дезадаптацію неповнолітнього[3].

Профілактика і попередження агресивної поведінки неповнолітніх стає не тільки соціально значущим, але і психологічно необхідним. Тому корекційна робота повинна проводитися в таких основних напрямках:

• виявлення несприятливих чинників з боку найближчого оточення, які обумовлюють відхилення у розвитку особи неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих факторів, що дезадаптують;
• сучасна діагностика асоціальних відхилень, які є помітними в поведінці неповнолітніх і здійснення диференційованого підходу у виборі виховних та профілактичних засобів психолого-педагогічної корекції відхилення в поведінці;
• проведення системного аналізу індивідуальних, особових, соціально-психологічних і психолого-педагогічних чинників, які обумовлюють соціальні відхилення у поведінці неповнолітніх, з урахуванням яких повинна будуватися і здійснюватися виховна і профілактична робота щодо попередження цих відхилень [20].