Екопсихологія як наука

    Скребець, характеризуючи екологічну свідомість в цілому, відзначає, що це вищий рівень психічного відображення природного і штучного середовища, свого внутрішнього світу, рефлексія місця і ролі людини у біологічному, фізичному та хімічному світі, а також саморегуляція даного відображення. Автор відзначає, що екологічна свідомість виступає як безперервно змінна сукупність чуттєвих і уявних образів, безпосередньо відображених у аналітично створюваних категоріях та явищах, що безпосередньо фіксують індивідуальний, або суспільний екологічний досвід, який передбачає екологічну практику. Таким чином, долаються початкові спроби зведення екологічної свідомості тільки лише до знань. Автор виявив структурно-часовий аспект взаємозв'язку мислення та емоцій як одиниць екологічної свідомості. При цьому, що особливо важливо підкреслити, він звертає увагу на прогностичну функцію екологічної свідомості.

    Спираючись на такого роду уявлення, В. О. Скребець робить спробу виділити структурні компоненти екологічної свідомості та описати основні її властивості або ознаки. В якості структурних компонентів екологічної свідомості дослідник виділяє насамперед центрованість свідомості на предметах і явищах природного світу; використання прийнятих нормативів екологічної взаємодії з природою, характерних для даного суспільства, конкретного покоління; поєднання чуттєвих і раціональних аспектів того культурно-історичного досвіду, який засвоєний певною категорією людей і конкретним індивідом. Цей досвід опосередкований дозволами і заборонами, знаково-символічними функціями взаємодії зі світом, прийнятими в даній соціальній групі.

     До основних властивостей або ознак екологічної свідомості автор відносить наступні:

• соціальний характер екологічної свідомості, що обумовлено прийнятими в даному суспільстві нормами, цінностями, сформованими традиціями;  
• опосередкованість символами, знаками, в тому числі вербальними засобами сприйняття людиною світу природи;

• саморефлексівність;

• внутрішній діалогізм. ситароввввввввввввввввввввв

    На думку Панова  становлення екологічної психології як наукового напрямку, що виник на стику екологічних, психологічних, педагогічних дисциплін, обумовлено в даний час сукупністю проблем екологічного, психологічного, освітнього, культурно-історичного і методологічного характеру:  

• екологічні – ефективне вирішення екологічних проблем вимагає перебудови свідомості людей на еколого-орієнтоване відношення до навколишнього середовища і природи в цілому, що припускає психологічне вивчення екологічної свідомості, розробки методів його формування, діагностики та корекції;
• соціальні –  нестабільність соціально-економічних і політичних умов життя людей, збільшення кількості стихійних лих і техногенних катастроф, зростання злочинності, невпевненість у завтрашньому дні, відсутність психологічної підготовки до життя в екстремальних умовах;
• науково-психологічні – вирішення екологічних проблем особливо планетарного і тим більше космічного масштабів вимагає психологічного вивчення способу мислення фахівців (та діапазону його адекватного застосування), що оцінюють і приймають рішення з екологічних проблем, тобто вивчення відповідності масштабу зазначених екологічно проблемних явищ і «масштабного», функціонального діапазону мислення людини, а також наявності у свідомості фахівців екологічного імперативу;
• психолого-практичні –  використання природно-, соціально- і віртуально-середовищних факторів для практичної зміни психічних станів людини в повсякденних, екстремальних і постекстремальних умовах, зокрема - як один із засобів психологічної реабілітації;
• освітні причини – обумовлені психологічними проблемами екологічної освіти, проектування, моделювання та експертизи освітнього середовища, екологічності освітніх технологій, підготовки екопсіхологічних та педагогічних кадрів;
• культурно-історичні –  культурно-історична еволюція свідомості і світогляду людини: 1) еволюційна зміна парадигм суспільної свідомості: від економічної XIX-XX століть до екологічної XXI століття; 2) пошук відповідей на питання про природу людини, її місці в світі природи і в космосі і в поступовому усвідомленні триєдності її сутності - як істоти біологічної, соціальної та духовної; 3) еволюція людини як суб'єкта (носія) свідомості: від індивідуального суб'єкта та суб'єкта сім'ї до суб'єкта етносу, держави, Планети, Космосу.

3. Основні завдання екологічної психології.  
 

    Основні завдання екопсіхологіі полягають у вивченні, розробці та впровадженні засобів і методів пізнання, корекції та управлінні розвитком  психічних явищ екологічної свідомості, включаючи цілі формування екоатрибутивної (екологічно доцільної) поведінки і діяльності людей. Вирішує поставлені завдання екопсіхологія за допомогою створення і розробки спеціальних інформаційних, психолого-педагогічних, соціальних, медико-психологічних, адміністративних, господарських, управлінських, інших інтелектуальних технологій з акцентом на ключовому слові психолого-.

  Основні завдання, що стоять перед екологічною психологією на теперішній час, можуть бути сформульовані таким чином:

• побудова загальної категоріальної (понятійної) системи;
• виділення і аналіз психологічних критеріїв екологічності (неекологічності);
• розробка методів екологічної психодіагностики;
• виявлення причин екологічної і неекологічної поведінки;
• проведення аналізу психологічних наслідків екологічних аварій і катастроф;
• розробка методів психологічної реабілітації постраждавших в екологічних катастрофах;
• розробка психологічних засобів пропаганди, направлених на формування екологічного відношення до природи;
• дослідження проблем екологічного виховання і освіти;
• дослідження екологічності свідомості;
• визначення психологічних умов формування ціннісного ставлення людини до життєвого середовища;
• виявлення мотивації екологічної поведінки;
• аналіз психологічних наслідків.

    Дерябо і Ясвін називають основні напрямки дослідження в галузі екологічної психології. Це дослідження екологічної свідомості в цілому, вивчення своєрідності суб'єктивного ставлення до природи, аналіз стратегій і технологій взаємодії з нею. Вони сформулювали також і основні завдання екологічної психології, вирішуючи які, дослідники:

• аналізують екологічну свідомість, властиву різним епохам і розглядають властиву ним специфіку;
• розробляють типологію індивідуальної і суспільної екологічної свідомості;
• виявляють і аналізують основні тенденції розвитку індивідуальної екологічної свідомості в процесі онтогенезу;
• розглядають механізми формування екологічних уявлень, досліджують їх роль в регуляції діяльності, пов'язаної з окремими природними об'єктами і природою в цілому;
• вивчають особливості екологічної свідомості в різних соціально-професійних групах;
• створюють спеціальний діагностичний арсенал, що дозволяє визначити рівень сформованості і якісну своєрідність системи екологічних уявлень, суб'єктивного відношення до природи і використовуваних стратегій і технологій взаємодії з нею;
• розробляють методи психокорекційної і психотерапевтичної роботи, орієнтовані на здійснення взаємодії людини зі світом природи, впливи цієї взаємодії на розвиток особистості.

    Коло проблем екопсихології умовно розбивається на три рівні:

    - група завдань першого рівня: вивчення екоумов збереження і розвитку психіки людини, визначення гранично допустимих значень різних параметрів середовища, пошуки оптимуму, з'ясування впливу різних типів забруднень, в тому числі і "психологічних". До них відносяться також завдання оцінки екологічної обстановки за допомогою психологічних методів;

    - група завдань другого рівня: відповідає зворотному відображенню "психічного" на Світ, що реалізується в процесі продуктивної діяльності людини, цілеспрямований, свідомий характер якої обумовлює відображення в сумарному продукті, тобто перетвореному Світі (ейкосе) загальних і особливих психологічних властивостей особистості. До завдань другого рівня належать питання, пов'язані з дослідженням психологічних властивостей, що визначають ентропійний (руйнівний) і ектропійний (творчий) характер діяльності, розробка методів психодіагностики екологічної орієнтації особистості і способів її формування, еколого-психологічний аналіз праці, питання психології праці в природоохоронній сфері;

    - група завдань третього рівня: складають психологічні проблеми ноосферогенеза. Ноосферогенез, будучи процесом природним, може, проте, відбуватися тільки під управлінням людського Розуму, організованого наукою нового типу. Мабуть, саме екології як науці про будинок, в союзі з психологією – наукою про душу будівельника будинку, належить зіграти цю роль.

    Практичні завдання екопсихології:

• Психологічні властивості навколишнього середовища, механізми дії "психологічних забруднень" і психологічні явища, супутні природним і техногенним катастрофам.
• Медичні і соціально-психологічні наслідки проживання в зонах з різною якістю навколишнього природного середовища, насамперед у зонах з екстремальними умовами життя (наприклад, Заполяр'я) та на територіях екологічного лиха в еколого-географічному аспекті.
• Медична та соціально-психологічна реабілітація населення. Роль географічних чинників, традиційної культури і релігії в процесах реабілітації.
• Проблеми геополітики в соціально-психологічному та етно-психологічному аспекті.
• Медичні і соціально-психологічні наслідки вимушеного переселення на території з різко відмінними від колишніх екологічними умовами. Реабілітація біженців.
• Вплив еколого-географічних чинників на психо-фізіологічні характеристики індивіда та побудова на цій основі інтегральних критеріїв оцінки екологічної обстановки.
• Медико-екологічні та еколого-психологічні підходи до проектування рекреаційних і  територіально-господарських утворень, які особливо охороняються (заповідників, національних природних парків, еколого-економічних зон, ноосферних заповідників).
• Медико-екологічна та еколого-психологічна експертиза соціально-екологічних систем.
• Психотехнічні засоби поширення і популяризації географічних, медико-екологічних та еколого-психологічних знань серед населення та наукової громадськості.
• Вплив властивостей індивіда і особистості на вирішення екологічних проблем різного рівня.

    Отже, перед екологічною психологією стоять наступні задачі: створення технології, аналіз розвитку в процесі соціогенезу і онтогенезу, вивчення механізмів формування і функціонування, індивідуальної і групової специфіки, розробка принципів і методів діагностики, - які розв'язуються в рамках кожного з чотирьох напрямів досліджень, а також задача вивчення функцій, які може здійснювати взаємодія людини з світом природи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 
 

    Екологічна психологія – галузь психології, що вивчає взаємовідносини людини і навколишнього середовища (просторово-географічного, соціального, культурного), органічно включеного в життєдіяльність людини, що служить важливим фактором регуляції її поведінки та соціальної взаємодії. Знаходиться на стику психології і соціальної екології як особливої дисципліни, що вивчає широке коло соціально-гуманітарних проблем взаємини людини і навколишнього середовища.

  Дослідження в області екопсихології висуває на перший план такі проблеми як:

• дослідження екологічної свідомості, в тому числі особливостей сприйняття людиною навколишнього середовища, виявлення значущих для суб'єкта факторів її несприятливого його розвитку;
• дослідження мотивації екологічної поведінки, причин вчинків осіб як відповідальних за нанесення шкоди навколишньому середовищу, так і тих, які прагнуть будь-якими (у тому числі неадекватними) способами перешкодити цьому процесу;
• аналіз закономірностей психологічних наслідків екологічних проблем (порушення психічного здоров'я, зростання злочинності, демографічні зрушення );
• розробка психологічних засобів пропаганди, орієнтованої на формування уявлень, адекватних справжній екологічній обстановці. Впровадження нових науково-технічних проектів і розробок, які так чи інакше впливають на навколишнє середовище, повинно підлягати ретельній еколого-психологічній експертизі.

    Таким чином, в самому загальному вигляді екопсіхологія направлена на вивчення закономірностей розвитку та поведінки людини в системі її взаємодії з навколишнім середовищем. Її вихідною передумовою є уявлення про те, що психологічні проблеми вивчення свідомості та індивідуальності людини, її психічного розвитку, навчання, поведінки, здоров'я  слід розглядати в контексті системи «індивід - середовище» або, ширше, «людина - природа». При цьому «середовище» розуміється в широкому сенсі - як середовище просторове, сімейне, освітнє, інформаційне, екстремальне, етнічне, культурне. Поняття «природа» розглядається і як природа навколо людини, і як природа в людині (природа буття і психічного як його форми), що виявляється у відношенні індивіда до природного середовища, інших людей і самому собі.