Девіантна поведінка дітей старшого шкільного віку

Важливе соціально-психологічне новоутворення підліткового віку - дорослість є передусім новим рівнем домагань, що прогнозує майбутній стан, якого підліток фактично ще не досяг. Звідси - типові вікові конфлікти та їх віддзеркалення в самосвідомості підлітка. Почуття дорослості вступає в суперечність з реальне незмінним статусом у сім'ї та школі, що породжує шерег негативних форм самоутвердження: якщо підліток не в змозі проявити себе й довести оточенню свою дорослість загальновизнаними соціально-моральними нормами і схвалюваними способами, він намагається робити це будь-яким чином, аж до аморального чи асоціального - грубість у вчинках та спілкуванні, паління, уживання алкоголю, наркотиків тощо.

У підлітковому віці втрачають  свою актуальність стосунки з батьками, вчителями й на перший план виходять взаємини з однолітками. В цьому  проявляються глибинні потреби підлітка в розгортанні соціально-моральних  зв'язків. У спілкуванні з ровесниками в підлітків формується не лише перше, більш серйозне, порівняно з ранніми віковими зв'язками, товариство, де вони дістають підтримку й можуть досягти самовираження, але й вирішується чітке завдання: здобути в суспільстві визнання своєї соціальної значущості.

У світі духовних цінностей  підлітків також відбувся помітний злам. В їхній свідомості, моральних  орієнтирах чітко проглядається  як оновлення духовних сфер особистості  на основі глибокого й диференційованого  оволодіння загальнолюдськими цінностями, так і проникнення в підліткове середовище негативних тенденцій, наявних у суспільстві. Оцінити дану ситуацію однозначно навряд чи можливо. Очевидним у соціалізації сучасного підлітка є головне: іде процес відторгнення міфологізованих цінностей часу, що минув, і формування якісно оновленої свідомості.

Безпосередні причини  тієї чи іншої поведінки підлітка нерозривно пов'язані з цілою  низкою суперечностей суспільства, соціального середовища, мікросередовища  й самої особистості. Серед головних умов, що провокують внутрішні й зовнішні суперечності, виокремлюють такі:

- недоступність для сучасного підлітка тих умов освіти, виховання, професіоналізації, розвитку, які необхідні для нормальної соціально-культурної адаптації особистості в даному суспільстві;

- бідність прямих та опосередкованих зв'язків і стосунків підлітка з іншими людьми; невідповідність спрощених способів поведінки й діяльності, які нав'язуються підліткові оточенням, піднесеним екзистенціальним прагненням його віку;

- велика дистанція між духовною зосередженістю, ідеальними очікуваннями від життя й реальними результатами і ефектами вчинків та дій підлітка;

- звуження меж вільного пересування в просторі, суворий регламент часу для творчого самовираження, захоплень, ігор;

- неволодіння підлітком способами фіксації «Я в житті», відчуженість від самопізнання, рефлексії; перевага деструктивних сил, що постійно виходять з особистості даного підлітка, над закладеними в ньому силами розвитку, конструктивного життя;

- невідповідність рівня виявлених здібностей і раніше закріплених якостей підлітка завданням, які він ставить перед собою;

- неприйняття (відчуження оточення, що є значущим для підлітка) результатів його самовираження; перебільшення найближчим оточенням підлітка рівня його дорослості, можливостей і продуктивності діяльності, сформованості його здібностей; випереджаюча масштабність життєвих завдань і стратегій підлітка порівняно з поступовістю й зацикленістю його життєвого й соціального дозрівання;

- реальна загроза духовному і фізичному існуванню підлітка, яка виходить з агресивного соціального і природного середовища .

Аналіз суперечностей  і визначення шляхів їх подолання  допоможе глибше зрозуміти соціально-психологічні особливості соціалізації сучасних підлітків. Загальною залишається  суперечність, з одного боку, між вимогами суспільства, яке переживає етап соціально-економічних реформ та перетворень, і намаганнями самої особистості до розвитку й самореалізації, з другого -- деякими обмеженнями цього розвитку й самоактуалізації як через об'єктивні умови, так і внаслідок недостатньо високого культурного, морального рівня та відповідної активності самого підлітка.

Таким чином, сучасне  життя, з одного боку, надає підліткові свободу для вибору соціального  середовища й засобів спілкування, способу і стилю життя, а з другого - процес адаптації і самовизначення, що ускладнився, висуває високі вимоги до рівня самосвідомості, самоконтролю як з боку дорослих, так і з боку підлітків, робить останніх незахищеними від можливих втрат в їхній соціально-психологічній рівновазі. Таке почуття невпевненості в правильності своїх вчинків спонукає підлітка вдаватися до підтримки й допомоги дорослих. І якщо така підтримка є, то підліток поводиться впевнено, рішуче. Однак дитина подекуди не знаходить допомоги дорослих ні в сім'ї, ні в школі.

Саме дефіцитом соціально-психологічної  і моральної підтримки дорослими  пояснюється в більшості випадків «феномен неформалів». Для багатьох підлітків неформальне об'єднання  стає зоною справжньої активності, спробою встановлення соціально-психологічних зв'язків, «полем» самоутвердження й самореалізації, впливовою інституцією соціалізації підростаючої особистості. Підліткові організації та об'єднання, концентруючи своїм соціально-психологічним простором підлітків у всій їхній різноманітності, створюють можливості для диференціації з урахуванням інтересів, захоплень, переконань, традицій, звичаїв, ритуалів тощо. Тут, певною мірою стихійно, але по-справжньому органічно, виникають і приживаються моделі активної громадської поведінки. Об'єднання та угруповання також сприяють подоланню психологічного дискомфорту, поліпшенню соціально-психологічного самопочуття підлітків. Однак у виховній практиці слід враховувати ту обставину, що при різноманітності в спрямованості й домінантних цінностях нині найбільш популярні серед підлітків, за нашими даними, не політичні, екологічні, історико-національні, гуманістичні, а любительські об'єднання, які часто-густо мають асоціальну спрямованість (хіпі, панки, металісти, рокери, наркомани, проститутки тощо) і популярність яких останнім часом зростає [18].

Багато причин, що породжують порушення норм поведінки підлітків, вдається виявити й вчасно усунути. Разом з тим девіантну поведінку  нерідко пояснюють тим, що дитина, підліток або юнак не може правомірними засобами задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні, довірі, самоствердженні. Значна частина порушень дисципліни відбувається підлітками в стані зниженого рівня психологічної діяльності або в прикордонному між нормою й патологією стані. Тому попередження й подолання труднощів у вихованні підлітків, що вчаться, залежить від правильності й повноти визначення факторів, що породжують і спричиняють девіації.

Вітчизняні психологи  й багато сучасних закордонних учених заперечують вирішальний вплив  на поводження «важких» дітей генетичного фактора, спадкоємної обтяженості їхньої свідомості й дій. Природні передумови певних особливостей психіки, звичайно, є. Перетерплюючи якісні зміни, діють вони не прямо, а через спеціальні фактори.

Формування злочинних  тенденцій більшістю авторів прийнято розглядати як процес взаємодії біологічних і соціальних причин. Соціальний вплив (внутрішні сімейні конфлікти, вплив підліткових груп, інформаційний клімат, перевага певних цінностей у суспільстві й т.д.) виступає в якості патогенного зовнішнього фактора, впливу якого піддаються усі без винятку підлітки, а хворобливим психічним аномаліям приділяється роль або каталізатора антигромадських і антиморальних ідей, або фактора зниження компенсаторних можливостей особистості в його протистоянні далекому впливу [16, с.64].

Основні причини труднощів  підлітків: у неправильних стосунках  у сім'ї, у прорахунках школи, ізоляція від однолітків, у дезадаптації взагалі, прагненні затвердити себе будь-яким способом і в будь-якій малій групі. Часто діє сукупність, комплекс всіх цих причин. Порушення поведінки й емоційно-вольової сфери дітей, підлітків, молоді не успадковується. Виключення пов'язані з рідким рядом захворювань, обумовлених розумовою відсталістю [12, с.47].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Большой психологический  словарь / Сост. и общ. ред. Г.  Мещерякова В. Зинченко. – СПб.: пройм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.

2. Бенько Л. Нормативна  і девіантна поведінка особистості  в умовах соціалізації /Л. Бенько [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=62&c=1371

3. Волярська О.С. Проблема девіантної  поведінки у підлітковому віці / О.С. Волярська, В.М. Шестоух // Вісник Запорізького національного університету. — 2009. — № 2. — С. 41-48.

4. Логвіна-Бик Т.А. Соціалізація підлітків з девіантними формами поведінки / Т.А. Логвіна-Бик [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvmdpu/texts/articles/2009/09_03lbtaspd.pdf

5. Кікалішвілі М.В. Девіантна  поведінка: поняття та ознаки / М.В. Кікалішвілі // Вісник академії  адвокатури України. — 2011. — № 3(22). — С. 109-122.

6. Бондарчук О.І. Психологія девіантної  поведінки: Курс лекцій. / О.І. Бондарчук  — К., 2006. — 88 с.

7. Галагузова  М.А. Социальная педагогика: Курс  лекцій / Галагузова М.А. – М.: ВЛАДОС, 2000. — 416 с.

8. Зайцева  З.Г. Школа та важковиховуванні підлітки: Книга для вчителя/ З.Г. Зайцева. — К.: Радянська школа, 1991. — 77 с.

9. Захаров  Ю.А. Подростки «группы риска»/ Ю.А. Захаров // Воспитание школьников. — 2000. — № 4. — С. 29-36.

10. Рудакова  И.А. Девиантное поведение/ Рудакова И.А., Митникова О.С., Фальчевская Н.Ю. — Ростов-на-Дону: «Феникс», 2005. — 156 с.

11. Десятников  В.Ф. Психические девиации и  противоправное поведение подростков / В.Ф. Десятников, В.Г. Козюля — М. — 1982. — 84 с.

12. Личко А. Э. Эти трудные подростки: записки психиатра. - Л., 1983.-134c.

13. Ланцова  Л.А., Шурупова М.Ф. Соціологічна  теорія девіантного поводження // Соціально-політичний журнал. –  1993. - № 4.

14. Алмазов Б. Н. Психологическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. - Свердловск, 1985.- 280с.

15. Важкий  підліток: причини й наслідки / За  редакцією Татенко В. А. –  К., 1985.- 126с.

16. Крайг Г. Психология развития. - Спб., 2001.-210c.

17. Валицкас Г.К., Гиппенрейтер Ю.Б. Самооценка несовершеннолетних правонарушителей// Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 45-54.

18. Хомич Г. Особливості  соціально-психологічної адаптації  підлітків / Г. Хомич, Т. Мощенко  / [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gvpkhdpi/2010_19/340_345.pdf

19. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія: (Курс лекцій): Навчальний посібник / В.П. Кутішенко — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 125 с.