Цілі і задачі соціальної психології

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………...………………………3

Розділ 1 Місце і роль соціальної психології в системі наукового   знання……………………………………………………………………...……….5

1.1. Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв’язки з іншими галузями знання………………………………………..5    

1.2. Предмет і завдання соціальної психології……………………..…...13

1.3. Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології……….22

Розділ 2 Методологія і методи соціальної психології………………….31

2.1. Метод спостереження……………………………………………..…33

2.2. Метод вивчення документів……………………….…………….….37

2.3. Метод тестування……………………………………...……………..38

2.4. Метод групової оцінки особистості…………………………………39

2.5. Метод експерименту…………………………………………………39

2.6. Метод соціометрії…………………………………………………….40

2.7. Метод опитування……………………………………………………41

Висновок…………………………………………………………………..43

Список використаних джерел…………………………………………....45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Соціальна психологія досліджує  особливості взаємозв’язків людини з різноманітними суб’єктами соціального  середовища, допомагає їй глибше пізнати  себе, своє соціальне оточення, ефективно  взаємодіяти з ним. Цьому сприяє властивий людині соціально-психологічний  тип мислення, певний спосіб сприймання і тлумачення подій, явищ, станів, які  вона може спостерігати як у собі, так  і в соціумі.

Актуальність  теми: обумовлена тим, що соціальна психологія, як і кожна наука, користується цілою системою різних приватних методів або методик.

Мета: аналіз методів дослідження соціальної психології.

Об'єкт: соціальна психологія.

Предмет: методи соціальної психології.

Завдання:

-   Провести аналіз літератури по даній тематиці;

- Розглянути методи дослідження соціальної психології і їх класифікацію.

        Науково - практична цінність: роботи полягає в тому, що матеріали даної роботи можуть використовуватися в практиці практичного психолога або при підготовці до лекцій і практичних занять на спеціальному факультеті або на інших факультетах.

        Теоретична цінність: полягає в тому, що дана робота розширює і поглиблює наявне уявлення про соціальну психологію і її методи.

Основними методами дослідження в психології, як і в ряді інших наук, є спостереження й експеримент. Кожний із цих загальних методів наукового дослідження виступає в психології в різних більш-менш специфічних формах; існують різні види спостереження й експерименту.

Спостереження в психології може бути самоспостереженням або зовнішнім спостереженням, звичайно на відміну від самоспостереження іменованим об'єктивним. Зовнішнє, так зване об'єктивне, спостереження може у свою чергу підрозділятися на пряме й непряме спостереження. Точно так само існують різні форми або види експерименту. Різновидом експерименту є так званий природний експеримент, що є формою проміжнього між експериментом і простим спостереженням.

Крім цих основних методів, які одержують у психології специфічне вираження відповідно до особливостей її предмета, у психології користуються проміжними і допоміжними методиками.

Структура роботи: робота складатися з вступу, двох розділів, висновку й списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МІСЦЕ І РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В СИСТЕМІ НАУКОВОГО  ЗНАННЯ

 

 

1.1 Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв’язки з іншими галузями знання

 

Соціальна психологія як відносно молода наука сформувалася на межі психології та соціології. Однак вона є не взаємодією двох методів дослідження  чи механічним зближенням цих систем, а самобутньою наукою як за проблематикою, так і за логікою її дослідження.

Соціальна психологія —  наука про взаємозв’язок соціального  і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі  соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу.

Коло об’єктів соціальної психології як науки доволі широке та різноманітне, що і визначає структуру  соціально-психологічного знання.

А)Структура соціальної психології. Структура соціальної психології (таблиця 1) в кожний історичний період розвитку є результатом взаємодії двох протилежних, але тісно пов’язаних процесів: диференціації (поділ на складові) та інтеграції (об’єднання) її з іншими галузями науки (інтеграція як соціальної психології загалом, так і окремих її складових).

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1 Структурні складові соціальної психології

Ця структура містить  упорядковані знання про соціально-психологічну реальність і механізми її розвитку та функціонування, є системою взаємопов’язаних уявлень, понять, по-   глядів, теорій, концепцій про соціально-психологічну реальність різних рівнів: від соціально-психологічної програми поведінки окремих людей до соціально-психологічних явищ у макросередовищі.

Як навчальний курс, соціальна  психологія охоплює такі розділи:

1) науково-методологічний. Розкриває  місце і роль соціальної психології  в системі наукового знання (її  предмет, завдання, функції, категорії,  методологічні основи та методи, питання еволюції соціально-психологічного  знання);

2) соціально-психологічні  проблеми особистості. Вивчає  особистість як суб’єкт соціальної  взаємодії та спілкування, психічне  відображення особистістю соціальних  явищ у структурі групових  відносин;

3) соціально-психологічна  характеристика спілкування. Містить  соціально-психологічні знання про  спілкування, його види, рівні  та функції, психологічні способи  впливу в процесі спілкування  та ін.;

4) соціальна психологія  груп і між групової взаємодії. Висвітлює соціально-психологічні знання про комунікативний потенціал учасників взаємодії, про закономірності поширення суспільних інтересів, настроїв, моди, про психічний склад групи, нації. Вивчає сферу соціально-психологічних групових процесів — проблеми прояву соціально-психологічних явищ у малих соціальних групах (конформна поведінка, соціально-психологічний клімат, психологічна сумісність тощо);

5) особливості прикладної  соціальної психології. Йдеться  про закономірності становлення  соціально-психологічної реальності  в конкретних сферах життєдіяльності  індивіда та групи: соціальну  психологію виробництва, соціальну  психологію управління та ін.

Б)Функції соціальної психології. Як самостійна галузь знання, соціальна психологія реалізує усі функції, властиві психологічній науці: теоретико-пізнавальну, комунікативну, гуманістичну, прогностичну, прикладну та ін. Теоретико-пізнавальна функція передбачає повне і конкретне пізнання соціально-психологічної реальності, її структури, механізмів розвитку та функціонування з позицій інтересів людини і групи, а також з’ясування закономірностей, механізмів та чинників, що детермінують соціально-психологічні явища. Комунікативна функція реалізується як систематизація знань з проблем сприймання, передавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей. Гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики і моралі щодо індивіда, в захисті соціальних спільностей, верств, відтворенні й передаванні соціального досвіду. Прогностична функція передбачає формування соціально-психологічних прогнозів щодо співвідношення індивідуального і соціального, суб’єктивного відображення об’єктивної реальності. Зміст прикладної функції полягає у з’ясуванні на основі теоретичного й емпіричного аналізів закономірностей становлення соціально-психологічної реальності форм існування та способів функціонування ціннісного ставлення індивіда до соціальної дійсності, вироблення практичних рекомендацій з різних аспектів взаємодії, впливу людей один на одного та сприйняття їх у соціальній спільноті.

В)Категорії соціальної психології. Спираючись на основні категорії психології та соціології (особистість, група, соціум, пізнання, мислення, переконання, установки, соціальні явища та ін.), соціальна психологія оперує власним категоріальним апаратом (таблиця 2).

Таблиця 1.2 Категорії соціальної психології

Ядром його є базові поняття  соціальної психології (соціально-психологічна реальність, взаємодія, соціально-психологічний  тип, спілкування, соціально-психологічні явища, групова динаміка, соціально-психологічне відображення та ін.), навколо яких концентрується відповідна соціально-психологічна проблематика, а також ті, що характеризують суттєві  ознаки, конкретні механізми взаємозв’язку  соціального та психічного.

Г)Взаємозв’язки соціальної психології з іншими галузями знання. Соціальна психологія черпає відомості з різноманітних галузей соціальних, психологічних, загальногуманітарних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями. Найтіснішими є її зв’язки із психологією та соціологією.

Значущість зв’язків із психологією зумовлена тим, що наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. вона суттєво  змінила зміст свого предмета, розглядаючи психічне вже як продукт  соціально-історичного розвитку людини і суспільства. Не менш важливим є  і те, що з метою пояснення онтогенезу (розвитку) психічних процесів психологія стала послуговуватися такими соціальними  категоріями, як «взаємодія», «спілкування», «співробітництво». Все це зумовило особливості аналізу взаємозв’язку  індивідуального та соціального, внутрішнього й зовнішнього. Не послаблюючи свого  інтересу до відображення людиною об’єктивної  дійсності, психологія водночас розглядала психічне і як регулятор соціальних відносин. Соціальне вона перестала  вважати зовнішнім чинником, під  тиском якого відбувається трансформація  внутрішнього (психічного) життя людини, і надала йому значення чинника первинного. А внутрішні психічні процеси  розглядалися у взаємодії із соціальними  чинниками. Їх психологія почала трактувати як зовнішні операції, які у процесі  взаємодії перейшли у внутрішню  сферу індивіда, стали його емоційним, вольовим або інтелектуальним актом.

Започатковані у 20-ті роки ХХ ст. американським психологом Флойдом Олпортом і російським фізіологом Володимиром Бехтєревим експериментальні дослідження дії соціально-психологічного чинника засвідчили, що за присутності інших людей, особливо під час взаємодії з ними, результативність діяльності індивіда змінюється — підвищується чи знижується. Безпосередній вплив одного індивіда на іншого є найпростішим соціально-психологічним явищем. Це дає підстави стверджувати, що психологія стала орієнтуватися на використання соціальних чинників у поясненні сутності психічного, а соціальна психологія як самостійна наука почала формуватися з перших спроб пояснити, чому змінюється активність індивіда у присутності інших. Сучасна психологія вивчає загальні закономірності психіки людини і є джерелом розвитку всіх галузей психологічної науки, визначає засади науково-психологічних досліджень і в галузі соціальної психології.

Взаємозв’язок соціальної психології із соціологією виник  на початку XX ст., з використанням  психологічних даних під час  аналізу соціальних структур і відносин. Це яскраво виявилось у мікросоціології, яка найбільше уваги в поясненні  соціальних явищ приділяє мотивам і  смислам поведінки, міжособистісним  взаєминам. У цьому контексті  психологія і соціологія, розв’язуючи  кожна свої завдання, утворюють нову дисципліну — соціальну психологію. Проте не всі, хто називався соціальним психологом, однаково розуміли сутність цієї науки. Нерідко професійні соціологи  вважали себе соціальними психологами, і навпаки.

Загалом соціологія як наука  про суспільство, соціальні інститути  і соціальні спільності вивчає закони розвитку та функціонування суспільства, природу і характер суспільних, групових та індивідуальних цінностей і норм. Соціальна психологія досліджує  конкретні механізми їх формування. Якщо соціологія пояснює джерела  соціальної активності людини, то соціальна  психологія — шляхи та закономірності її вияву. На відміну від соціології вона вивчає не об’єктивно існуючі  соціальні відносини між людьми, не соціальні спільності, що виникають  на основі цих відносин, а те, як люди їх відображають у своїй свідомості, конкретизують в оцінках і  реальній поведінці. Досліджуючи конкретні  закономірності та механізми взаємозв’язку  між особистістю й суспільством, соціальна психологія з’ясовує, як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість; як особистість, її діяльність позначаються на функціонуванні соціальної групи; як проявляється соціально-психологічна реальність, що виникає у процесі  такого взаємозв’язку.

Багато спільних особливостей мають соціальна психологія та психологія особистості, що вивчає закономірності формування людини як суб’єкта життєдіяльності, механізми інтегрування всіх психічних процесів і властивостей індивіда у системну якість, котра опосередковує його взаємодію із соціальним середовищем через процес соціалізації. Обидві науки досліджують індивіда. Предмет психології особистості охоплює структуру, функціональні характеристики, рушійні сили формування та відхилення в розвитку особистості тощо. При цьому увага фокусується на індивідуальних внутрішніх механізмах і на відмінностях між індивідами. Соціальна психологія, зосереджуючись на індивіді чи групі людей, переймається тим, як соціум впливає на людину, спільноту, як соціальні ситуації змінюють поведінку особистості, чим зумовлене формування конформних чи незалежних, агресивних чи альтруїстичних індивідів, що визначає масову поведінку і явища групової динаміки.