8.24.Додаток  №24 «Вихідний код  програми №3 – Unit child» 64

8.25.Додаток  №25 «Вікно нового  текстового документу» 66

8.26.Додаток  №26 «Друк документу» 67

8.27.Додаток  №27 «Форматування  тексту» 68

8.28.Додаток  №28 «Вихідний код  програми №3 – Unit About» 69

8.29.Додаток  №29 «Про програму» 70 
 
 
 

 
 
 

Вступ

      Для початку варто розглянути основні поняття програмування.

     Програмування – розробка програм за допомогою мов програмування.

     Мова  програмування – це формальна  система знаків, що призначена для  написання програм, зрозуміла для  виконавця (комп’ютера).

       Програма (program, routine) - впорядкована  послідовність команд (інструкцій) комп'ютера для розв'язання задачі.

     Програмне забезпечення (software) - сукупність програм  обробки даних та необхідних для  їх експлуатації документів. Програми призначені для машинної реалізації завдань (Задач). Терміни завдання і  застосування (програма) мають дуже широке вживання в контексті інформатики  і програмного забезпечення.

Завдання  або задача (problem, task) - проблема, що підлягає вирішенню.

     Застосування  або програма (application) - програмна  реалізація на комп'ютері рішення  задачі.

     Алгоритм (Algorithmi, від імені перського математика IX ст. аль-Хорезмі) — система правил виконання обчислювального процесу, що обов'язково приводить до розв'язання певного класу задач після  скінченного числа операцій. При  написанні комп'ютерних програм  алгоритм описує логічну послідовність  операцій. Для візуального зображення алгоритмів часто використовують блок-схеми. Засоби швидкої розробки додатків (RAD) дозволяють створити програмний продукт, що складається з ряду застосувань, що дозволяють користувачам вводити  дані в таблиці або редагувати вже існуючі дані, аналізувати  введені дані і представляти їх у  більш зручному для сприйняття вигляді - графіків, зведених таблиць або  звітів (у тому числі у вигляді "паперових" документів). 
 

Розділ  5. Основна частина

Середовище Delphi

5.1. Оператори та функції,оператор begin end.

     Першим  оператором, без якого жодна програма на Delphi не буде працювати – це оператор, який складається з двох службових  слів

begin           end 

     Алгоритмічна  частина кожної програми чи підпрограми  знаходиться між begin та end. У кінці  програми після цього оператору  ставиться крапка “.”, у підпрограмах – крапка з комою “;”. 

      Виходячи  з того, що пара begin – end є одним  оператором, то досить часто його ще застосовують у циклах, умовних операторах та ін., коли синтаксично виконується  тільки один оператор, а за алгоритмом необхідно виконати кілька. Тоді перелік  операторів розташовують між begin та end. Формально виконується у цьому  випадку тільки один оператор begin-end, а насправді для виконання  цього оператору “доводиться” виконувати усі, що розташовані між begin та end. 

      Оператори відділяються один від одного символом “;”.

Крім  того програма чи модуль може містити  у собі коментарі, які обмежуються  символами “{“ “}”.

 

5.2.Робота з текстовими файлами.

     Delphi, як і попередні версії Pascal, дозволяє  читати та записувати у файли  інформацію. Це стосується і текстових  файлів. Delphi дозволяє відкривати  файл або для читання, або  для запису. Якщо файл відкривається  для читання з нього інформації, то вся інформація у ньому  зберігається. Якщо ж файл відкривається  (створюється) для запису, то інформація  у ньому знищується, якщо такий  файл вже існує. 

      Для зручності, вважатимемо, що у нас  для прикладів роботи з файлами, описані такі змінні  

var          

s, s1: string;          

f: textfile;

5.3. Процедура assignfile.

     Перш  ніж починати роботу з текстовим  файлом у Delphi, треба підготувати  його до цього. Спочатку необхідно описати  змінну типу textfile у блоці опису  змінних і поставити у відповідність  цій змінній ім'я файлу на диску. Це можна зробити за допомогою  процедури assignfile. Синтаксис цієї процедури  має вигляд:

assignfile(текстова_змінна, ім'я_файлу);

де ім'я_файлу – рядкова змінна, у якій вказується повний шлях до файлу та його ім'я.

Після цього – готуємо файл для читання  або запису.  

Приклад.

s:=’c:\a.txt’;

assignfile(f,s);

або         

 assignfile(f,’c:\a.txt’);

5.4.Процедура reset

     Підготовка  файлу для читання. Синтаксис  процедури має вигляд:

reset(текстова_змінна);

Відмітимо, що файл, який відкривається для  читання, має існувати на диску.  

Приклад.

s:=’c:\a.txt’;

assignfile(f,s);

reset(f);

або         

 assignfile(f,’c:\a.txt’);         

reset(f);

5.5. Процедура rewrite

     Підготовка  файлу до запису. Синтаксис процедури  має вигляд:

rewrite(текстова_змінна);

     Відмітимо, що файл, який відкривається(створюється) для запису, може не існувати на диску. У цьому випадку він буде створений.   

Приклад.

s:=’c:\a.txt’;

assignfile(f,s);

rewrite(f); 

або         

 assignfile(f,’c:\a.txt’);          

rewrite(f)

 

5.6.Процедура closefile

     Закривання  файлу після використання rewrite або reset. Цю процедуру обов'язково потрібно встановлювати у програмі, коли ми працюємо з файлами. У противному випадку, особливо коли ми записуємо  інформацію у файл, може бути втрата інформації або файл неможливо буде відкрити другий раз для читання  або запису.

Синтаксис процедури має вигляд:

closefile(текстова_змінна);

Приклад. 

s:=’c:\a.txt’;

assignfile(f,s);

rewrite(f);

closefile(f);

або         

 assignfile(f,’c:\a.txt’);          

rewrite(f);         

closefile(f);

5.7.Умовний оператор IF.

     Оператор if використовується, якщо у алгоритмі  у залежності від стану якогось  процесу потрібно виконати ту чи іншу дію.

Повна версія оператору має вигляд:

if умова then оператор1 else оператор2 ; 

Тобто “якщо виконуються умова, то виконувати оператор1, якщо ні – то оператор2”.

     Бувають випадки, коли у алгоритмі вимагається  умовний оператор “якщо виконуються  умова, то виконувати оператор1”. Тоді його вигляд буде:

if умова then оператор1;

Зазначимо, що перед else символ “;” ніколи не ставиться.

Виходячи  з вигляду оператору слід відзначити, що за виконання умови чи ні може виконуватись тільки один оператор (оператор1 чи оператор2). Якщо необхідним є виконання  кількох операторів, то слід використовувати  складний оператор begin – end. Тоді всі необхідні команди будуть розташовуватись між begin та end, як це зазначалось вище. 

Наприклад:

if   a>max   then   max:=a   else   max:=b;

if a[i]>a[i+1] then          

begin                  

a[i]:=a[i]+a[i+1];                   

a[i+1]:=a[i]-a[i+1];                   

a[i]:=a[i]-a[i+1];          

end; 

У наведених  прикладах використовується проста умова, тобто умова, що використовує тільки одне порівняння. Оператор if допускає ще і складні умови. Тоді вони записуються  у дужках ( ).

Наприклад:          

if  ( a>b and b>c)  then  midd:=b ;

     Нехай нам потрібно написати програму, яка  при натисканні на клавішу Button1, зчитує з рядку редагування Edit1 текст  і, якщо цим текстом є рядок  “автотекст”, то надпис на клавіші  міняється на “введіть свій текст”, у противному разі – на клавішу  виводиться текст, введений користувачем у Edit1, і у Edit1 виводиться текст “автотекст”. Для цього нам спочатку треба  на формі розташувати два об'єкти: кнопку Button1 та рядок редагування Edit1. Після цього встановити головну  подію для кнопки Button1 подвійним  натисканням на неї. Далі, у автоматично  згенерованій процедурі 

procedure TForm1.Button1Click

дописати  алгоритмічну частину, яка матиме вигляд

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

begin

      if Edit1.Text=’автотекст’ 

      then   Button1.Caption:=' введіть свій текст '

      else

      begin

      Button1.Caption:=Edit1.Text;

      Edit1.Text:= ‘автотекст’;

      end; end;

5.8.Приклад використання умовного оператору if для запису інформації у текстовий файл.

     Написати  програму, що створює на диску С  файл a.txt і заповнює його рядками, введеними  з Edit1 поки не буде введено рядок END. Для написання програми потрібно розташувати на формі об'єкти Button1, Button2 та Edit1.

Так як ім'я файлу нам відомо завчасно, то не будемо використовувати об'єкт SaveDialog.

Форма матиме вигляд:  

                                           Мал №5.8.3. Основна форма.                                 

     Визначимо головну подію для клавіші Button1. Ця клавіша буде розпочинати роботу програми, тобто ми організовуємо  роботу програми таким чином, щоб  спочатку у робочому вікні програми була видимою лише клавіша Button1, а  по натисканню її Button1 зникала з екрану, а Button2 та Edit1 – виводились. Спочатку встановимо початкові значення параметрів visible для об’єктів форми. Для цього  звернемось до Object inspector і послідовно для всіх об’єктів (Button1, Button2 та Edit1) встановимо значення таким чином:

Button1.Visible – true

Button2.Visible – false

Edit1.Visible - false

     Для створення відповідної процедури  досить двічі клацнути на Button1. Отримаємо

procedure TForm1.Button1Click(Sender: TObject);

begin 

end;

     Далі  потрібно відкрити для запису (створити) файл c:\a.txt. Для цього опишемо глобальні (тобто ті, що можуть використовуватись  у будь-якій підпрограмі даної  програми) змінні таким чином: