Стандартзація і сертифікація

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ 
 

Кафедра  економіки 

підприємств і корпорацій 
 
 
 

ІНДЗ 

з дисципліни

“ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ” 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка групи ЕПП-23

Кармазенко  Марія

Перевірив:

Хопчан  Володимир Михайлович 
 
 
 
 
 
 
 

  
 

Тернопіль – 2008

План

самостійної роботи

Варіант 6.

   Вступ.

   1. Комплексна стандартизація та  її роль у підвищенні якості  продукції.

2. Класифікація методів визначення показників якості продукції, їх суть і використання.
3. Суть системи сертифікації Укр СЕПРО.

Висновки.

Література. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП

      У підвищенні якості продукції особливо важливу роль відіграють її стандартизація і сертифікація. В нашій країні правові та організаційні засади стандартизації, спрямовані на забезпечення єдиної технічної політики в цій сфері, регулюються Законом України «Про стандартизацію» (травень 2001 р.).

      Відповідно  до згаданого Закону стандартизація визначається як діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів чи послуг їх функціональному призначенню, усунення бар’єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву. Тобто стандартизація узаконює впровадження показників і норм якості продукції, технологічних процесів і прийомів, послуг у відповідній сфері виробництва.

      Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних  ресурсів, відповідності об'єктів  стандартизації їх функціональному  призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

      Стандартизація  акумулює найновіші досягнення науки  і техніки, органічно поєднує  фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і різних галузей економіки країни. 
 
 
 
 
 

      1. Комплексна стандартизація  та її роль у  підвищенні якості  продукції.

      Комплексна стандартизація почала використовуватися на початку 30-х pp.. XX ст. Широке впровадження у практику теоретичних і методичних основ комплексної стандартизації почалося з 1965 р. Комплексна стандартизація використовується у міжнародній практиці.

      Науково-технічний прогрес вимагає постійного скорочення термінів створення нової продукції з більш прогресивними технічними характеристиками. Провідна роль у вирішенні цих завдань належить комплексній стандартизації, яка здійснює цілеспрямоване застосування взаємопов'язаних вимог як до об'єкта комплексної стандартизації в цілому, так і до його основних елементів.

      Якість товарів та послуг залежить від багатьох факторів: властивостей вихідних матеріалів, конструкції, виконання технологічних операцій і процесів, умов і методів випробувань, обладнання, транспортування, експлуатації та ін. Таким чином, для підвищення якості товарів та послуг недостатньо встановити нормативний документ на кінцеві характеристики готової продукції, потрібно стандартизувати об'єкти і процеси, які впливають на якість готового виробу чи послуги (рис. 1.1).

      Для розв'язання проблеми підвищення якості товарів та послуг слід не тільки визначити оптимальні показники якості кінцевої продукції, але й пов'язати їх з усім комплексом факторів, які впливають на якість виробу чи послуги. Це можливо лише за умови здійснення комплексної стандартизації.

      Комплексна стандартизація забезпечує взаємозв'язок і взаємозалежність суміжних галузей зі спільного виробництва готового продукту, який відповідає вимогам національних стандартів. Наприклад: норми, вимоги, які містяться в нормативному документі на автомобіль, вироби металургії, хімічної, електротехнічної та інших галузей промисловості. Якість сучасного автомобіля визначається якістю більше ніж двох тисяч виробів і матеріалів — металів, пластмас, електротехнічних виробів, лаків, фарб, палива та ін. У таких випадках окремі нормативні документи, навіть якщо в них закладені перспективні показники, не завжди можуть забезпечити потрібні результати.

      Основними критеріями вибору об'єктів комплексної стандартизації є техніко-економічна доцільність стандартизації та рівень технічної досконалості продукції. Принципи комплексної стандартизації основані на виявленні взаємозв'язків між показниками якості складових частин виробу і предметів праці.

      Для комплексної стандартизації характерні три головні методичні принципи:

• системність — установлення взаємопов'язаних вимог з метою забезпечення вищого рівня якості;
• оптимальність — визначення оптимальної номенклатури об'єктів комплексної стандартизації, складу і кількісних значень показників їхньої якості;
• плановість — розробка спеціальних програм комплексної стандартизації об'єктів, їхніх елементів, які включаються до планів національної та відомчої стандартизації.

      При вирішенні питання розробки комплексних нормативних документів слід проаналізувати всі складові частини виробу та характеристики матеріалів, з яких він виготовлений, визначити їхнє кінцеве експлуатаційне призначення. Розробку комплексних стандартів слід починати з компонентів, які не мають самостійного експлуатаційного призначення.

      У сучасних умовах інструментом практичної організації робіт з комплексної стандартизації продукції є розробка та реалізація програм комплексної стандартизації (ПКС). Програма комплексної стандартизації являє собою плановий документ, що містить оптимальну сукупність пов'язаних нормативних документів, які підлягають розробці або перегляду і визначають збалансовані вимоги до технічного рівня та якості продукції (сировини, матеріалів, комплектуючих вузлів, обладнання, певної послуги тощо), терміни проведення робіт, перелік заходів та склад виконавців.

Основні завдання, що вирішуються комплексною стандартизацією:

• регламентація норм і вимог до взаємозв'язаних об'єктів і елементів цих об'єктів (у машинобудуванні, наприклад, -- до деталей, вузлів і агрегатів), а також до видів сировини, матеріалів, напівфабрикатів і т. п., до технологічних процесів виготовлення, транспортування і експлуатації;
• регламентація взаємозв'язаних норм і вимог до загальнотехнічних і галузевих комплексів нематеріальних об'єктів стандартизації (системи документації, системи загальнотехнічних норм і т. п.), а також до елементів цих комплексів;
• встановлення взаємопов'язаних термінів розробки стандартів, впровадження яких повинне забезпечити здійснення заходів щодо організації і вдосконалення виробництва і, зрештою, випуск продукції вищої якості.

 

      Рис. 1.1. Схема об’єктів комплексної стандартизації 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      

2. Класифікація  методів визначення показників якості продукції, їх суть і використання.

      Якість  продукції – це об'єктивна характеристика продукції, яка формується внаслідок  трудової діяльності осіб зайнятих проектуванням, виготовленням, експлуатацією продукції.

      Для знаходження значень показників якості продукції використовують дві групи методів: за способами одержання інформації і за джерелами одержання інформації.

      В залежності від способу одержання  інформації методи поділяються на:

• вимірювальні,
• реєстраційні,
• органолептичні,
• розрахункові.

      Вимірювальний метод оснований на вимірюванні та аналізі показників за допомогою приладів і виражається в кількісних показниках. Вимірювальні методи підрозділяють на:

• фізичні,
• хімічні,
• фізико-хімічні,
• мікроскопічні,
• біологічні,
• фізіологічні, 
• технологічні.

      До  фізичних методів відносяться:

      - хімічні методи використовують  для визначення хімічного складу  сільськогосподарської продукції,  а саме цукрів, крохмалю, клітковини, жирів, азотистих сполук, мінеральних  елементів, вітамінів, води та  інших хімічних речовин. 

      - фізико-хімічні методи використовують  для визначення якості сільськогосподарської  продукції: хроматографічний (амінокислотний  склад білків, вміст окремих органічних  кислот); потенціометричний (визначення pH).

      - мікроскопічний метод – для  визначення якості волокна льону-довгунця і конопель, встановлення справжності продукту (меду, молодих пряностей), наявності в продуктах домішок (піску, землі), паразитів.

      - біологічні методи  використовують для визначення кількісних живих насінин в посівному матеріалі, зараженість мікроорганізмами, зараженість хворобами, а зерна – кліщами і комахами.

      Реєстраційний метод полягає в спостереженні і підрахунках числа окремих випадків (наприклад, відмовлень виробу при випробуваннях, підрахунку числа дефектних виробів в партії і т. ін.).

      Органолептичний метод – це визначення якості продукції за допомогою органів відчуттів людини (зору, слуху, дотику, смаку). Цей метод визначає зовнішній вигляд, смак, запах, колір, структуру, консистенцію, ступінь подрібнення. Органолептичний метод не виключає можливості використання деяких технічних, але не вимірювальних і не реєструючи засобів. За його допомогою визначають деякі показники якості харчових продуктів, виробів легкої промисловості, особливо естетичні показники.

      Розрахунковий метод здійснюється на основі використання теоретичних і або емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. При розрахунковому методі показники якості продукції визначають за допомогою розрахунків з використанням значень параметрів, одержаних іншими методами. Ним можна користуватись для визначення показників продуктивності, довговічності, ремонтоздатності виробу тощо.

      В залежності від джерела інформації методи знаходження значень показників якості продукції поділяють на:

• традиційні,
• експертні,
• соціологічні.

      При традиційному  методі знаходження значень показників якості здійснюється спеціалістами лабораторій; конструкторських відділів,   обчислювальних   центрів   тощо,   при   проведенні  випробувань виробів.

      Соціологічний метод передбачає визначення показників якості продукції, що здійснюється на основі збору і аналізу думок фактичних і можливих споживачів. Збір думок споживачів проводять опитуванням або за допомогою розповсюдження спеціальних анкет, проведення конференцій, нарад, виставок, дегустацій.

      Експертний  метод оснований на визначенні числових показників продукції на базі рішень, які приймає група спеціалістів-експертів. Його застосовують в тому випадку, коли неможливо або утруднено використовувати більш об'єктивні методи, наприклад, інструментальний або розрахунковий. Експертний метод широко використовують для визначення якості продукції органолептичним методом, а також при атестації якості продукції.

      Основні операції експертної оцінки якості продукції  такі: формування робочої групи, формування експертної групи, класифікація продукції, побудова структурної схеми показників якості, підготовка анкет та пояснювальних записок для опитування експертів, опитування експертів, обробка експертних оцінок, аналіз експертних оцінок.