В післявоєнний період кафедра
забезпечувала вивчення курсів:
теорія держави і права, історія
держави і права зарубіжних
країн, історія політичних і
правових вчень, а також: радянське
державне і адміністративне право,
державне право іноземних країн, римське
право і міжнародне публічне право.
На кафедрі працювали проф. В.
Бошко, який з 1944 по 1949 рр. завідував
кафедрою, П. Стоян (зав. кафедри
з 1949 по 1950 рр.), проф. В. Покровський
(завідував кафедрою з 1950 по 1952 рр.), проф.
В. Лісовський (завідував кафедрою з 1953
по 1954 рр.), С. Макогон (зав. кафедрою з 1954
по 1959 рр.), проф. П. Недбайло (зав. кафедрою
з 1959 по 1974 рр.). В цей період на кафедрі
працювало багато видатних і шанованих
викладачів теоретиків і істориків держави
і права: П. Бонтош, А. Таранов, О. Гранін,
В. Копейчиков, М. Закревський, Р. Сінельникова,
Є. Колош, Є. Курішков, М. Вітрук, Д. Яковенко,
А. Дубровіна, В.М.Катрич, А. Ткач, Є. Назаренко,
Л. Потарикіна, Є. Тіхонова, Н. Прозорова,
М. Земляний, В. Марчук, М. Стеценко, В. Хірсін,
О. Шевченко, О. Зайчук й інші.
У 1972 р. кафедру теорії та
історії держави і права було
поділено на дві кафедри –
теорії держави і права, та
історії держави і права. Кафедрою
теорії держави і права завідували проф.
П. Недбайло (1972–1974 рр.), проф. Є. Назаренко
(1974–1979 рр.), проф. Н. Прозорова (1979–1984 рр.),
проф. Є. Тихонова (1984–1986 рр.). В 1986 р. ці
дві кафедри знову були об’єднані в одну
кафедру теорії та історії держави і права,
яку очолював проф. А. Ткач (1986–1990 рр.).
В Радянські часи об’єднана кафедра забезпечувала
вивчення таких основних нормативних
курсів: теорія держави і права, історія
держави і права СРСР, історія держави
і права УРСР, історія держави і права
зарубіжних країн, історія політичних
і правових вчень, проблеми теорії держави
і права, а також “Основи правознавства”
на інших факультетах.
Значний вклад в розвиток юридичної
науки в радянський період
вніс Заслужений діяч науки
УРСР, проф. член-кор. АН України, зав. кафедрою
теорії та історії держави і права П. Недбайло
(1907–1974 рр.). “2 грудня 1968 р. Генеральна
Асамблея Організації Об’єднаних Націй
на своєму пленарному засіданні присудила
Премію ООН за видатні досягнення в галузі
прав людини з врученням Золотої медалі
ООН постійному представнику УРСР в Комісії
ООН з прав людини професору Київського
університету П. Недбайло. Він був відомим
в СРСР і за кордоном фахівцем у галузі
загальної теорії держави і права. Ним
написано більше 100 наукових прав, в т.ч.
монографії, навчальні посібники, статті,
рецензії. Праці П. Недбайло по дослідженню
норм радянського права, їх тлумаченню
і застосуванню внесли суттєвий вклад
в вітчизняну юридичну науку. За заслуги
в розвитку юриспруденції і в справі підготовки
кадрів йому було присвоєно почесне звання
Заслуженого діяча науки України. Він
був доктор honoris causa Лодзинського університету
(Польща). З 1958 р. він представляв Українську
РСР в багатьох органах ООН, в комісії
ООН з прав людини, обирався її головою
і віце-головою; був доповідачем шостого
(юридичного) комітету ХVІІ сесії Генеральної
асамблеї ООН, очолював делегацію УРСР
на міжнародній конференції по правам
людини в Тегерані, приймав участь в різних
наукових семінарах і конференціях з прав
людини в складі урядових, наукових і культурних
делегацій, виступав з лекціями і доповідями
в університетах зарубіжних країн. Він
також був членом Центрального правління
Асоціації співробітництва (содействия)
ООН в СРСР, Наукової Ради по проблемам
закордонних ідеологічних течій і Наукової
Ради “Закономірності розвитку держави,
управління і права” АН СРСР, голова секції
права Науково-методичної Ради Міністерства
вищої і середньої спеціальної освіти
УРСР, ректор Київського міського університету
правових знань, головний редактор збірника
“Проблеми правознавства”.
Проф. П. Недбайло в 1930 р. закінчив
Харківський юридичний інститут.
Після закінчення інституту працював
викладачем кафедри теорії та
історії держави і права, навчався
в аспірантурі у проф. В. Сливицького,
потім працював молодшим науковим співробітником
науково-дослідного інституту радянського
будівництва і права при ЦВК УРСР. В грудні
1939 р. був командирований на роботу у Львівський
університет, в якому пропрацював 20 років
(з перервою під час війни). У Львові був
завідувачем кафедри теорії держави і
права, деканом юридичного факультету.
В 1947 р. захистив кандидатську дисертацію
на тему: “Закон в радянській державі”,
а в 1957 р. – докторську дисертацію на тему:
“Применение советских социалистических
правовых норм”. З вересня 1959 р. працював
завідувачем кафедри теорії та історії
держави і права юридичного факультету
Київського державного університету ім.
Т.Г. Шевченко. Ним написані фундаментальні
праці: “Советские социалистические правовые
нормы” (1959), “Применение советских правовых
норм” (1960) та інші, які мають актуальне
значення й нині.
Професор П. Недбайло займався
розробкою основних принципів
міжнародного права і міжнародної
правосуб’єктності радянських союзних
республік, питаннями законності та правопорядку,
правосвідомості та правового виховання
населення, тлумаченням норм права. Великою
заслугою цього вченого було теоретичне
обґрунтування підвищення ролі держави
і права в розвитку радянського суспільства.
Його наукові інтереси були багатогранні.
Він також досліджував питання з державного
права та радянського будівництва, політичної
організації радянського суспільства
тощо. Його діяльність була відома також
і за кордоном. Окремі його розробки перекладені
на іноземні мови. Він виступав з лекціями
і доповідями у Карловому університеті
(Чехословаччина, Прага), в Люблінському
(Польща), Ієльському (США), на європейських
семінарах в Варшаві та Стокгольмі, був
делегатом ІІІ Конгресу міжнародної асоціації
юристів-демократів, членом Ради цієї
Асоціації, делегатом І Всесвітнього конгресу
прихильників миру).
Проф. П. Недбайло користувався
великою повагою і популярністю,
широкою науковою ерудицією, педагогічною
майстерністю, високою культурою,
принциповістю та скромністю [6]. У 2007 році
виповнюється ювілейна дата – сторіччя
з дня народження визначного українського
вченого професора П. Недбайла.
З 1949 р. по 1990 р. питаннями історії
держави і права зарубіжних
країн займався В. Катрич, який
був завідувачем кафедрою (1950–1952 рр.),
а також деканом юридичного факультету
(1954–1957 рр.). Він брав участь у Другій світовій
війні та був нагороджений орденами і
медалями. Написав велику кількість історичних
праць, в т.ч. “Історія рабовласницької
держави і права Стародавньої Греції”
(1969), “Держава і право Стародавнього Риму”
(1974) тощо. Дослідженнями проблем з історії
політичних і правових вчень на кафедрі
(з 1963 по 1987 рр.) займалася проф. Н. Прозорова,
учасник Другої світової війни. Вона написала
понад 60 наукових робіт, в т.ч. “Історія
політичних і правових вчень”, “Політико-правові
погляди Джона Лільберна”, “Політико-правові
погляди М.А.Бакуніна”, “Політико-правові
погляди Т.Мора”, “Політико-правові погляди
декабристів” тощо. За активну участь
у ВВВ вона нагороджена орденами “Красная
Звезда”, “Отечественной войны ІІ степени”,
“Славы ІІІ степени” і багатьма медалями.
Великі дослідження з історії
держави і права України проводив
проф. А. Ткач (1924–1990), учасник Другої
світової війни. Він опублікував понад
120 наукових праць, в тому числі 9 монографій
з історії держави і права України, в т.ч.
“Історія кодифікації дореволюційного
права України” (1968), “Розвиток радянської
державності на Україні” в співавторстві
(1966). За активну участь у Великій Вітчизняній
війні нагороджений багатьма орденами
та медалями. Працював з 1959 по 1962 рр. секретарем
Вченої Ради факультету, заступником декана
факультету (1962–1963 рр.), завідувачем кафедрою
історії держави і права (1972–1986), об’єднаної
кафедри теорії та історії держави і права
( 1986–1990).
Аналогічними питаннями з історії
держави і права України з
1973 по 1997 рр. займалася проф. Л. Потарикіна,
учасник Другої світової війни,
Лауреат Державної премії УРСР
в галузі науки та техніки (1981). Вона
є співавтором значної наукової праці
“Історія держави і права Української
РСР (т. 1–2, 1987)”. За бойові заслуги в період
війни нагороджена орденами та медалями.
Науково-педагогічною діяльністю
в галузі теорії держави і права
з 1946 по 1994 роки займалася проф. Є. Назаренко.
Вона опублікувала багато наукових праць,
в т.ч. “Теорія держави і права” (1958, 1961),
“Соціалістична правосвідомість і радянська
правотворчість” (1968), яка перекладена
на німецьку мови. Приймала участь в розробці
Концепції розвитку законодавства України
1997–2005 рр., Концепції державно-правової
реформи (1997), співавтор Коментаря до Конституції
України і багато інших. Нині продовжує
працювати професором в Академії праці
і соціальних відносин профспілок України.
З 1971 по 1978 рр. на кафедрі працював
професор В. Копейчиков (1923–2002), заслужений
діяч науки і техніки України
і академік АПН України, учасник
Великої вітчизняної війни. З
1978 р. працював в Інституті
держави і права АН СРСР, Національній
академії внутрішніх справ України, з
1995 р. був науковим консультантом Президента
України з питань державного будівництва,
приймав активну участь у підготовці проекту
Конституції України. Він написав велику
кількість праць з теорії держави і права,
в т.ч. “Загальна теорія держави і права”
(1995–2000), “Механізм радянської держави”
(1968), “Державний механізм радянської
федерації” (1973), “Народовладдя і особистість”
(1991), “Основи правознавства” (1998–2001)
тощо.
Проблемами теорії держави і права і державним
правом з 1973 по 1990 рр. займалась проф. Є.
Тіхонова. Вона автор понад 100 публікацій,
в т.ч. 5 монографій. З 1984 по 1986 рр. працювала
завідувачем на кафедрі. Ветеран праці,
академік АПН України. З 1956 по 1992 рр. на
кафедрі працювала доц. А. Дубровіна, яка
досліджувала проблеми історії держави
і права України. Вона написала багато
праць, в т.ч. “Джерела права України в
першій половині ХІХ століття" (1966),
"Державний і суспільний лад Київської
Русі", "Судова система України в
першій половині XIX століття" (1967), "Запровадження
земельної реформи на Правобережній Україні"
(1971) та інші. В Радянські часи на кафедрі
працював відомий вчений і практик проф.
М.В.Вітрук (1963–1971), який перейшов працювати
в Інститут держави і права АН СРСР, пізніше
працював в інших вузах Москви, а з 1991 р.
суддя Конституційного Суду Російської
Федерації, заступник голови, в.о. Голови
Конституційного Суду РФ. Досліджував
проблеми правового статусу особи, методології
права, правової кібернетики тощо. Автор
великої кількості праць, в т.ч. "Право
і влада" (1990), "Загальна теорія держави",
"Політологія" (1993), "Правовий статус
особи" та багато інших.
Значний внесок в розвиток
історичної науки вніс В. Марчук,
який багато уваги приділяв науково-педагогічній
діяльності і дослідженням в сфері історії
політичних і правових вчень. Він написав
дві монографії з соціології права (про
концепцію "вільного права" Є.Ерліха),
підручник з історії політичних і правових
вчень, юридичний словник тощо. Крім того
він був заступником декана факультету,
головою профбюро факультету. З утворенням
юридичного факультету в складі Чернівецького
університету переїхав туди на роботу
і завідував кафедрою теорії та історії
держави і права.
Великий внесок в розвиток
юридичної науки України і
зокрема теорії держави і права
вніс проф. М.І.Козюбра, який з
1990 по 1996 рр. був завідувачем кафедри.
З вересня 1996 по грудень 2002
рр. був призначений президентом
України суддею Конституційного
Суду України і за сумісництвом продовжував
працювати і нині працює на кафедрі. Він
брав активну участь у розробці проекту
Конституції 1996 р., Декларації про державний
суверенітет України і інших проектів
законодавства. Він з 1996 року є головним
редактором часопису “Українське право”.
Займається дослідженнями проблем теорії
права, філософії права, теорії конституційного
права. Він автор більше 120 наукових праць,
в т.ч. “Соціалістичне право і свідомість”
(1779), “Правове виховання молоді” (1985),
“Демократія і перебудова” (1988), “Методологічні
проблеми юридичної науки” (1991), “Основи
політології” (1991 р. у співавторстві),
“Основи конституційного права України”
(1997–1998 рр. співавторстві) тощо. За період
своєї науково-педагогічної діяльності
він підготував більше 50 аспірантів і
докторантів. В 1996 р. обраний академіком
ПАНУ, академік Академії політичних наук
з 1993 р., Заслужений юрист України з 1997
р. Крім того він також займається іншою
науково-педагогічною діяльністю.
В останні десятиліття, в умовах незалежності
України на кафедрі відбувалися певні
зміни в кадровому складі і в організації
навчального процесу. В цей період багато
досвідчених професорів і докторів наук
пішли на пенсію або на роботу в інші вузи.
Кафедра значно омолодилася за рахунок
випускників магістратури і аспірантури
факультету.
Сьогодні на кафедрі працюють
професори: О. Шевченко та В.
Котюк; доценти: І. Гриценко, Ж.
Дзейко, О. Ковальчук, О. Костенко,
Б. Малишев, А. Машков, М. Неліп,
В. Самохвалов, Н. Толкачова, Ю. Цвєткова,
В. Чехович; асистенти: О. Верник, О. Вовк,
С. Дудар, Н. Кабанець, Т. Котенко, К. Ліщук.
Очолює кафедру І. Безклубий.
Кафедра готує магістрів за
спеціальністю “енциклопедія права”.
На кафедрі функціонує аспірантура,
в якій навчаються 17 аспірантів. У докторантуру
зарахована доцент кафедри Н. Толкачова.
Кафедра забезпечує викладання 11
нормативних курсів і 20 спецкурсів,
в т.ч.: історія державності України,
історія права України, історія
українського права, історія держави і
права зарубіжних країн, історія політичних
і правових вчень, загальна теорія держави,
загальна теорія права, проблеми теорії
держави і права, філософія права, основи
правознавства, звичаєве право.
Дослідженнями проблем історії держави
і права України і зарубіжних країн на
кафедрі займається проф. О.О.Шевченко.
Він історик за освітою, в 1965 р. закінчив
історико-філософський факультет Київського
університету, аспірантуру по кафедрі
міжнародних відносин і зовнішньої політики
СРСР. Тривалий час читав історію України
в Дніпропетровському університеті. Добре
володіє англійською мовою. Працював перекладачем
в Єгипті. На кафедрі історії, теорії та
історії держави і права почав працювати
з 1971 р. асистентом, доцентом і професором.
Маючи великий науково-педагогічний досвід
створив оригінальні програми з навчальних
курсів і спецкурсів з "Історії держави
і права зарубіжних країн", "Порівняльного
правознавства СРСР та США". Автор понад
50 публікацій в т.ч. "Історії держави
і права зарубіжних країн" (3 видання);
"Історія українського права", "Історія
держави і права України" (курс лекцій
в співавторстві); "Хрестоматія з історії
держави і права України" і інші. З 2000
р. був головою спецради, а нині член спецради
по захисту дисертацій. Багато зусиль
прикладає для підготовки аспірантів
(підготував 5 кандидатів юридичних наук),
свій педагогічний досвід передає молодим
викладачам кафедри. Тривалий час займається
навчально-методичною роботою на факультеті.
За великі досягнення в науці і підготовці
юридичних кадрів нагороджений Міністерством
освіти і науки України "Відмінник освіти".
Дослідженням питань загальної
теорії держави і права, правосвідомості
правової культури і правового
виховання населення тривалий час займається
проф. В. Котюк, який опублікував курс лекцій
з "Загальної теорії права" (1996),"Основи
держави і права" (1998–2001–5 видань), співавтор
трьох монографій по правовому вихованню
молоді. Написав навчальні посібники з
"Загальної теорії держави" і "Загальної
теорії права" тощо.