Аудит в Україні

- перевіряє розрахунково-касові документи, контракти , фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки та інших цінностей.

- при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадань, допущених працівниками комерційної організації надає рекомендації керівництву щодо прийняття відповідних рішень до цих працівників;

- в межах наданих повноважень діяльність служби внутрішнього аудиту банку вважається винятковою. Інформаційна система Служби повинна мати систему захисту від стороннього доступу.

Професійна компетентність:

Аудиторські перевірки мають виконуватись на високому професійному рівні. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями і навичками.

Природа роботи внутрішніх аудиторів вимагає високого професіоналізму, як з точки зору технічних знань, так і навиків спілкування з людьми.

До найважливіших технічних знань внутрішніх аудиторів відносять такі:

- теоретичні та практичні знання з бухгалтерського обліку;

- добре знання системи укладання комерційних договорів, зміст інструкцій, схеми оподаткування та вимог законодавства;

- чітке уявлення схеми взаємодії відділів та структурних підрозділів комерційної організації;

- знання та вміння застосовувати спеціалізовані навички аудиту;

- глибокі знання в галузі побудови та оцінки систем та процедур внутрішнього контролю.

- Ключові навички спілкування включають:

- вміння забезпечити об'єктивність;

- навички проведення співбесід та збору необхідної інформації;

- вміння досягнути розуміння аудиторських висновків;

- вміння складати та писати звіти.

Робота на загальний результат

Служба внутрішнього аудиту несе відповідальність за організацію співпраці з іншими контролюючими групами всередині та з-за меж комерційної організації, а саме:

- зовнішніми аудиторами;

- департаментом нагляду та іншими службами НБУ(для банків);

- контрольно-ревізійною службою (для акціонерних товариств) ;

- департаментом безпеки комерційної організації (банку).

Співпраця з даними службами допоможе уникнути дублювання роботи інших служб, поширювати набуті знання серед відповідних служб, відділів, структурних підрозділів, а також максимізувати користь для діяльності комерційної організації в цілому від вкладень у розвиток технологій та ноу-хау.

Виходячи з наведених вище характеристик можна зробити наступні висновки:

- внутрішній аудит є органічною частиною загальної системи менеджменту в комерційній організації і, по суті, здійснює внутрішньогосподарський контроль, метою якого є визначення адекватності фінансової політики цілям та завданням діяльності комерційної організації;

- необхідність впровадження внутрішнього аудиту в комерційній організації виникає, як правило, в зв'язку з потребами вищої ланки керівництва у відповідній інформації або підтвердженні достовірності звітів менеджерів нижчої ланки керівництва.

Разом з тим, слід відзначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від внутрішнього аудиту зарубіжних колег.

По-перше, незалежність внутрішнього аудиту умовна.

Відсутні як законодавчі так і етичні норми, які визначають незалежність внутрішніх аудиторів від безпосереднього впливу керівництва економічного суб'єкту і його структурних підрозділів.

По-друге, відсутні професійні стандарти діяльності внутрішніх аудиторів;

По-третє, відсутні єдині вимоги до професійного та освітнього рівня внутрішніх аудиторів.

Свого часу необхідність росту професійності внутрішніх аудиторів проявляється у зростаючій їх потребі власників та управлінців комерційних організацій, адже ефективний внутрішній аудит є діючим засобом зниження ризику банкрутства комерційної організації та своєрідним захистом інтересів акціонерів.

РОЗДІЛ 3. Шляхи поліпшення аудиту в Україні

Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення ряду проблем, які мають місце у професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим успішний розвиток аудиту [3, с. 12].

Одна з таких проблем - це проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання вибору аудитора - це, по-перше, питання довіри. Тобто перед тим як клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути впевнений, що в аудитора вистачить сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно, пов’язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.

Серйозну стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.

Критерієм якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог міжнародних стандартів аудиту. Однак суворе дотримання стандартів пов’язане із збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації, документуванням процесу перевірки, розрахунками. Але такі затрати рідко відшкодовуються замовником.

Для вирішення такого роду проблем аудиторські фірми намагаються враховувати рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління.

Поряд з цим обов’язковими умовами якісного проведення аудиту є планування і документування цього процесу. Аудиторською палатою України затверджено вимоги обов’язковості таких елементів організації процесу аудиту.

Ще одним з основних напрямів підвищення якості аудиту є розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації тощо, оформлення у вигляді внутрішньо-фірмових стандартів.

Поряд з названими вище існує серйозна проблема формування ціни на аудиторські послуги, а саме в частині методики її визначення.

Єдиної системи розрахунку вартості послуг аудиторської фірми в Україні не існує, тому аудитори часто використовують, власну систему формування ціни. Найчастіше така система заснована на визначенні кількості відпрацьованих людино-годин або обсягу виконаних робіт.

Основною проблемою при проведенні оцінки послуг аудитора є можливість завищення або заниження їх вартості, але це певною мірою насторожує замовника, особливо, при його першому зверненні до аудиторської фірми.

Також однією з проблем є спроби з боку  законодавців скасувати або значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо.

Ще однією проблемою є перманентні спроби гармонізувати український аудит щодо його міжнародної теорії та практики.

ВИСНОВКИ

В Україні аудит існує всього шістнадцять років - це вкрай незначний строк для визначення суспільством його значення та мети за сучасної ринкової економіки. Тому він потребує широкої реклами, насамперед, серед потенційних замовників, з одного боку, та серед громадськості з іншого. Аудиторська спільнота має постійно роз’яснювати, що аудит - це не тільки підтвердження звітності, це і контрольно-правове супроводження діяльності, консультування з питань правового та договірного забезпечення, розробка системи внутрішнього аудиту, бізнес-планування, науково-методичні розробки з питань економіки, управління та права, робота з персоналом (навчання, підвищення кваліфікації тощо).

Розвиток національної системи аудиту, що відбувається впродовж 16-річного періоду, є надбанням суспільно-господарської та соціально-політичної практики України як суверенної держави.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм та іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Аудит в Україні являє собою цілісну, ефективно діючу систему з сучасним кадровим, нормативно-правовим, інформаційно-методичним та програмно-технологічним потенціалом, який детально оновлюється. Її подальший розвиток потребує підвищення професійної компетентності фахівців з аудиту відповідно до сучасних вимог.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Аудит і ревізія підприємницької діяльності / За ред. Ф.Ф. Бутинця. –

Житомир: ПП „Рута”, 2001.

2.      Білуха М.Т. Аудит: Учебник. – К.:Знання, 2000.

3.      Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. – К.: Знання, 2001.

4.      Давидов Г., Дрозд І., Давидов І., Давидов Ю. Та ін. Збірник завдать

та практичних ситуацій з аудиту: Навч.посіб. / За ред. Г.Давидова. – К.:

Знання, 2001.

5.      Деревянко С.І., Олійник С.О., Кузик Н.П., Ганяйло О.М. Основи аудиту: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008.

6.      Дмитренко І.Н. Правове і регламентне забезпечення незалежності аудиторів: проблеми і рішення // Аудитор України. - 2007.

7.      Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Знання, 2001.

8.      Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. № 3125-XII, в редакції від 14.09.2006 р. № 140-V. - Режим доступу: httpHYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/"://HYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/"wwwHYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/".HYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/"zakonHYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/".HYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/"radaHYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/".HYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/"govHYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/".HYPERLINK "http://www.zakon.rada.gov.ua/"ua

9.      Кінащук Л. Проблеми організаційного та методичного забезпечення аудиту // Підприємництво, господарство і право. - 2007.

10. Комлик М.І. Бухгалтерський облік та звітність в Україні – К.: Атіка, 2001.

11. Петрик О., Кузьмін В. Аудит: законодавчо-нормативне регламентування, історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004.

12. Пилипенко І., Шевчук В. Національна система аудиту: проблеми становлення і розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007.

13. Симоненко Т.В. Аудиторська ядеятельность в Украине (с изм. и доп. по

сост. на 1 марта 2001г.) // Сб.норм.документоа – Харьков: Конус, 2001.

14. Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007.

2