Оптичні диски, перспективи їх використання у видавничій справі

ЗМІСТ 

1. Папір і  фарби для друкування. Їх властивості.
1. Папір і його виникнення……………...………………………………3
2. Типи і види паперу…………....……………………………………...6
3. Властивості і характеристики паперу для друку..……….................7
4. Фарби. Види фарб для друку. Класифікація...………………….....14
5. Властивості фарб……………………………………………….........15
2. Характеристика різновидів тиснення.
1. Фігурна висічка……………………………………………………...19
2. Аплікація……………………………………………………………..21
3. Декалькоманія………………………………………………….……22
4. Металізація…………………………………………………………..24
3. Оптичні диски, перспективи їх використання у видавничій справі…...26
4. Список використаних літературних джерел……………………………..32

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Папір і фарби для  друкування. Їх властивості.
1. Папір і його виникнення.

  Папір (лат. bambagia - бавовна) -  багатокомпонентний  матеріал,  що  в основному складається зі спеціально  відібраних  дрібних  рослинних  волокон тісно переплетених між собою, зв’язаних силами зчеплення  різного  виду  та, утворюючих тонкий лист.

Винайдення паперу, згідно першим згадкам, відноситься  до 12 р. до н.е., а вже в 76р. папір застосовували для книг. Спосіб  виготовлення  паперу  був відкритий у Китаї в 105 р. Цай  Лунем.  Він виготовив його  з деревинного лубу, коноплі та ганчір’я.  Звичайно технологія вироблення його була примітивною, але головним було його створення. До цього сувої з папірусу були в стародавньому Єгипті: ці сувої певною мірою також можна вважати папером, за технологією виготовлення обидва види паперу були дуже схожими, хоча різниця полягала у матеріалі. З  часом,  папір  проникає  в  Японію,  Іспанію, Італію. В Х ст. виробництво паперу здійснюється в  усіх  країнах  Європи.  В Україні  вперше  виробництво  паперу,  придатного   для   друкування,   було організовано в Радомишлі Є. Плетенецьким у кінці першої  чверті  ХVІІІ ст. для друкарні Києво-Печерської лаври.

  Поступово папір витіснив весь писальний матеріал (папірус,  пергамент).

  В  теперішній  час  існує  декілька  сотень  різновидів  та  сортів  паперу, призначених для різних цілей (газетний,  офортний,  ватманський,  фотопапір, офсетний, картографічний і т. д.). Книги друкуються на друкарському  папері, рукописні та машинописні документи – на письмовому папері, карти  та  атласи – на картографічному. Випускають спеціальні сорти довготривалого  (марка  А) та  тимчасового  (марка  В)  зберігання,  для  документів  ЕОМ  (перфокарти,перфострічка) і т.д.

  Основними компонентами  паперу  є  волокна  рослинного  походження,  що виділяються  з  деревинних,  хвойних  та  листоподібних  порід,  із  стеблин однорічних рослин, насіннєвих коробочок та  листя  деяких  рослин,  а  також бавовни, льону, джуту і т. п.

  Деревна целюлоза є основною сировиною для  виробництва паперу, хоча замість  неї також можуть бути використані  інші види рослинного волокна. Целюлозу одержують із самих різних твердих  і м'яких лісових порід: їли, сосни, евкаліпта, тополі, берези, каштана  й інших дерев.

  Найекономічніший спосіб одержання деревної целюлози - механічний: на деревообробнім підприємстві лісоматеріали подрібнюються до крихти, яка змішується з водою. Папір, виготовлена на основі такої целюлози, неміцна й найчастіше йде на виробництво, наприклад, газет.

  Папір більш  високої якості роблять із целюлози, отриманої хімічним способом: дерев'яний брус ріжеться на малі тріски, які поринають  у хімічний розчин і нагріваються під тиском. З такої деревної маси виготовляють папір для книг, брошур і модних журналів, а також міцні  обгорткові матеріали (картон).

  З метою  покращання якості паперу в її  склад  уводять  наповнювачі,  що покращують її міцність та білизну, сприяють утворенню  гладкої  поверхні.  В ролі наповнювачів  використовують  каолін,  крейду,  гіпс,  двоокис титану,тальк, азбест, бланкфікс. Надмірне введення наповнювачів викликає сильне пилення і зменшує поверхневу міцність паперу, що призводить до вищипування окремих частин, налипання їх на декель офсетного циліндра і зниження якості друкованих відбитків. З іншого боку, часті зупинки друкарської машини для змивання декеля значно знижують продуктивність друкарської машини і не забезпечують ідентичності тиражних відбитків. Для усунення подібних явищ в офсетний папір вводять менше наповнювачів, ніж в папір, призначений для друку іншими способами.

  В склад  друкарського, писемного, креслярського  паперу для зменшення  їх гігроскопічності  вводять  природні  та  штучні  смоли,   білкові   речовини (желатин, казеїн), крохмаль та ін. Друкарський папір проклеюють каніфоллю. Друкарський папір випускається як в рулонах, так і в аркушах товщиною від 0,05 до 0,5 мм і масою квадратного метра до 300 г.

  В останні  роки для виробництва паперу стали  застосовувати різноманітні синтетичні волокна. Отримано папір з поліефірних  і поліамідних волокон: капрону, лавсану, нітрону та ін. Синтетичні волокна вирізняються високою гідрофобністю, тому при формуванні листа вони скріпляються між собою спеціальними зв’язуючими, а не в результаті встановлення водневих зв’язків, як у целюлозних волокон. Папір із синтетичних волокон має високу механічну міцність, еластичність. Він стійки до дії лугів, кислот, добре фарбується різними барвниками. Представляють інтерес синтетичні волокна із вінолу. На відміну від інших синтетичних волокон вони мають меншу гідрофобність, краще змочуються водою. Це дозволяє застосовувати вінол при виробництві паперу звичайним способом. Папір може бути отриманий як із одного вінолу, так і в суміші з целюлозою. Додання в папір вінолу (3 – 5% від ваги целюлозного волокна) призводить до значного підвищення міцності паперу. Завдяки своїм відмінним властивостям, папір із синтетичних волокон знайде широке застосування для друку географічних карт, документів, грошових знаків, виготовлення палітурок та іншої продукції, призначеної для довготермінового використання.

  Проклейку паперу проводять поверхневим методом, тобто клей наносять на поверхню паперу. Для цього використовують модифікований  крохмаль або натрієву сіль карбоксиментилцелюлози. Сіль також можна вводити в масу; тоді використовується каніфольний, каніфольно-парафіновий або синтетичні клеї. Проклейка підвищує гідрофобність паперу, сприяє ліпшому сприйняттю друкарської фарби, що особливо важливо для паперу, який призначений для друку способом плоского офсетного друку. 

2. Типи  і види паперу.

  Важливе значення для якості продукції має  правильний вибір паперу, який необхідно підбирати відповідно до призначення видання. Для деяких видів видань личитиме краще папір грубий чи шорсткуватий, ніж крейдований.

  Папір для  друку ділять на декілька видів, що позначені відповідними номерами. Папір  №1 найбільш міцний та білий, на ньому  друкують видання, що призначені для  довгого строку використання (енциклопедії, збірники поезій і т. д.), на папері №2 - значну кількість підручників та інших видань порівняно обмеженого строку використання (вибілений на половину), папір №3 - переважно видання  невеликого об'єму, що призначені для  короткого терміну використання, наприклад, відомчі інструкції).

  За гладкістю папір розрізняють: матовий, крейдяний, каландрований. Чим гладкіший папір, тим, як правило, можна краще віддрукувати на ньому ілюстрації. Тому книжки з ілюстраціями, особливо відтінковими, видавництва друкують на крейдяному папері.

  Для поліграфічної  промисловості папір випускають у вигляді листів або в рулонах. Листовий папір випускають в чотирьох основних форматах: 60х92; 70х92; 70х108 або 84х108 см.

  Вибір необхідного  паперу для друку здійснюється в  залежності від виду і характеру  друкованої продукції. Для всіх існуючих видів друку ( високий, глибокий, офсетний ) випускаються різні сорти паперу, відповідно до їх особливостей. Для  високого друку - типографський, для  офсетного - офсетний, для глибокого - папір для глибокого друку.

Папір для різних видів друку:

   Для високого друку застосовується типографський  папір (ДСТ 9095).

   Типографський папір №1 випускається:

1. машинної гладкості (тільки для текстових книг);
2. каландрированний (для видань, що містять штрихові і напівтонові ілюстрації з линиатурой до 34 лин./см);
3. висококаландрированний (напівтонові ілюстрації з линиатурой до 40-44 лин./см).

  Для офсетного  друку використовують офсетний папір. Офсетний папір №1 застосовується для видань тривалого терміну служби, №2 - середнього. На офсетному папері №1 поліпшеної якості можуть друкуватися багатобарвні видання. Офсетний папір №2 має жовтуватий відтінок.

  Папір для  глибокого друку випускається тільки висококаландрированний і з підвищеним вмістом наповнювачів, з 100% целюлози. Це пов'язано з особливостями глибокого друку (низько в’язкі фарби, заглиблені друкуючі елементи), що вимагають високої вбираючої здатності. Дизайнерські папери, які призначені, в основному, для виконання стильної фірмової продукції: візитних карток, бланків, папок.

3. Властивості і характеристики паперу для друку

  Папір розрізняється  по товщині та по масі одного квадратного  метру (г/м.кв). По прийнятій класифікації маса 1 м.кв. друкованого паперу може складати від 40 до 250 грам. Більш 250 г/м.кв. - це вже картон.

  Друковані властивості паперу - це властивості, що визначають його поводження при  процесі друку (тобто проходження  через паперотранспортуючу систему  друкованої машини), під час (взаємодія  папера з друкованою фарбою і процес закріплення зображення) і після  печатки (операції фальцювання, брошурування, підрізування), а також експлуатаційні характеристики готової продукції. Показники якості папера, що визначають її друковані властивості, можуть бути об'єднані в наступні групи:

• Геометричні: гладкість, товщина і маса 1 м.кв., щільність і пористість;
• Оптичні: білизна, непрозорість, лиск (глянець);
• Механічні (міцність і деформація): міцність поверхні до вищипування, розривна довжина чи міцність на розрив, міцність на злам, вологостійкість, м'якість і пружність при стиску і т.д.;
• Сорбційні: гідрофобність - стійкість до дії води, здатність до всмоктування розчинників друкованих фарб.

  Усі ці показники  мають тісну залежність одна від  іншої. Ступінь їхнього впливу на оцінку друкованих властивостей паперу різна для різних способів друку. Папір часто класифікують по ступені  обробки поверхні. Це може бути папір  без обробки - матовий, папір машинної гладкості і глазурований (інакше каландрований) папір, що додатково  обробляється в суперкаландрах для  додання йому високої щільності  і гладкості.

      Геометричні властивості паперу. Гладкість паперу, тобто мікрорельєф, мікрогеометрія його поверхні визначає "дозвільну здатність," паперу: його здатність передавати без розривів і перекручувань найтонші барвисті лінії, крапки і інші комбінації. Це одне з найважливіших друкованих властивостей паперу. Чим вище гладкість паперу, тим більше повнота контакту між його поверхнею і друкованою формою, тим менший тиск потрібно прикласти при друкуванні, тим вище якість зображення. Гладкість паперу визначається в секундах за допомогою пневматичних приладів чи за допомогою профілеграм, що дають наочне представлення про характер поверхні паперу. Різні способи друку вимагають до паперу різні вимоги по гладкості.

  Так, каландрований  типографський папір повинний мати гладкість від 100 до 250 сек., а офсетний папір того ж ступеня обробки  може мати гладкість набагато нижче - 80-150 сек. Папір для глибокого  друку відрізняється підвищеною гладкістю, що складає від 300 до 700 сек. Газетний папір не може бути гладким в силу високої пористості. Істотно поліпшує гладкість поверхні нанесення будь-якого покривного шару - будь то поверхнева проклейка, пігментування.

  Поверхнева  проклейка - це нанесення на поверхню паперу тонкого шару речовин, що її проклеюють, (маса покриття складає  до 6 г/м. кв. з метою забезпечення високої міцності поверхні паперу, що охороняє її від вищипування окремих  волокон липкими фарбами, а також  для зменшення деформації папера при зволоженні для забезпечення точного збігу фарб у процесі  багатоколірної печатки. Особливо це важливо  для офсетного та літографського друку, коли папір піддається зволоженню водою в процесі друку.