Зовнішньоекономічна політика і критерії структури системи міжнародних відносин

Ступінь впливу політичних відносин на зовнішньополітичний  і зовнішньоекономічний процеси  держави залежить від взаємних інтересів. Загалом він найменший, коли йдеться  про її корінні, життєво важливі  інтереси, зростає, якщо зачіпаються  специфічні інтереси держави, і найбільший, коли йдеться про другорядні інтереси, що можуть бути предметом зовнішньополітичного й зовнішньоекономічного торгу, компромісу, вчинків. Водночас ефективність політичних організацій залежить від  багатьох конкретних обставин у системі  міждержавних відносин.

Ступінь зумовленості зовнішньої та зовнішньоекономічної політики держав, процесу їх розробки та здійснення структурою системи міждержавних відносин варіює залежно від структурного рівня, до якого належить у цьому  разі розглядувана держава, і від  домінуючої форми системно-структурних  відносин. Цей ступінь вищий на рівні центросилових відносин, оскільки він, а також характер відносин, що складаються, визначають основну форму міждержавних відносин у відповідний період. На цьому рівні зазначений ступінь може бути жорсткий і зумовлювати окремі аспекти зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних процесів держав. Певна річ, структурна необхідність рідко трапляється в чистому вигляді. Навпаки, зовні вона, як правило, набирає форми специфічних суперечностей. Але, очевидно, у кожному окремому випадку важливо відрізняти суть від форми.

Розвинені держави  є активними елементами функціонування й розвитку сучасної системи міждержавних відносин. Керуючись своїми інтересами й цілями, ці держави прагнуть змінити  структурні відносини, що склалися, якщо вони не відповідають зазначеним інтересам  і цілям. Істотні зміни у структурі  й системі загалом породжуються в кінцевому підсумку елементами, тобто державою. Вони такою самою  мірою створюють умови для  своєї діяльності, якою вона визначається умовами, створеними їх зовнішньополітичною  і зовнішньоекономічною діяльністю, що стала структурою системи. Отже, до співвідношення тих чи інших структурних  чинників системи зовнішньополітичного й зовнішньоекономічного процесів держав необхідно підходити зважено, не переоцінюючи й не недооцінюючи їх дії. Сучасним державам, навіть на рівні  центросилових відносин, доводиться пристосовуватись до об'єктивних умов, зважати на них і відповідно узгоджувати  власну ЗЕП. Звідси й той розрив, який існує зазвичай між цілями й  намірами держав і реальними умовами, що унеможливлюють їх здійснення. Аналізуючи ЗЕП і особливо її невдачі щодо конкретної держави, можна стверджувати, що внаслідок ускладнення сучасних міжнародних відносин цей розрив між бажаним і дійсним у  діях держав, особливо тих, що розвиваються, між їх "національними інтересами" і об'єктивними системними можливостями ще більше поглиблюється.

Не можна, однак, абсолютизувати структурні чинники. Адже структура — це лише форма системи  міждержавних відносин, зміст якої визначається процесами розвитку світових соціально-економічних відносин. Зміни  саме в цих відносинах визначають суттєві зміни у структурі  системи міждержавних відносин.

Структура системи  міждержавних відносин є лише схемою взаємодії численних держав. На зовнішньополітичний  і зовнішньоекономічний процеси  держав вона впливає через системний  процес, тобто через функціонування й розвиток системи, що й спричинює  в ній різні зміни, трансформації, зрушення, які позначаються на зовнішній  та зовнішньоекономічній політиці держав і на процесі її розробки та реалізації.

Вплив на процес формування і здійснення, функціонування та розвитку ЗЕП держав системи неоднорідний. Функціонування — це "рутинна", повсякденна взаємодія держав з  поточних проблем міжнародного життя  в межах сформованої (інваріантної) структури відносин. Процес функціонування не викликає сам по собі докорінної зміни структури і переходу системи  міждержавних відносин загалом у  новий якісний стан. Розвиток, навпаки, сприяє процесу якісних змін у  системі. Він пов'язаний з істотними  змінами в соціально-економічному змісті системи і в кінцевому  підсумку спричинюється до корінних перетворень у структурі відносин, що склалися, з її руйнуванням і  створенням нової структури відносин (нової варіантної структури). Процес функціонування структури є інерційним, "консервативним", він певною мірою  опирається будь-яким перетворенням, як правило, є гальмом на їх шляху, і  в цьому сенсі функціонування ніби протистоїть розвитку. Водночас функціонування системи міждержавних відносин є опорою її історичного  розвитку. Відмінність між функціонуванням  системи і її розвитком відносна, але її потрібно враховувати, оскільки обидва процеси мають певну специфіку, закономірності, що у відповідний  спосіб позначаються як на зовнішній, так і зовнішньоекономічній політиці держав.