Типи політичного лідерства: Наполеон Бонапарт

 

Міністерство  науки та освіти України

Сумський  Державний Університет

Гуманітарний  факультет 
 
 
 
 

Обов’язкове домашнє завдання

з політології

на тему: «Типи політичного лідерства: Наполеон Бонапарт»

студентки групи ПР-72 Рогачової Ірини 
 
 
 
 
 

                      Перевірила:

доцент  Панченко Алла Ісаківна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Суми 2009 
 

                                                Зміст

1. Коротка біографія.                                                                     3
2. Відповідність вимогам до політичного лідера за Вебером.   4
3. Соціально-біологічні якості Наполеона Бонапарта.               6
4. Типологія                                                                                    8
1. За М. Вебером.
2. За К. Юнгом.
3. За Г.Ласуелом.
4. За М. Конвеєм.
5. За Д. Рісманом.
6. За Херманном.
5. Висновки.                                                                                  14
6. Список літератури.                                                                   15

 
 
 

                                  1.Коротка біографія

                       “Військовий геній – це дарунок небес, але

                                                                                   Основна гідність  головнокомандуючого

                                                                                   -  Це твердість характеру й рішучість

                                                                            - Добитися перемоги  за всяку ціну.”

Наполеон. 

 

     Наполеон I (Napoleon Bonaparte, Buonaparte) (15 серпня 1769, Аяччо  — 5 травня 1821), французький імператор в 1804-14 і в березні — червні 1815. Уродженець Корсики. Почав службу у військах в 1785 у чині молодшого лейтенанта артилерії.

     Особливо  відзначився в період Великої  французької революції (здобувши чин  бригадного генерала) і при Директорії (командуючий армією). У листопаді 1799 зробив державний переворот (18 брюмера), у результаті якого став першим консулом, що фактично дало змогу зосередити у своїх руках із часом усю повноту влади.

     У 1804 проголошений імператором. Установив  диктаторський режим. Провів ряд реформ (прийняття цивільного кодексу, 1804, підстава французького банку, 1800, і ін.). Завдяки переможним війнам значно розширив територію імперії, поставив у залежність від Франції більшість держав Західної і Центральної Європи. Поразка наполеонівських військ у війні 1812 проти Росії поклало початок катастрофі імперії Наполеона I. Вступ в 1814 військ анти французької коаліції в Париж змусило Наполеона I відректися від престолу. Був засланий на о. Ельба. Знову зайняв французький престол у березні 1815 ("Сто днів"). Після поразки при Ватерлоо вдруге відрікся від престолу (22 червня 1815). Останні роки життя провів на о. Св. Олени як полонений англійців. 5 травня 1821 року не стало Наполеона Бонапарта.

     Незважаючи  на те, що Франція ніколи раніше не користувалася такою владою й не була так могутня, як при Наполеону, проте саме він став причиною великих страждань, що випали на долю його спільників. Наполеон зруйнував долі цілих народів.

 

    2.Відповідність вимогам до політичного лідера за Вебером

                                                                                    « Висока політика - є не що інше,

                                                                                     як здоровий глузд, прикладений

                                                                                      до серйозних речей.»

                                                                                                                     Наполеон.

     На  мою думку перше про що треба  пам’ятати говорячи про Наполеона як політичного лідера так це те, що він прийшов до влади шляхом революції («Наполеон Бонапарт був людиною революції»). З моєї точки зору політик, що таким чином приходить до влади насправді лідер, адже він ставить перед собою тверді цілі і досягає їх, вміє організувати певну кількість людей і направити їх у потрібну сторону. Ті успіхи яких Наполеон досяг під час свого напування цілковито підтверджують, що прийшовши до влади він мав конкретні цілі, тверду точку зору та не чудові лідерські здібності. У першу чергу він стабілізував та вдосконалив економіку Франції - що спричинило ріст заробітної плати, зменшення податків ы у свою чергу за допомогою цього Наполеон одразу ж заручився підтримкою з боку населення.

     Говорячи  про відповідність Наполеона Бонапарта вимогам до політичного лідера за М. Вебером передусім треба їх перечислити. Отже вимоги за М.Вебером:

• Людина, що наділена жагою до влади, пристрастю до неї.
• Відповідальність за рішення, які приймає, обіцянки, які проголошує.
• Дистанція при прийнятті політичних рішень від рідних, близьких, знайомих, від матеріального зацікавлення.

     Говорячи  про перший пункт, я можу зазначити, що Наполеон цілковито йому відповідає, адже навіть деякі біографи, які досліджувала постать Бонапарта відзначають: « Наполеон Бонапарт мав потужну спрагу до влади, він нею упивався і ніяк не міг напитися повністю.»

     Я б хотіла навести одне з висловлювань великого лідера: «У народу є одне право – бути керованим, а це значить добре керованим.» З моєї точки зору у даній цитаті дуже чітко відображено ставлення Наполеона до влади та до скеровування народу. Він дійсно був наділений жагою до влади, пристрастю до неї.

     Що  ж стосується другого пункту –  то наскільки я помітила, вивчаючи постать Наполеона Бонапарта, він  завжди надзвичайно відповідально ставився до усіх цілей, завдань та обіцянок, які проголошував. Наполеон величний аж ніяк не тим, що їм було сказано, вимовлене або написане, він величний не любов'ю до волі, якої ніколи не мав і не прагнув здобути. Він великий тим, що створив потужну й надійно працюючу систему правління, звід законів, сприйнятий різними країнами, судову систему, навчальні заклади, сильну, діяльну й розумну адміністрацію, якою й досі користуються. Усього цього неможливо було б досягти не відповідаючи за рішення, які він приймав та обіцянки, які проголошував.

     Якості  Наполеона цілковито відповідають і третьому пункту. Адже усю владу  він постійно тримав к своїх руках, приймав безпосередню участь в усіх засіданнях, переговорах і кампаніях. Близьких ніколи не було поруч з ним-то ж вони ніколи не могли вплинути ні на нього, ні на його рішення. Він ніколи не мав особистого матеріального зацікавлення в тих чи інших діях. Єдине про що він думав-то це про велич Франції та матеріальне і навіть духовне благополуччя свого народу.

     То  ж спираючись на усе зазначене  вище я можу зробити висновок, що Наполеон мав усі якості лідера і  відповідав усім вимогам. Тобто Бонапарт - це людина, за якою велика спільнота людей визначала право приймати рішення в інтересах цієї спільноти.

     Наполеон  мав феноменальну пам'ять і працездатністю, володів гострим розумом, військовим і державним генієм, даром дипломата, артиста, чарівністю, що дозволяли йому легко розташовувати до себе людей. Він був чудовим, незрівнянним оратором, що змушувало людей йти за ним лише завдяки «силі» його слова. Ця людина в незмінному сірому сюртуку й трикутному капелюсі зайняла міцне в історії, давши своє ім'я цілій епосі.

 
 
 

       3.Соціально-біологічні якості Наполеона Бонапарта

                                                                            Далеко не всі видатні особистості

                                                                     за весь період людської історії

                                                                           виявляли на її розвиток настільки

значний вплив, як Наполеон Бонапарт.

     Молодість Наполеона походив з небагатої  корсиканської дворянської родини Шарля й Летиції Буонапарте (усього в родині було 5 синів і 3 дочки). Хлопчиськом він мріяв, що зможе здійснювати такі ж подвиги, як і герої прадавніх часів, про видатні діяння яких  Наполеон пізнавав із прочитаних книг.

     В 1779 році  батько  Наполеона Карло  помістив хлопчика у військове училище  в Бриенне на казенний рахунок. За успіхи Бонапарт був переведений  в 1784 році у військову академію в Парижу. Ледь  йому здійснилося шістнадцять років, а він уже закінчив академію за прискореним курсом. Тобто з цих фактів виходить, що Наполеон ріс у досить обмеженому середовищі. Жорстка дисципліна та графік життя, постійне відчуття обов’язку завжди його оточували. На мою думку така атмосфера ідеально підходить для формування усіх якостей та рис характеру, якими має володіти справжній лідер.

     Наполеон  навчався в королівській військовій школі в Бриенне й у Паризькій військовій школі (1779-85), яку закінчив у чині лейтенанта. Тобто він здобув цілковито військову освіто, що на мою думку і поклало початок його військовій кар’єрі і вплинуло на формування його лідерських якостей. Але військове спрямування не завадило йому стати чудовим оратором та навіть письменником. Його руці належить ціла низка творів. Публіцистичні твори Наполеона періоду Революції ("Діалог про любов","Dialogue sur l'amour", 1791, "Вечеря в Бокэре", "Le Souper de Beaucaire", 1793) говорять про те, що він розділяв тодішні якобінські настрої. Призначений начальником артилерії в армію, що осаджувала зайнятий англійцями Тулон, Бонапарт здійснив блискучу воєнну операцію. І навіть той факт, що Наполеон закінчив військову академію за прискореним курсом – з моєї точки зору вже свідчить про його геніальність.

     У  30 років Наполеон зробив переворот  і фактично став повноцінним правителем країни. Він сформував усю структуру правління в тодішній Франції. Саме Наполеону належить заслуга в створенні основ сучасного законодавства Франції. Він був автором так званого Кодексу Наполеона Для лідера 30 – 35 років це досить молодий вік. Молодим політичним лідерам притаманні революційні підходи (а це точно характерне для Наполеона, адже до влади він прийшов саме шляхом революції), спроба змінити існуючу на той момент систему (а як відомо саме непримиримість з принципами тодішньої корумпованої влади Директорії і дало поштовх популярному генералу, що вернувся, опираючись на вірну йому армію, розігнати представницькі органі й Директорію й проголосити режим консульства) а також надзвичайна активність (я вважаю, що слово «активний» є синонімом Наполеона Бонапарта). Він прагне передбачити все, що повинне відбутися, тому що покладатися на випадок не можна, слід завжди бути готовим до всього, діяти без зволікання.

          У ньому немає нічого від ідеолога, тому що духу його найвищою мірою властиві три великі якості державного чоловіка: реалізм, здоровий глузд і уява.

     Наполеон  був досить хворобливою людиною, у нього був цілий комплекс хвороб. Окрім очевидного візуального дивацтва (він був дуже низького зросту), Наполеон мав ще низку недуг.

     Наприклад у нього був дуже повільний  кровообіг і через це він не міг обійтись без гарячої ванни, адже йому постійно треба було пришвидшувати  циркуляцію крові в організмі. Також у видатного лідера була гостра ниркова недостатність і через у нього виникла атрофія сечового міхура. Існує одна з версій, що Наполеон Бонапарт помер від раку шлунка. Деякі історики стверджують, що Наполеон не довіряв лікарям і відмовлявся лікуватись. Своєму лікареві, докторові Антомарку він сказав у: "Ви розумієте, я відмовляюся від ліків. Я прагну вмерти від хвороби". То ж можна зробити висновок, що Наполеон відчував постійний дискомфорт та біль через свої хвороби, але як справжній політичний лідер ніколи не виносив це на обговорення.

     Можна сказати, що Наполеон Бонапарт був досить ризиковою людиною. Він неодноразово опинявся у небезпечних ситуація. Наприклад: під час італійської  кампанії 1796 року в битві на Аркольському містку Наполеон кинувся із прапором уперед, незважаючи на гряди куль, і залишився живий, завдяки тому, що його прикрив своїм тілом Мюірон