Сутність предмету політології як науки про політику. Функції та методи політології

     Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ДЗ  «Луганський національний університет імені  Тараса Шевченка» 

Інститут  економіки та бізнесу

Кафедра фінанси 
 
 

     ІНДІВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 

     з дисципліни «Політологія»

     На  тему: «Сутність предмету політології як науки про політику. Функції та методи політології.» 
 
 

                                                     Підготував студент

                                                     Бондаренко О.В.

                                                     БФЗ 30 – Е

                                                     третій курс

                                                     Перевірив викладач

                                                     Гончарова С.В. 
 
 

     Луганськ 2012

ЗМІСТ 
 

ВСТУП…………………………………………………………………….  3 

СУТНІСТЬ  ПРЕДМЕТУ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ………………....  4 

СТРУКТУРА ПОЛІТОЛОГІЇ……………………………………………  4 

ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ……………………………………………….  7 

МЕТОДИ  ПОЛІТОЛОГІЇ……………………………………………….  9 

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………        18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           ВСТУП

     Соціальне оновлення всіх сфер життя сучасного  суспільства, процес національного  відродження і розбудови незалежної Української держави потребують глибокого вивчення закономірностей  і тенденцій їхнього розвитку. Без зміни теоретичної та буденної свідомості неможливо вирішувати перспективні та поточні завдання загальнолюдського і національного масштабів, змінити ставлення людини до праці, піднести політичну культуру мас, активізувати їхню діяльність як суб’єктів історичного процесу, послідовно й повно розкрити гуманістичний і демократичний характер сучасної цивілізації.

          Широкі можливості для ґрунтовної  та об’єктивної характеристики  суспільства, в якому ми живемо, і політики, яку можна й треба  проводити у цьому суспільстві  та на міжнародній арені, має політологія, що пройшла тривалий шлях становлення та розвитку як наука і навчальна дисципліна. 
У найбільш загальному розумінні політологія — це наука про політику та її взаємовідносини з людиною і суспільством, одна із складових системи наукових знань людства, його духовної культури, активний чинник суспільного прогресу. Що є характерним для політології як науки і навчальної дисципліни? У чому полягають особливості, що визначають її місце в системі суспільствознавства взагалі та в системі соціально-політичних наук зокрема? Відповіді на ці запитання дадуть змогу з’ясувати і усвідомити сутність політології. 
 
 
 
 

СУТНІСТЬ  ПРЕДМЕТУ ПОЛІТОЛОГІЇ  ЯК НАУКИ

          Як і всі інші галузі сучасного  суспільствознавства, політологія  виникла і розвивається для  того, щоб виробити знання, які дають людству й окремій особистості змогу орієнтуватися в навколишньому світі і завдяки цьому активно освоювати його, а також перетворювати, передбачати та свідомо формувати політичну систему суспільства. Як особлива галузь суспільствознавства політологія вивчає характеристики політичного процесу суспільного розвитку людства. Розкрити свій предмет відповідно до вимог суспільної практики політологія, як і будь-яка інша спеціальна галузь (історія, соціологія) суспільствознавства, може, якщо в ході політологічних досліджень правильно відображено зв’язок того, що вивчає політологія, з реальним суспільним цілим.

          Політологія бере участь у  суспільствознавчих дослідженнях, використовує наукові результати  їх, завдяки чому досягаються  та підтримуються належний кругозір і глибина політологічних досліджень та знань. Використання у політологічних дослідженнях законів і категорій суспільствознавства — один з основних методів і неодмінна умова забезпечення цілісного суспільствознавчого характеру цих досліджень та знань. Однак політології як порівняно самостійній галузі суспільствознавства властиві свої специфічні закони і категорії. 

СТРУКТУРА ПОЛІТОЛОГІЇ

     Структура політології як науки охоплює:

1. Загальну  політологію, що вивчає історію  і теорію політики, виробляє загальні теоретичні й методологічні основи її пізнання.

2. Теорію  політичних систем та їх елементів,  механізмів функціонування політичної  влади, що досліджує проблеми  утворення й функціонування держав, партій, суспільно-політичних організацій, політичних режимів шляхом вивчення конституційних та адміністративних питань, економічних та соціальних функцій управління, аналізу політичних інститутів, відносин між суб´єктами політики, політичної культури та комунікації і т. ін.

3. Теорію  соціального управління, що вивчає форми й методи управління соціально-політичними, соціально-економічними, адміністративно-правовими та соціально-психологічними процесами, досліджує проблеми участі в політиці.

4. Теорію  політичної ідеології, що досліджує  роль і функції ідеології в системі політичної влади, історію та розвиток політичних теорій, концепцій, доктрин, особливості їх реалізації та існування в різних суспільствах.

5. Теорію  міжнародних відносин, предметом  якої є система міжнародних  відносин, проблеми національної та світової політики, мирного співіснування держав з різним соціальним устроєм. Її складовими є геополітика, зовнішня політика, міжнародне право, діяльність міжнародних і міждержавних організацій.

6. Практичну  політологію, яка здійснює прикладні та порівняльні дослідження в контексті конкретних політичних технологій, специфіку політичного маркетингу та менеджменту в різних суспільно-історичних умовах, проблеми прийняття оптимальних управлінських рішень та ефективності їх реалізації.

     Структура політології має свою внутрішню логіку й охоплює теоретичні та практичні основи: знання про закономірності функціонування й розвитку політичної діяльності в межах політичних відносин; знання про політичну систему як механізм організації та здійснення влади, про теорію міжнародної політики. На думку Ф. Бурлацького й Г. Шахназарова, структуру політології становлять: теорія політики і політичних систем, міжнародні відносини і світова політика, управління соціальними процесами, політична ідеологія, історія політичних учень.

     До  спеціальних політичних наук відносять  політичну географію, політичну  психологію, політичну історію, політичну  антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін.

     Власне  політична наука і політологія  як навчальна дисципліна мають суттєві відмінності. Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою “земних”, а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш-Л.Монтеск´є, Дж. Віко та ін. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному – політичне мистецтво, політичне вчення тощо. Політична наука охоплює всю сукупність знань з цього предмета.

     Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині XIX ст. Процес остаточного її становлення  завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук ( Париж, 1948 p.), який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмета цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в системі вищої освіти як загальнообов´язкової дисципліни, а також створено Міжнародну асоціацію політичної науки, метою якої є інтеграція дослідницьких зусиль вчених різних країн, обмін інформацією та підвищення практичної ефективності рекомендацій політичної науки. Отже, як навчальна дисципліна політологія вивчає частину загальнотеоретичного й прикладного матеріалу і дає знання про:

·        об´єкт, предмет та функції політології;

·        розвиток світової та вітчизняної політичної думки;

·        динаміку розвитку політичного життя;

·        політичні процеси, події та проблеми;

·        взаємодію політичних інтересів, відносин і діяльності;

·        розвиток політичних інститутів, норм, свідомості та політичної культури;

·        об´єкти та суб´єкти політичних процесів;

·        роль людини в політичному житті сучасного світу;

·        теорію влади та владних відносин;

·        політичну систему суспільства; електоральну поведінку;

·        роль і місце демократії в політичному житті суспільства як способу й умови діалогу, гласного обговорення проблем, взаємного врахування суперечливих інтересів, претензій і переконань суб´єктів політичного процесу;

·        світовий політичний процес.

     Усю сукупність проблем, які вивчає політологія, можна згрупувати у такі розділи:

·        Вступ у політологію.

·        Історія політичних вчень.

·        Теоретична і практична політологія.

     Поділ політології на теоретичну і практичну(прикладну), який набув широкого вжитку в науці, є доволі штучним, оскільки власне політична наука має яскравий практичний характер, що і визначає її провідні позиції серед суспільних наук. 

ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

     Краще зрозуміти прикладний характер науки  про політику допоможе з´ясування основних функцій політології у суспільстві:

1. Теоретико-пізнавальна  (тлумачення, інтерпритації), яка передбачає  вивчення, систематизацію, тлумачення, аналіз, узагальнення й оцінку  політичних явищ. Теоретичні знання  є найбільш досконалою формою обґрунтування практичної політичної діяльності.

2. Методологічна  (інструментальна, технологічна), яка  охоплює способи, методи й принципи  теоретичного дослідження політики  і практичної реалізації надбаних  знань.

3. Світоглядна,  яка зумовлює утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб´єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Вивчення політології дає змогу зрозуміти, чиї інтереси представляють певні партії, суспільні групи, їхні лідери та державні структури. Ця функція впливає на вміння оцінювати політичні події у зв´язку з конкретними історичними умовами.

4. Описова  (дескриптивна), яка досліджує політичну  реальність, зіставляючи її з уже існуючими соціально-політичними стандартами і є своєрідним відображенням дійсності.

5. Виховна  (освітня), реалізуючи яку найважливіші  надбання політичної теорії й  практики стають доступними широкому  загалу, роблять участь народних мас у політиці свідомою і ефективною.

6. Прогностична (передбачення) функція. Полягає  в передбаченні шляхів розвитку  політичних процесів, різних варіантів  політичної поведінки. Це необхідно  для вироблення механізму раціональної  організації політичних процесів, урахування ресурсів політичної влади, особливо таких її компонентів і форм, як авторитет, контроль, вплив, примус тощо. У нинішніх умовах зростає роль прогнозування політичної поведінки соціальних суб´єктів у різних регіонах країни, наслідків здійснюваних політичних акцій. Процес прогнозування спирається на пізнання об´єктивних законів суспільно-політичного розвитку, політичних інтересів, потреб, стимулів. При цьому беруться до уваги співвідношення політичних сил у суспільстві, їх взаємодія, стан політичної свідомості й культури, національні традиції. Її результатом є гіпотези – прогнози, що спираються на з´ясування тенденцій розвитку даного політичного явища та загальні закономірності соціального процесу.