Сутність і необхідність облікової політики

    Реалізація  у господарській практиці принципів  та можливостей облікової політики стримується через:

    відсутність сформованих товарних та фінансових ринків і їх інфраструктури; відсутність достатнього досвіду роботи підприємств у новому економічному середовищі та науково обґрунтованих рекомендацій з формування облікової політики;

    слабку  адаптацію до умов роботи з використанням  національних та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; формальний підхід, тобто формування облікової політики тільки заради обліку, що потребує суттєвого підвищення кваліфікаційного рівня бухгалтерів, фахівців з обліку.

    Облікова  політика не тільки істотно підвищує роль обліку в управлінні виробництвом, але й висуває низку задач щодо удосконалення методології його ведення, що сприяє досягненню стратегічних цілей розвитку виробничої сфери, особливо це стосується великих підприємств і фінансово-промислових систем. Забезпечити їх поступальний розвиток можливо лише шляхом розробки системи ефективної інформаційної підтримки менеджменту, за рахунок створення розвиненої інформаційної інфраструктури підприємства. Перспективним напрямком є перетворення на базі сучасних інформаційних технологій традиційної системи бухгалтерського обліку у комплексну обліково-економічну інформаційну систему.

    Розглянуті  шляхи розвитку бухгалтерського  обліку залишаються практично мало вивченими, багато в чому невирішеними є процеси відображення в обліку зовнішньої інформації, необхідної для формування облікової політики і розробки стратегії розвитку виробничої системи. 
 
 

  

2. Формування  облікової політики підприємств за нормативно правовими актами

 

  Визначення  облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»:

  · облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.;

  До  нормативно-правової бази облікової політики підприємства відносяться:

  І. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні», зокрема  такі його розділи та статті:

  1. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ,  стаття 4. Основні принципи бухгалтерського  обліку та фінансової звітності:

  Бухгалтерський  облік та фінансова звітність  ґрунтуються на таких основних принципах:

  обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов"язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

  повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

  автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв"язку з чим особисте майно та зобов"язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

  послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

  безперервність — оцінка активів та зобов"язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

  нарахування та відповідність  доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

  превалювання  сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

  історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

  єдиний  грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

  періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

  2. Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ  БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, стаття 8. Організація  бухгалтерського обліку на підприємстві, пункт 5:

  Підприємство  самостійно:

  —визначає облікову політику підприємства;

  —обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них  з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технологи обробки облікових даних;

  —розробляє  систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності  і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

  —затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

  — може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов"язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

  ІІ. ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТИ) БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ В УКРАЇНІ, зокрема такі положення:

  1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку(П(С)БО) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" - цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

  2. П(С)БО 2 «Баланс» - цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

  3. П(С)БО 6 «Виправлення помилок і  зміни у фінансових звітах»  - цим Положенням (стандартом) визначаються  порядок виправлення помилок,  внесення та розкриття інших  змін у фінансовій звітності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  3. Загальні положення  облікової політики 

  Ефективна та раціональна організація бухгалтерського  обліку на підприємстві починається  з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу  методичних прийомів, способів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Тобто облікова політика конкретного підприємства тісно взаємоповязана і залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку.

  Політика обліку - це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні (об"єднанні країн) на певний період.

  Розмежування  понять теорії, політики і практики має принципове значення для практичного розуміння політики обліку.

  Теорія  обліку не є національною, вона має  за мету розробити загальні методи ведення обліку, такі, наприклад, як подвійний запис, рахунок, інвентаризація, складання балансів, способи оцінки і реєстрації господарських подій, фінансова звітність тощо. Теорія обліку є не тільки наднаціональна, але й над часова. Наведені вище елементи методу обліку не зазнають змін, їх лише доповнюють в частині зміни організації та форми ведення обліку. Двоїстість, наприклад, є законом подвійного запису в усьому світі і ніяким змінам не підлягає.

  В той же час політика обліку має  і національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного  окремого господарюючого суб"єкта.

  Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” змінив існуючі раніше правила та принципи ведення обліку, а нововведення Закону, які практично вже реалізовані, змінили і доповнили існуючий донедавна, стереотип про єдиний і незмінний облік в усій державі.

  Політику  бухгалтерського обліку називають  ще сферою діяльності нормалізації, яка  знаходиться між практикою і  теорією бухгалтерського обліку. Сформульована в такий спосіб сфера політики бухгалтерського  обліку має загальний характер і  не охоплює всієї облікової політики.

  Для складання фінансової звітності  відповідно до чинних нормативних актів  та надання її користувачам керівництво  підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури  обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

  Отже, облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

  Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити:

  ♦ повноту відображення в бухгалтерському  обліку всіх фактів господарської діяльності;

  ♦ готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

  ♦ відображення в бухгалтерському  обліку фактів та умов господарської  діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

  ♦ тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

  ♦ раціональне ведення бухгалтерського  обліку виходячи, з умов господарської діяльності та величини підприємства.

  Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації  бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих  правил з врахуванням специфіки (особливостей) його діяльності.

  Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені на окремий баланс) незалежно від  місця їх розташування.

  Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності  є передумовою зіставності фінансових звітів одного підприємства за різні  періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Тобто користувачі  набувають можливості оцінити, наскільки порівнювальними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства.

  Облікова  політика розробляється на багато років  і може змінюватись лише у випадку:

  ♦ зміни статутних вимог;

  ♦ зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

  ♦ забезпечення внесеними змінами  більш достовірного відображення подій  або операцій у фінансовій звітності  підприємства.

  Не  вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для: а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; б) подій або операцій, які раніше не відбувалися.