Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2011 в 17:22, творческая работа
Політика як об'єкт наукового аналізу має багато вимірів і площин, привертає увагу представників усіх суспільних наук, що розглядають політичні об'єкти і феномени під різними кутами зору. Філософія вивчає політику як феномен світового розвитку і компонент людської цивілізації. Юриспруденція досліджує «стикову» взаємодію правових і державних норм та інститутів. Історію цікавлять факти щодо розвитку політичних інститутів та ідей. Психологія звертається до психологічних механізмів та стереотипів політичної поведінки людей. Політологія досліджує структуру політичних органів та інститутів, їх взаємовідносини (наприклад, законодавчої та виконавчої гілок влади), розстановку політичних сил в суспільстві тощо. Політична сфера привертає увагу і соціології, будучи об'єктом аналізу соціології політики (політичної соціології).
Анотація 4
Вступ 5
1. Політичне середовище як соціальне явище 6
2. Сучасна соціально-політична ситуація в Україні 7
Висновки 12
Список використаних джерел 13
Щодо «неідентифікованих» з жодною політико-ідеологічною течією громадян, то в 2006 році їх було 64%, а в 2008 - 54%[7]. Помітне зменшення «неідентифікованих» за вказаний період слід тлумачити таким чином: політико-ідеологічна ідентифікація населення має тенденцію до поширення.
За формою і структурою політико-ідеологічна ідентифікація нашого населення суттєво відрізняється від форми і структури політико-ідеологічної ідентифікації населення розвинених країн. Там переважна частина населення, як зазначалося, зачисляє себе до «широкого» центру політико-ідеологічної шкали. Характерною ж ознакою «ліво-правої» ідентифікації нашого суспільства є дуже слабкий «центр» і значна частка «неідентифікованих» громадян.
Переважна більшість опитаних «лівих» висловлюється за відновлення централізованої економіки в країні, тобто за повернення колишнього статус-кво в економіці. За цей шлях економічного розвитку країни висловлюється також близько третини «неідентифікованих» громадян. Натомість відносна більшість «правих» і «центристів» виступають за повний перехід до ринкової економіки. Щоправда, частка прихильників цієї позиції серед «правих» і «центристів» дещо зменшилася.
Переважна більшість опитаних «правих» і «центристів», а також половина «неідентифікованих» схвально ставляться до розвитку приватного підприємництва в країні. І тільки більшість «лівих» не схвалюють цього нового для нас соціально-економічного явища або не можуть напевне висловитися щодо нього.
Долю парламентських чи президентських виборів у нас вирішує «великий німий» — та значна частина населення, яка не хоче або не може себе ідентифікувати з тими чи тими політичними партіями. Це «неідентифіковані» громадяни. Їхні електоральні опінії формуються переважно не під впливом «лівої» чи «правої» ідеологія, а з огляду на матеріальну ситуацію в районі, під дією заходів партійних штабів, навіювань мас-медіа, порад родичів та знайомих тощо. Тому їхня електоральна поведінка варіює в рамках всієї «ліво-правої» політичної шкали. Протестна частина «неідентифікованих» обов'язково приєднується до «лівого» електорату і голосує на виборах за «ліві» політичні партії. Та частина «неідентифікованих», яка має надію на поліпшення своїх життєвих умов за допомогою реформ, приєднується до електорату «центристів» чи «правих». Ще одна частина «неідентифікованих», яка не підтримує жодної політичної партії, голосує на виборах проти всіх партій і кандидатів, або не бере участи у виборах зовсім. Наприклад, на парламентських виборах 2004 року протестна частина «неідентифікованих» становила приблизно 13% голосів, які пішли на користь «лівих» партій. «Центристські» партії отримали приблизно 26% голосів «неідентифікованих», «праві» партії — близько 6%. Отже, «неідентифіковані» громадяни, хоча й схиляються певною мірою до «центристських» позицій, на виборах розпорошуються по всій «ліво-правій» політико-ідеологічній шкалі.
Резюмуючи сказане, треба зазначити, що політико-ідеологічна диференціація населення не зникає в соціальному середовищі сучасних перехідних суспільств. «Ліво-права» політико-ідеологічна легітимація ще має чинність як обґрунтування різного бачення соціально-економічних і політичних проблем, різного розуміння шляхів розвитку суспільства і держави. Це продовжує впливати на електоральні думки і поведінку населення. І хоча в перехідних суспільствах з'являється значна частина «неідентифікованих» в політико-ідеологічному сенсі громадян, що опосередковано свідчить про кризу легітимності існуючих ідеологій як таких, політико-ідеологічна диференціація населення залишається дійовим чинником сучасного суспільного життя.
Информация о работе Сучасна соціально-політична ситуація в Україні