Шпаргалка по "Политологии"

 

1. Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук.

  Політологія як наука в нашому сус-ві формувалася  дуже пізно. На те був ряд  причин, серед яких можна назвати такі як загальна недооцінка суспільної теорії, взагалі функції теорії завершувалися на коментуванні ідеології, взагалі суспільство не мало політичного виховання та політичної сили.

  Можна прослідкувати  такий шлях розвитку політичної науки: в період античності існував універсалізм суспільно-політичної думки, все охоплювала єдина наука – філософія. пізніше від філософії відділилася теорія держави і права, потім соціологічні та психологічні підходи до вивчення політики і лише в середині ХХ ст. формується наука політологія зі своїми закономірностями та методами. В СРСР вона з’являється в кінці 70-х рр. основні причини звернення нашого сус-ва до політології – нове бачення світу та необхідність розробки нового політичного курсу, вивчення реального стану речей в нашому сус-ві.

2. Політологія як наука, її об”єкт та предмет.

 Політика – сфера людської діяльності, що зв’язана відносинами між лкремми індивідами, соц группами та классами з приводу влади.

 Політологія - наука про політику та її взаємовід-носини з людиною та суп.

 Предметом політології є група закономірностей відносин соціальних суб’єктів з приводу завоювання, втримання та використання політичної влади.

 Політологія є накою, об’єктом якої є вивчення суто політ життя сус-во-ва., хоча частково його вивчають і економічні науки і соціологія, і філософія...

3. Категорії та закономірності політології як науки.

 Вихідний  теоретичний матеріал пізнання будь-якої науки становлять поняття (чи категорії) науки, які відбивають найсуттєвіші риси її предмета. Поняття розкривають або необхідні зв'язки, вузлові пункти науки, або найсуттєвіші елементи її структури. Осн. поняття, якими оперує наука, назив. категоріями: політика, пол. влада, пол. ф-ції, пол. с-ма, пол. режим, пол. плюралізм, пол. інтереси, пол. цінності, пол. діял-ть, правова д-ва, прив. власність, соц. прошарки та групи, сусп. думка, культура, цивілізація, сусп-во та інш.

 „Політична влада” є центральною категорією політології.

 Групи закономірностей:

 1 –  політико-економічні закономірності, що відбивають взаємовідносини  між економікою сус-во-ва та  політ владою. тут політ влада  виступає породженням економічної влади, ек інтереси виступають причиною політ дій людей, в свою чергу політ влада характеризується певною самостійністю і теж впливае на ек-ку, проте самостійність політ влади не можна абсолютизувати.

 2 –  політико-системні закономірності: характеризують розвиток політ системи за своєю структурою

 3 –  політико-психологічні закономірності  відбивають взаємовідносини між  особою та владою

4. Системи методів політологічного пізнання.

 Критично-діалектичний метод (конкретний політ аналіз політичного життя, урахування впливу на політику різних сфер життя, розгляд усіх політ явищ у розвитку та взаємозв’язку),

 політико-сиситемний м. (розглядае політику як цілу систему та взаємозв’язки в ній),

 політико-ідеалістичний  чи біхевіористський метод (дослідження суспільних політичних явищ через вивчення і спостереження поведінки окремих людей та суспільних груп),

 політико- порівняльний (найдавніший; зіставлення двох (або більше) пол. об’єктів (або їхніх частин), які мають спільні хар-ки),

 емпірико-соціологічний  (тобто використання методів, що притаманні соціології: опитування, анкетування, статистичний аналіз...)

 Основним  об'єктом цих досліджень є функціонування політичних інститутів, дії політичних суб'єктів, динаміка соціальної думки.

5. Політологія та  інші галузі суспільствознавства.

 Це  явище нові-тнього часу. Вона з’явилась  на сучасному етапі людської діяльності у період утвер-джен індустріального  суспільства коли виникли нетрадиційні відносини між людиною і навколишнім  світом. Виникненя де-мократичних  ідей що призвело до появи ліберальної демократії з її гострим попито-м на політологічні знання. Це створило ум-ови для появи політології. Ще до середини ХХ обмежувалось вченням про державу, а організаційного оформленя набула у краї-нах Заходу після другої світової. Почали з’являтися праці в яких під політикою ста-ли розуміти не тільки життя держави, а й діяльність політичних партій і інших полі-тичних інститутів. Політична наука стала настільки самостійною що почала активно взаємодіяти з іншими гуманітарними нау-ками.  Спостерігаєтся взаємодія політ дум-ки із суміжними галузями знань політична наука стає у розвинутих країнах повнопра-вною частиною науки як соц інституту з численими організованими проф кадрами, виникають міжнародні і нац організації по-літ думки. Слід звернути увагу на те що політика виступає об’єктом вивченя бага-тьох гуманітарних дисциплін. Політику вивчають філософія, соціологія, право і де-ржавознавчий, історичний, психологічний

6. Основні завдання  та функції політології.

 Функції:

 пізнавальна (дає можливість розгадати пол. ситуації, робити аналіз різних пол. ситуацій та на основі їх робити прогноз у розвитку пол. життя; розробка основних концептуальних ідей, що пояснюють характер розвитку суспільства на його різних етапах);

 прогнозування (спрямованість політології на передбачення шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки);

 світоглядна (за її допомогою стверджуються цінності, ідеали, норми цивілізованої політичної поведінки, політичної культури);

   виховна (у цивілізованих країнах підготовку людей до виконання відповідальних обов'язків громадянина зосереджено в руках політичних партій, церкви, школи, молодіжних організацій тощо. В Україні, як і в інших країнах СНД, політичне виховання людини здійснюється школою, засобами масової інформації, а у вищих навчальних закладах цю місію покладено на систему суспільних наук, і передусім — на політологію);

 методологічна (полягає у тому, щоб озброїти людину ефективними засобами пізнання політичної реальності). Тобто політологія допомагає розвитку світогляду гром-н, розвитку тих чи інших пол. сил, надає можливість пізнати на практиці мех-ми та правила пол. гри в сусп.

7      Зростання ролі  і значення науки   про політику на сучасному етапі

   Політичні відносини відіграють  у суспільстві так само велику роль, як соціальні і економічні: вони  характеризують тип суспільної організації, відносини експлуатації, панування та підкорення або співробітництва, взаємодії і політичної єдності. На їхній харвктер впливають відносини, що складаються між державою і суспільством, владою і народом, відносини між класами, групами та верствами в суспільстві ( структурна, соціально-політична диференціація суспільства) та внутрішньгрупові т, міжгрупові та міжіндивідуальні відносини. На сучасному розвитку України зростає роль особистості в політиці. Пересічна людина перестає бути "гвинтиком" у суспільно-політичному житті країни, зростає її самоусвідомлення, що тільки од неї, од того, який вона зробить вибір на чергових виборах, як вона розуміється на тому, де правда, а де чорний піар, од її згуртування  і обізнанності своїх прав і обов"язків у суспільстві залежить якість життя особистості, життя майбутніх поколінь.

9. Основні етапи розвитку політичної науки.

Можна прослідкувати  такий шлях розвитку політичної науки: в період античності існував універсалізм суспільно-політичної думки, все охоплювала єдина наука – філософія. пізніше від філософії відділилася теорія держави і права, потім соціологічні та психологічні підходи до вивчення політики і лише в середині ХХ ст. формується наука політологія зі своїми закономірностями та методами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Тема2.

1. Політика як соціальне явище

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

- це мистецтво управління д-вою;

- це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

- напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

- засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

       П-ка як соц. явище і усвідомлена діяльність, спрямована на забезпечення сусп. процесів, їх регул-ня і розвиток в тому напрямі, якого прагне домінуюча або опозиційна група

Об’єкт п-ки необмежаний, тому існує чимало видів п-ки: За сферою сусп. життя: ек-на, соц-на, куль-на, нац-на, За орієнтацією: внутрішня і зовнішня; За масштабами дії: міжнар., світова, локальна, регіональна; За носіями, суб’єктами: пол-ка д-ви, партії, сусп. рухів, сусп. організацій; За терміном дії: постійна й тимчасова; За цілями: нейтральна, нац. примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, пол-ка однополюсного світу, багатополюсна пол-ка.

3. Політика, як мистецтво.

 Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) сфера людської діяльності з приводу влади.

 Політика  — це не тільки наука зі своєю  системою категорій, закономірностей  і методів, а мистецтво, яке полягає  в умінні використовувати наявні можливості, вміти приймати правильні  й виважені політичні рішення як на основі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і за допомогою уяви, інтуїції, творчої сміливості та ініціативи.

 - уміння політика  працювати з людьми, вибирати  форми участі людей у політ  житті, уміння вибирати засоби активації політ діяльності людей

 Об’єкт п-ки необмежаний, тому існує чимало видів  п-ки:

 За сферою сусп. життя: ек-на, соц-на, куль-на, нац-на,

 За орієнтацією: внутрішня і зовнішня;

 За масштабами дії: міжнар., світова, локальна, регіональна;

 За носіями, суб’єктами: пол-ка д-ви, партії, сусп. рухів, сусп. організацій;

 За терміном дії: постійна й тимчасова;

 За цілями: нейтральна, нац. примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, пол-ка однополюсного світу, багатополюсна пол-ка.

 Політика  як мистецтво — це необхідний компонент  дійового й емоційно-вольового життя  політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики  та професійне покликання політичного  діяча. Роль мистецтва в політиці значна і зумовлюється ймовірнісним характером політичного процесу (неповнотою інформації про його вихідні умови, можливістю появи непередбачених чинників, невизначеністю кінцевих результатів і т.п.) Однак необхідно пам'ятати про те, що мистецтво політичної боротьби, політичного компромісу, політичної роботи з людьми та прийняття рішень, як і мистецтво здійснення всіх інших форм політичної діяльності, ніколи не повинно домінувати над теоретико-раціональними засадами політики. Треба також взяти до уваги, що мистецтво без міри — це великий ризик виродження справжньої політики у брудне політиканство, у панування лише особистих амбіцій та властолюбства.

4.     Основні  функції  політики.

- задоволення інтересів усіх груп сус-ва.

- вирішення конфліктів і протиріч та створення цивілізованого діалогу між громадянами і державою

- примус в інтересах сус-ва (напр. податки).

- включення людини  у політичну діяльність

- забезпечення соц-ек-ного та соц-пол розвитку всього сус-ва та окремої особи та ствердження на практиці прав громадян.

  5. Діалектика взаємозвязку політики та економіки.

Співвідношення  політики та економіки можна визначити  терміном „економічна політика”. Вона здійснює такі завдання:

- регулює економіку  в інтересах різних соціальних  груп