Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Марта 2012 в 21:03, шпаргалка
Работа содержит ответы на вопросы по дисциплине "Политология".
Конституційний
лад України базується на таких
принципах:
1. Народовладдя. У Конституції України
зафіксовано, що вся влада в Україні належить
народові, який є носієм суверенітету,
єдиним джерелом влади. Народ здійснює
владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування.
Жодна політична партія, громадська організація,
інше угруповання чи окрема особа не можуть
присвоювати право здійснювати державну
владу і діяти від імені всього народу.
2. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову. Суть теорії розподілу влади полягає в тому, що кожна з трьох гілок влади відповідно до своєї природи, характеру функцій та призначення має зайняти визначене місце в системі органів влади і здійснювати свої владні повноваження у відповідних їм формах і межах, належним шляхом і засобами.
3. Державний суверенітет. Державний суверенітет України являє собою верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в державі в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
4. Верховенство права. В Україні конституційно закріплено принцип верховенства права, на якому ґрунтується і сама Конституція. Конституція має найвищу юридичну силу. Її норми — прямої дії і суб’єкти суспільних відносин зобов’язані безумовно виконувати відповідні конституційні положення.
6. Пріоритет прав людини. У Конституції України
закріплено правовий статус людини і громадянина,
пріоритет особи в її відносинах з державою.
Причому Основний Закон не тільки фіксує
права і свободи громадян, питання забезпечення
їх соціальної захищеності та особистої
безпеки, а й гарантує їм громадянські,
політичні, соціальні права і свободи,
належні умови існування. Важливою гарантією
є рівний захист прав громадян України
законом і судовий захист усіх прав і свобод
людини і громадянина. Тепер права людини
мають вищу цінність і відіграють важливішу
роль у суспільстві порівняно з державним
механізмом. Наша держава є основним гарантом
непорушності прав людини і створює необхідні
умови для формування та вільного розвитку
особи, розкриття її здібностей та обдарувань.
7. Взаємозв’язок правової держави
і громадянського суспільства і пріоритет
його перед державою. Важливе значення в
Основному Законі мають питання взаємовідносин
держави і громадянського суспільства,
регулювання основних сфер життєдіяльності
громадянського суспільства. Це проблеми
власності, підприємництва, екологічної
безпеки, сім’ї, діяльності громадських
об’єднань, свободи інформації тощо.
8. Пріоритет загальнолюдських
цінностей і загальновизнаних принципів
міжнародного права. Серед норм конституційного
регулювання важливим є положення про
те, що Україна визнає пріоритет загальнолюдських
цінностей і дотримується загальновизнаних
принципів міжнародних документів. Саме
цінності, вироблені в процесі розвитку
цивілізації, досвід країн з розвинутими
демократичними інститутами спроможні
інтегрувати наше суспільство у світове
співтовариство і спрямувати активність
його різних соціальних, політичних структур
на досягнення загальних цілей соціально-історичного
прогресу.
Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Законність характеризується поєднанням двох ознак:
зовнішньої (формальної) — обов'язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднаннями;
внутрішньої (сутнісної)
— наявністю науково
Дисциплíна - обов'язковий порядок поведінки, що відповідає нормам права та моралі або вимогам системи освіти, її конкретних організацій
Звільнення від кримінальної
відповідальності - це реалізація державою
в особі суду свого повноваження,
згідно з яким вона відмовляється
за наявності підстав, передбачених
КК, від державного осуду особи, яка
вчинила злочин, а також від
покладання на неї обмежень особистого,
майнового або іншого характеру,
встановлених законом за вчинення цього
злочину.
3. Прийняття судом рішення про
звільнення особи від кримінальної відповідальності
є актом, що свідчить про припинення кримінально-правових
відносин між особою, яка вчинила злочин,
і державою. Це означає також, що з цього
моменту дана особа вже не несе обов'язку
відповідати перед державою за вчинене,
не може нести тягар кримінальної відповідальності.
Тобто, вчинене раніше нею діяння визнається
юридично незначним, підлягає забуттю.
Разом з тим звільнення від кримінальної
відповідальності не свідчить про виправдання
особи, оскільки кримінальна справа припиняється
з нереабілітуючих для неї підстав. 4. Передбачені
законом види звільнення від кримінальної
відповідальності можуть бути поділені
на групи за різними підставами. Так, залежно
від того, правом чи обов'язком суду є звільнення
особи від кримінальної відповідальності,
виділяють два види такого звільнення:
обов'язкове і необов'язкове (факультативне).
Факультативним є звільнення, передбачене
ст. 47 КК (передача на поруки) і ст. 48 КК
(зміна обстановки). Це означає, що за наявності
підстав, установлених зазначеними статтями,
суд має право, але не зобов'язаний звільнити
особу від кримінальної відповідальності.
В усіх інших випадках вимога закону про
звільнення від кримінальної відповідальності
є імперативною, тобто такою, що зобов'язує
суд звільнити особу від кримінальної
відповідальності (наприклад, при дійовому
каятті або примиренні з потерпілим, а
також після закінчення строків давності
і при спеціальних видах звільнення, передбачених
в Особливій частині КК).
Звільнення особи від кримінальної
відповідальності може бути безумовним
і умовним. Безумовне звільнення означає,
що особа звільняється від кримінальної
відповідальності остаточно, безповоротно.
Таке звільнення не ставиться в залежність
від подальшої поведінки особи після ухвалення
рішення про її звільнення. З цього погляду
всі види звільнення від кримінальної
відповідальності є безумовними, крім
одного, а саме: звільнення від кримінальної
відповідальності з передачею особи на
поруки колективу підприємства, установи
чи організації (ст. 47 КК). У цьому разі
особа звільняється від кримінальної
відповідальності під умовою, що протягом
року вона виправдає довіру колективу.
В противному разі вона може бути притягнута
до кримінальної відповідальності за
раніше вчинений злочин. Залежно від того,
на підставі якого правового акта здійснюється
звільнення від кримінальної відповідальності,
розрізняють звільнення: 1) у випадках,
передбачених КК; 2) на підставі Закону
України про амністію; 3) на підставі Указу
Президента України про помилування. Нарешті,
від того, де в КК передбачена підстава
звільнення від кримінальної відповідальності,
виділяють звільнення, передбачене: 1)
у Загальній частині і 2) в Особливій частині
КК.
Суб’єктом цього виду забезпечення є особа, визнана непрацездатною, а саме:
у зв’язку з виконанням інших, крім роботи, соціальних функцій
роботи у сферах трудової діяльності.
Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України отримують такі види державних пенсій:
а) трудові:
• за віком;
• по інвалідності;
• в разі втрати годувальника;
• за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
41. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися таківиди дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
42. Нотаріат в Україні - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, в також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
Органами нотаріату вчиняються
такі нотаріальні дії:
1) посвідчуються угоди (договори,
заповіти, доручення, шлюбні контракти
та ін.);
2) вживаються заходи з охорони
спадкового майна;
3) видаються свідоцтва про право
на спадщину;
4) видаються свідоцтва про право
власності на частку в спільному майні
подружжя;
5) видаються свідоцтва про придбання
жилих будинків із прилюдних торгів;
6) видаються дублікати документів,
що зберігаються у справах нотаріальної
контори;
7) накладається заборона відчуження
жилого будинку, квартири, дачі, садового
будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна;
8) засвідчується вірність копій
документів та виписок із них;
9) засвідчується справжність
підпису на документах;
10) засвідчується вірність перекладу
документів з однієї мови іншою;
11) посвідчується факт, що громадянин
є живим;
12) посвідчується факт перебування
громадянина в певному місці;
13) посвідчується тотожність
громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
14) посвідчується час пред'явлення
документів;
15) передаються заяви фізичних
і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним
особам;
16) приймаються в депозит грошові
суми та цінні папери;
17) вчиняються виконавчі написи;
18) вчиняються протести векселів;
19) пред'являються чеки до платежу
і посвідчується неоплата чеків;
20) вчиняються морські протести;
21) приймаються на зберігання
документи. Державні нотаріуси в державних
нотаріальних архівах видають дублікати
й засвідчують вірність копій та виписок
із документів, що зберігаються у справах
цих архівів.
43. Кримінальне покарання - засіб
державного .примусу, що застосовується
судом із винесенням вироку щодо особи,
яка вчинила злочин. Це покарання застосовується
лише за вироком суду. Метою покарання
відповідно до ст. 22 КК України є:
кара за вчинений злочин; виправлення
та перевиховання засуджених; запобігання
вчиненню нових злочинів як засудженими,
так і іншими особами.
Відповідно до ст. 23 КК України
покарання поділяються на три групи: основні;
додаткові, що не призначаються самостійно,
а тільки як доповнення до основних; змішані,
які можуть бути як основними, так і додатковими.
Основні покарання: позбавлення
волі; виправні роботи без позбавлення
волі; позбавлення права обіймати певні
посади або на якийсь вид діяльності; штраф;
громадська догана.