Політологія у системі соціально – гуманітарних дисциплін

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Людина  – істота політичне. Ця істину сформульована  ще великим давньогрецьким філософом  Арістотелем. З давнини кожен  чоловік у тій мірі виявляється втягнутий у політичні відносини, як підданий тієї чи іншої держави, член тій чи іншій соціальної спільності, панівний чи підлеглий, захисник Батьківщини чи завойовник. Ця політична втягнутість існувала за умов східної деспотії, коли більшість населення усвідомлювало свою причетність до політичних процесів. Однак найбільшою мірою вона проявляється зараз, за умов демократичних товариств, коли всі дорослі дієздатні громадяни, використовують різні механізми виборчого процесу й беруть участь у формуванні органів влади, здійсненні управління державою, розподілі потребує матеріальних та духовних цінностей.

     Політика (гр. Роlitikе – мистецтво управління державою) – це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо. Термін «політика» виник завдяки  твору видатного мислителя античного  світу Арістотеля про державу, правління  й володарювання, що мав назву  «Політика».

     Політологія, якою вона є сьогодні – це явище  новітнього часу. Вона з'явилася на сучасному етапі людської цивілізації  – у період утвердження індустріального  суспільства. Організаційне оформлення політологія набула у країнах  Заходу лише після другої світової війни, бо ще до середини XX ст. у гуманітарній науці розуміння політичної системи  обмежувалося вченням про державу. Політична наука стає самостійною, починає активно взаємодіяти  з іншими гуманітарними науками, не розчиняючись у них. Слід звернути увагу на те, що політика виступає об'єктом  вивчення багатьох гуманітарних дисциплін.

     У чому ж полягає специфіка політології  як науки? Щоб відповісти на це запитання  потрібно розрізняти політику у вузькому і широкому розумінні. Загальне визначення предмета політології можна було б запропонувати таке: політологія у більш вузькому розумінні (загальна теорія політики) вивчає специфічну групу закономірностей відносин соціальних суб'єктів з приводу влади.

     Політика  зачіпає інтереси всіх людей. Питання  у цьому, наскільки свідомо чи несвідомо кожна людина виявляється  суб'єктом політичних відносин, наскільки обдумано він ставить свій політичний вибір в органи виконавчої влади, чи розуміє він наслідки тієї чи іншої дії, беручи участь у жодних громадських акція протесту чи підтримки. Допомогти людині самовизначитися у житті, аби стати об'єктом маніпулювання політичних лідерів, партій та рухів, засобів й комунікації і покликане вивчення політології. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Політологія у системі соціально – гуманітарних дисциплін 

     Політику, політичне по – своєму досліджують як політологія, так й інші науки.

     Спочатку  розглянемо співвідношення політології  з науками, які мають більш  загальний характер, попереднє вивчення яких створює загальнотеоретичну і  методологічну базу з вивчення проблематики політології. Тому й нині співвідношення між тими науками визначається, передусім, тим, що предмет, закони та категорії  філософії і соціології значно ширше, ніж предмет, закони та категорії  політології, і навіть тим, що знання законів і категорій загальнішого порядку є найважливіша умова правильного підходу до вивчення явищ і процесів більш приватного порядка.

     Політологія, філософія, соціологія

     Філософія і соціологія досліджують політичне життя, бо воно репрезентує собою невід'ємну важливу складову частину і всього суспільства в цілому. Але підхід яких, і навіть політології до вивчення політичного світу далеко ще не однаковий. І це визначається своєрідністю предмета кожної з цих самостійних наук. Розглянемо співвідношення політології з політичною філософією і політичною соціологією як складовими частинами відповідно філософії і соціології, найтісніше східний з політологією.

     Політична філософія безпосередньо вивчає політику, політичну реальність не як такі, взяті власними силами, як це робить політологія, бо як складові, елементи, форми прояви світу загалом та його стосунки з економічної, соціальної і приклад духовної реальностями. Безпосереднім предметом політичної філософії не є закони політики, не закони організації, функціонування та розвитку політичної життя суспільства, а особливості прояви й дії  значно більше загальних, філософських законів у сфері політичного. У політичній філософії знаходить своє вираження загальносвітоглядний підхід і культурний рівень вивчення політики і політичного, включаючи з'ясування співвідношення тут об'єктивного і суб'єктивного буття й свідомості; причинно-наслідкових зв'язків, джерела руху, і розвитку та т.д. Але оскільки суть і зміст законів однієї з областей життя далеко ще не зводиться тільки в специфічного прояву у ній філософських за своєю природою законів, оскільки політична філософія не підміняє і поглинає інші політичні науки, зокрема, політичну соціологію і політологію.

     Менш  загальною, ніж політична філософія, але тим паче широкою наукою, ніж політологія, виступає соціологія і його складова частина – політична соціологія. Вона вивчає політичне життя під кутом зору прояви у ній соціальних законів розвитку суспільства в цілому. У центрі уваги політичної соціології перебувають проблеми взаємозв'язку політичного і міністерства соціального, особливо соціальної зумовленості політичної влади, свій відбиток у ній інтересів різних соціальних груп, політичних взаємин у зв'язку з їхнім соціальним статусом, роллю і свідомістю особи і соціальних груп, соціального вмісту у політики і владарювання, вплив соціальних конфліктів на шляху досягнення соціально-політичного злагоди і порядку й ін. Усе це й багато іншого становить сутність, і зміст соціологічного підходу, рівня вивчення політики, що особливо близький до власне політологічного, бо правильне вивчення політичних явищ і процесів просто неможливо. Тим паче, що політичне нерідко постає як специфічний прояв соціального у широкому розумінні.

     Такий тісний зв'язок між політологією і  політичною соціологією обумовлений рядом особливостей. По-перше, особистості, соціальні групи, спільності інститути та організації є найважливішими суб'єктами і об'єктами політики. По-друге, політична діяльність є ще однією з основних форм життєдіяльності покупців, безліч їх об'єднань, безпосередньо впливає на соціальні суспільні зміни. По-третє, політика як специфічне соціальне явище, яке визначає функціонування і розвиток однієї ( політичної) з сфер життя, а й має особливі властивості глибокого проникнення і потребує серйозного впливу інші царини життя суспільства – економічну, соціальну та духовну – і тим самим значною мірою визначать життя суспільства в цілому

     Але суміжний характер і особливо тісний зв'язок соціології, включаючи політичну соціологію, і політології значить їх ототожнення. Одна справа - найтісніша взаємодія суспільства та навіть взаємопроникнення яких, опора на загальні категорії та його спільне широке використання, а інше – стирання кордонів між предметами. Так, поняття " громадянське суспільство " – загальна категорія обох наук, але це означає, що вони однаково досліджують й використовують її. Соціологія вивчає проблему громадянського суспільства з дослідженням соціальної реальності, а політологія – в аспекті вивчення політичної діяльності. Можна сміливо сказати, що соціологія залежить від суспільства до держави, політичної влади, а політологія – потім від держави, політичної влади до суспільства. Для соціології важливо з'ясувати соціальну структуру громадянського суспільства, соціальний статус особистості, соціальних груп, і спільностей, їхню взаємодію у ньому тощо. На відміну від послуг цього, політологію щодо громадянського суспільства цікавить, передусім, політична система такого суспільства, політичний статус особистості, права, волі народів і обов'язки громадян, їх політична орієнтація і активність, співвідношення і культурний рівень розвитку управління і самоврядування, місце, роль і функції політичних інститутів, організацій та стосунки батьків та т.д.

     Отже, філософія, вивчає світ у цілому, і  соціологія, вивчає суспільство як цілісний соціальний організм, виступають як науки більш високого рівня  спільності, ніж політологія (як із багатьох приватних чи спеціальних  наук, досліджують ту чи іншу частину, сферу, область, бік навколишнього світу й суспільства).

     Політологія розширює і поглиблює зв'язок філософії  і соціології з життям, сприяє перевірці  правильності їх широких і спільних положень та висновків, сприяє нагромадженню  теоретичного і емпіричного матеріалу, який буде необхідний філософським і  соціологічним спільнотам.

     На  перших етапах свого розвитку політологія  формувалась як державотворча дисципліна, покликана вивчати цілі та функції  державних і політичних феноменів, інститутів і процесів. Проте згодом дослідники політичної сфери суспільства дійшли висновку, що аналіз самих лише правових аспектів політичного життя не дає повної картини соціально-політичних процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві. Це пов'язано насамперед з тим, що окрім правових норм-регуляторів функціонування політичної сфери суспільства існують ще й соціальні та психічні норми-регулятори.

     Скажімо, порівнюючи структуру президентсько-парламентських інститутів у Туреччині та в Індії  лише згідно з формально-правовим підходом, можна було б сказати, що політичні  системи цих країн майже однакові. Але якщо проаналізувати додатково, які саме конфесії домінують у  цих країнах (соціальні регулятори) та які ментальні (психічні) характеристики притаманні народам згаданих країн, можна переконатися, наскільки істотно  відрізняються ці політичні системи.

     Отже, перехід політологів на ширші  рейки досліджень політичної сфери  суспільства сприяв залученню понятійно-категоріального  апарату та методологічного інструментарію таких наук, як соціальна психологія, соціологія, етнографія, антропологія, політична географія та багатьох інших, котрі "спеціалізувалися" на дослідженні аспектів, що межують із політологією.

     Загалом політологія виокремилась як самостійна наука після того, як політика перетворилася  на самостійну сферу людської діяльності, де розмежовуються такі поняття, як "політичне  суспільство" і "громадянське суспільство".

     Сучасна політологія використовує надбання багатьох суспільних наук, даючи поштовх  до розвитку останніх.

     Державно – політичне право.

     Наука про державу визначає положення  про формальні організаційні структури державної влади та зв'язки між ними, загальні закономірності розвитку держави і права. Вона дає теоретичний (типи певних правових рішень, їх зв'язки з інтересами різних суспільних груп) та емпіричний матеріал стосовно конкретних правових рішень і чинників, що їх зумовили.

     Інакше  кажучи, право окреслює загальні межі діяльності держави та інститутів суспільства, пов'язаних із реалізацією державної влади.

     Згідно  з таким розумінням категорії  держави остання є однією з  найважливіших у політології, тим  більше, що вона й сама виникла на базі права. До речі, право, реалізовуване  у вигляді законів, урядових і  судових рішень, адвокатських документів, виникло водночас із суспільством і державою як такими.

     Одним із перших правових актів, що дійшли до нашого часу, є Кодекс вавилонського  царя Хаммураппі (XVII ст. до н. е.), який, до речі, напам'ять учили школярі цієї стародавньої держави.

     Кодекс (вощена дощечка для письма) афінянина  Драконта зі збіркою положень Звичаєвого права (VI ст. до н. є.) свідчить про запровадження  в ті далекі часи нормативного судочинства  у Стародавній Греції.

     Високий рівень розвитку права був досягнений і в Стародавньому Римі. Наприклад, Кодекс візантійського імператора Юс-тиніана (V ст. до н. є.) упродовж століть був  основою для розвитку аналітичного правознавства. А останнє, у свою чергу, дало поштовх до розвитку правової соціології, яка була конституйована вже в наші часи.

     Власне  поняття теорії права пов'язане  з ім'ям Д. Остіна, який 1832 р. видрукував книгу "Читання з юриспруденції". Зрозуміло, що політологія, особливо в  розділі теорія політики, дуже активно  використовує понятійний апарат теорії права, оскільки рівень розвитку правових норм регуляції суспільного життя  є водночас і показником якісного стану розвитку суспільства. Саме тому за правовими актами минулих епох (Законами XII таблиць — Стародавнього  Риму, Законами Ману — Стародавньої Індії, Руської Правди — Київської Русі-України, Кодексом Наполеона — Франції) можна досліджувати характер суспільно-політичних відносин, соціальних настанов і т. ін.

     Сучасне державно-політичне право досліджує  проблеми конституціоналізму, реалізації прав і свобод суб'єктів політики, виборче законодавство і т. ін., які регламентують політичний процес і політичну діяльність на рівні  індивіда, групи, суспільства в цілому.

     Політична економія

     Предметом аналізу економії є процеси ви- робництва, розподілу та обміну матеріальних благ. Зрозуміло, що такий аналіз неможливий без категоріального і методологічного  апарату економії, одна з частин якої вивчає економічні процеси в  поєднанні з політичними (політична  економія). Ці процеси розглядаються  в контексті втручання держави  до економічної сфери суспільства (реалізацією економічної, гуманітарної, соціальної політики).