Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 21:59, реферат
Практически всю вторую половину 20 века, после свержения диктатуры М. Переса Хименеса в январе 1958 г., Венесуэла двигалась по пути представительной демократии, предполагающей стабильность и устойчивое развитие на фоне авторитаризма стран Латинской Америки. После падения диктатуры в стране встал вопрос выбора направлений дальнейшего развития. Коммунисты и революционные демократы выступали за коренную перестройку общественной системы, за социальную демократию.
Зміст
1. Історія становлення політико-правової системи країни……………….3
2. Адміністративний устрій………………………………………………...7
3. Організація системи державної влади та її конституційні засади…….7
4. Розстановка партійно-політичних сил на сучасному етапі (навести результати останніх парламентських виборів)………………………………...9
5. Особливості правової системи країни…………………………………12
6. Список використаних джерел та літератури…………………………..14
Державний вищий навчальний заклад
«запорізький національний університет»
міністерствА освіти і науки, молоді та спорту україни
Самостійна робота № 9
на тему:
«Політико-правова система Венесуєли»
Виконала:
Студентка іст-факу
Зеленська Я.
Запоріжжя, 2013
Зміст
1. Історія становлення
політико-правової системи
2. Адміністративний устрій…………………
3. Організація системи
державної влади та її
4. Розстановка партійно-
5. Особливості правової системи країни…………………………………12
6. Список використаних
джерел та літератури…………………………
1. Історія становлення
політико-правової системи
Практически всю вторую половину 20
века, после свержения диктатуры
М. Переса Хименеса в январе 1958 г., Венесуэла
двигалась по пути представительной
демократии, предполагающей стабильность
и устойчивое развитие на фоне авторитаризма
стран Латинской Америки. После
падения диктатуры в стране встал
вопрос выбора направлений дальнейшего
развития. Коммунисты и революционные
демократы выступали за коренную
перестройку общественной системы,
за социальную демократию. Однако победили
представители других партии, ратовавшие
за постепенное осуществление
Первые выборы после свержения М. Переса Хименеса состоялись 7 декабря 1958 г. Они прошли при очень высокой активности электората - 93 процента избирателей Venezuela. Election Factbook. December 1963. Institute for the Comparative Study of Political Systems. Washington, 1963, p.28. Подавляющее большинство мест в Национальном конгрессе (высшем законодательном органе) завоевали партии, подписавшие Пакт «Пунто-Фихо»; главой государства стал Р.Бетанкур.
Следующий кризис политического режима произошел на рубеже 1950-1960-х гг. И правые, и левые партии, не оставляя надежд возврат к прошлому, организовывали свержения действующего правительства. По подсчетам английского историка Р.Колина, в период с февраля 1959 г. до середины 1962 г. было совершено 17 попыток переворота Colin R. Caribbean Pover, 1995, №140, p.30.
Ситуация осложнялась и тем,
что правительственную коалицию
покинул Республиканско-
Партии осуществляли сходный курс экономического и политического развития страны; основой экономической базы являлся госсектор, основывавшийся на железорудной и нефтяной отраслях промышленности. Приток нефтедолларов (в 1977 г. Венесуэла вышла на первое место на континенте по объему внутреннего валового продукта (ВВП) на душу населения, превысившего 2,5 тыс. долл. Латинская Америка. Энциклопедический справочник, т.1. М., 1980, с. 395) позволил обеспечить не только реализацию широкомасштабных индустриальных проектов, но и проведение гибкой социальной политики (например: закон об обязательном социальном страховании - 1966 г., закон об установлении минимума зарплаты для промышленных и сельскохозяйственных рабочих - 1974 г., декреты об оказании помощи кормящим матерям и о снижении платы за коммунальные услуги для слоев населения со средними и низкими доходами - 1977 г.) Венесуэла: тенденции экономического и социально-политического развития. М., 1984, с.169-172.
Двухпартийная система продолжала
функционировать до конца 1980-х гг.,
когда наметились признаки застоя,
а потом уже социально-
В 1993 г. впервые в истории страны
произошел импичмент
В феврале 1999 г. Венесуэлу возглавил энергичный и весьма амбициозный политик, бывший подполковник Уго Чавес. Его победа послужила отправным пунктом демонтажа прежней системы представительной демократии, основы которой были заложены в 1958 г. после свержения диктатуры М.Переса Хименеса.
Главным лозунгом предвыборной кампании боливарийцев был пересмотр Конституции 1961 г. Чавес отмечал: «Конституция, которую они сотворили, нелегитимна как по происхождению, так и по развитию. Ее одобрили с благословения господствующих политических партий. Там нет права на референдум, на отзыв президента или министра, нет ничего». Latin American Research Review. Albuquerque, 1998, vol.33, №2, p.159
Во время церемонии
Референдум, итогом которого стало согласие большинства голосующих на созыв Национальной конституционной ассамблеи, состоялся 25 апреля 1999 г. Независимая газета, 27.04.1999 В нее избирался 131 депутат - министры, руководители автономных учреждений, сенаторы, губернаторы, члены законодательных ассамблей штатов, судьи, которые заблаговременно оставили свои посты El Espectador. Bogota, 11.03.1999.
15 ноября 1999 г. ассамблея утвердила окончательный вариант новой Конституции Венесуэлы; через 30 дней, 15 декабря, большинством голосов на референдуме был одобрен ее текст El Pais. Madrid, 16.12.1999.
Итак, с 1 января 2000 г. страна, свыше 170 лет именовавшаяся Республикой Венесуэла, обрела новое название - Боливарианская Республика Венесуэла Здесь и далее ссылки на текст Конституции 1999 г. даются по изданию: Gaceta Oficial de la Republica de Venezuela. Ano CXXVII. Caracas, jueves 30 de diciembre de 1999, №36.860, р.312171-312198 . Вместо двухпалатного парламента учреждена однопалатная Национальная ассамблея в составе 165 депутатов, избираемых по принципу пропорционального представительства на 5 лет. Депутаты избираются персонально, не анонимно, как по округам, так и по партийным спискам. Период президентства увеличен с 5 до 6 лет с правом на повторное избрание по окончании предыдущего мандата. Наряду с традиционными ветвями власти образованы еще две - электоральная, осуществляющая наблюдение за организацией выборов, и гражданская, регулирующая решения нравственных и этнических проблем (например: коррупция). Конституция предусматривает должность исполнительного вице-президента, который, в отличие от других стран, назначается и смещается главой государства. В голосовании разрешено участвовать военнослужащим, однако, им все так же запрещено вступать в политические партии.
2. Адміністративний устрій.
Венесуела поділяється на 23 штати (ісп. Estados), столичний округ, який належить до міста Каракас, і Федеральні Залежні території (спеціальні території), які входять до дев'яти адміністративних регіонів які були створені в 1969 році президентським указом.
Венесуела поділяється на 335 муніципалітети (ісп. municipios), які в свою чергу розділяються на більш ніж одну тисячу парафій (ісп. parroquias).
Крім того, Венесуела має історичні претензії на території Гаяни на захід річки Ессекібо, площа яких становить близько 159.500 квадратних кілометрів (61 583 квадратних миль).
Губернатори і законодавчі органи (ради) штатів обираються строком на чотири роки. Чисельність депутатів рад штатів коливається від 6 до 15 членів. (До 1989 губернатори штатів призначалися президентом країни).
Існують також органи міського самоврядування - виборні мери та міські ради.
3. Організація системи
державної влади та її
1 січня 2000 в країні
введено в дію нову, двадцять
четверта в її історії,
Венесуела - федеративна республіка. Глава
держави - президент наділений надзвичайно
широкими повноваженнями за рахунок інших
гілок влади, включаючи право розпустити
Національну асамблею в разі триразового
відхилення його важливих ініціатив (в
останній рік діяльності асамблея не може
бути розпущена). Він обирається строком
на 6 років на основі прямого, загального
і таємного голосування відносною більшістю
голосів. Після закінчення мандата він
може бути безпосередньо переобраний
на другий термін. У свою чергу, Національна
асамблея має право усувати президента
від посади. Президент очолює уряд країни.
Введена посада виконавчого віце-президента,
призначуваного президентом і грає важливу
роль в управлінні державою. Віце-президент
очолює Державна рада з дев'яти членів
- вищий консультативний орган при президенті.
Законодавча влада, відповідно
до нової конституції, належить однопалатній
Національній асамблеї. Її депутати обираються
строком на п'ять років не анонімно,
за партійними списками, а персонально,
за пропорційною системою, виходячи з
квоти один депутат від 1,1% загальної
чисельності населення країни. Крім
того, від кожного штату обираються
ще по три депутати. Виділяються
місця для представників
Виборцями вважаються всі
венесуельці, які досягли
У конституцію включений
розділ про референдум, в якому
прописана процедура
18 січня 2007 парламент Венесуели
проголосував за закон, що
До 1999 в країні діяв принцип
поділу влади, відповідно до якого судова
влада мала незалежністю. Вищим судовим
органом був Верховний суд, його
члени обиралися парламентом
країни строком на п'ять років
і були правомочні вести справи,
пов'язані з порушенням конституції,
справи загальнодержавного масштабу,
а також контролювати роботу нижчестоящих
судових інстанцій - окружних і апеляційних
судів федеральних судових
Крім традиційних законодавчої,
виконавчої та судової, конституція
Венесуели 2000 передбачає утворення
нових гілок влади - електоральної
і цивільної. Перша з них покликана
здійснювати і контролювати процедури
обрання органів влади на всіх
рівнях, а також керівництва партій,
профспілок і підприємницьких організацій.
Цивільна влада практично не має
аналога в інших країнах. Вона
повинна керувати боротьбою з
корупцією і вирішувати морально-етичні
питання, включаючи питання прав людей.
За новою конституцією, венесуельська
армія є не тільки органом захисту країни,
але і «активною учасницею національного
розвитку».
4. Розстановка партійно-