Політична система

ПЛАН

     Вступ

     1. Поняття політичної системи.

     2. Структура політичної системи.

     3. Функції політичної системи.

     4. Типологія політичних систем.

     5. Політична система України

     Висновок

     Список  літератури

 

Вступ

   Поняттям  політичної системи розкривається  характерний устрій політичної влади в конкретному суспільстві. Політична система - це цілісна сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб'єктів, засобом яких здійснюється влада і управління суспільством.

   Щодо  поняття "політична система" більш  широким виявляється поняття "політичне  життя", яке охоплює всі політичні  зв'язки, явища і процеси, що мають  місце у суспільстві і на всіх його рівнях. Політична система - це лише частина політичного життя.

   Поняття "система" прийшло у суспільні науки з біології і кібернетики. У соціології і політології його вперше використав американський дослідник Т.Парсонс. Інший американський політолог Д.Істон у 1953 р. вводить у науку і саме поняття "політична система". Сутність системного опису суспільства найбільше вираження отримала в теоретичних побудовах Т.Парсонса. Він підійшов до розгляду суспільства як складної відкритої системи, яка складається з чотирьох підсистем, кожна з яких виконує певну функцію.

   Виконання кожною підсистемою своєї функції забезпечує стійкість і цілісність суспільства:

• економічна підсистема відіграє роль з'єднуючої ланки між суспільством і природою (функція адаптації);
• політична підсистема, яка включає в себе всі форми прийняття рішень, визначає колективні цілі і забезпечує мобілізацію ресурсів для їх досягнення (функція взаємозобов'язання);
• соцієнтальна підсистема підтримує спосіб життя, що утвердився, і включає в себе всі інститути соціального контролю - від законів до неформальних правил (функція інтеграції);
• підсистема соціалізації (культурна) дозволяє включити людину в існуючу культурну систему і містить у собі культуру, релігію, сім'ю і школу (функція стійкості і самозбереження).

   Значення  теорії Парсонса для розвитку політології  полягає в тому, що він заклав основи системного і структурно-функціонального підходів до дослідження політичної системи. З позицій системного підходу, політична сфера суспільства може бути розглянута як система.

   Як  і будь-яка система, вона буде володіти такими ознаками:

• складатися з багатьох взаємопов'язаних структурних елементів; цей взаємозв'язок забезпечує властивість цілісності і єдність системи;
• існувати в межах зовнішнього оточення чи середовища;
• мати кордони поширення і виділеність стосовно зовнішнього середовища;
• мати відкритий характер (тобто вона піддається впливам, що йдуть із зовнішнього середовища);
• характеризуватися такими властивостями, як потяг до рівноваги і стійкості, до адаптації і інтеграції.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Поняття політичної  системи

     Різні політичні явища в суспільстві  об'єднанні поняттям "політична  система" суспільства. Призначення  політичної системи – це забезпечення інтеграції, розробка та реалізація загальної  мети суспільства. Політична система  є центральною проблемою політології.

     У науковій літературі побутують різні  погляди, як на тлумачення поняття “політична система” суспільства, так і на сутність цього феномена. Система — одне з основних понять політології, яке  дає змогу скласти уявлення про  суспільство у вигляді його абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. Поняття це запозичили з електроніки й кібернетики американські вчені Г. Алмонд, Д. Істон, В. Мітчел, вважаючи його універсальною категорією наукового аналізу, яка охоплює певну кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті, дотичних до вироблення політичних рішень.[5ст.224]

     Кожна система повинна бути функціональною і, згідно з Т.Парсонсом, має реалізовувати 4 функції, що служать задоволенню її елементарних потреб:

     1. Функція адаптації – установлення  зв’язків системи з навколишнім  середовищем, система пристосовується  до середовища і обмінюється  з ним ресурсами.

     2. Функція ціледосягнення – визначення  цілей системи і мобілізація ресурсів для їх досягнення.

     3. Функція інтеграції – підтримання  координації взаємовідносин елементів  системи.

     4. Функція латентна – зберігання  орієнтації суб’єктів системи  на її норми і цінності. [3ст. 121]

     Кожне суспільство є сукупністю підсистем (сфер):

     § виробничої,

     § соціальної,

     § духовної,

     § політичної, до якої належать інститути  держави і влади. [9 ст.194]

     Усі ці підсистеми наділені властивими лише їм структурою, функціями, цінностями, нормами, цілями тощо:

     – виробнича забезпечує матеріальну  основу життя суспільства;

     – соціальна і духовна сприяють нормальному функціонуванню різних соціальних інститутів;

     – політична покликана створювати сприятливі умови для ефективної діяльності всіх ланок суспільної системи, для повної реалізації інтересів  усіх членів суспільства. [6 ст.219]

     Кожна з підсистем може зберігати життєздатність лише за умови, що всі інші функціонуватимуть  бездоганно чи хоча б задовільно.

     Політична система суспільства — цілісна, інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, структур і відносин, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

     Основними ознаками політичної системи є:

     § взаємозв'язок групи елементів;

     § утворення цими елементами певної цілісності;

     § внутрішня взаємодія всіх елементів;

     § прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

     § здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

     Визначальним  компонентом політичної системи  є держава. Крім неї, у політичну  систему суспільства входять  законодавча, судова, виконавча системи, центральні, проміжні, місцеві системи  управління (самоуправління), політичні партії, профспілки, асоціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи та інші об'єднання, змістом діяльності яких є політичні процеси. [3 ст.365]

     Від інших систем політичну систему  відрізняють:

     § забезпечення неперервності, зв'язаності, ієрархічної координації діяльності різних політичних суб'єктів для досягнення визначених цілей;

     § віднайдення механізму вирішення  соціальних конфліктів і суперечностей, гармонізація суспільних відносин;

     § сприяння досягненню консенсусу різних суспільних сил щодо основних цінностей, цілей та напрямів суспільного розвитку.

     Аналіз  політичної системи надзвичайно  важливий для з'ясування політичного  життя суспільства, частиною якого  вона є.

     Політична система виникла з поділом  суспільства на класи та появою держави. У процесі еволюції державно організованого суспільства вона все більше ускладнювалася та розгалужувалася. Тому структура, механізм її функціонування завжди мають конкретно-історичний характер, зумовлені рівнем економічного, соціального, духовного розвитку суспільства та іншими чинниками.

     Процес  становлення політичних систем обумовлений  рядом змінних:

     - зміною способу виробництва (зміною  форм власності тощо);

     - зміною в соціально-класовій структурі  суспільства;

     - політичною поляризацією суспільства (спочатку переважала економічна поляризація);

     - збільшенням чисельності суб’єктів  політики;

     - зростанням робітничого руху  і створенням буржуазних політичних  партій, рухів тощо;

     - загально гуманітарним прогресом,  пов’язаним з роллю ЗМІ, преси,  мистецтв тощо;

     - зростанням ролі ідеології –  світської і релігійної;

     - глобалізацією проблем, що стоять  перед людством. [5 ст. 215]

     Політичну систему суспільства досліджували протягом багатьох століть, починаючи  від Аристотеля. Але вагомих результатів  було досягнуто лише в XX ст. після застосування американським теоретиком Д. Істоном методу системного аналізу (“Політична система”, “Системний аналіз політичного життя”). Це дало можливість ученим перейти від вивчення фактів до вироблення загальної теорії, позаяк окремі факти значущі лише в межах загальних моделей, які сприяють чіткішому уявленню про функціонування політичних систем. Модель Д. Істона дає змогу уявити становище та умови дії політичної системи, прогнозувати наслідки схвалених політичних рішень.

     Американський політолог Г. Алмонд (“Порівняльні політичні системи”, “Порівняльний політичний аналіз”) розглядав політичну систему як набір ролей, що взаємодіють, або як рольову структуру. Найважливіша функція політичної системи — вивчення та з'ясування особливостей ситуації. Моделі функціонування політичної системи розробляли також Т. Парсонс, Г. Спіро, К. Кулчар та інші західні вчені. [8 ст. 358] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Структура політичної  системи

     Аналіз  політичної системи дає змогу  вивчити її структуру, тобто внутрішню організацію окремих складових.

     Структура політичної системи — сукупність владних інститутів, що пов'язані  між собою і створюють стійку цілісність. [10 ст.211]

     Головний  єднальний компонент системи  — політична влада — зосереджена  в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Важливою функцією влади є створення внутрішніх, зв'язків системи, врегулювання конфліктів політичними засобами і регламентація поведінки людини, тобто можливість впливати на неї з допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, сили. Отже, влада — це елемент, джерело управління, основа розвитку й функціонування політичних систем. [11 ст.452]

   У політичній системі суспільства  розрізняють чотири основних групи  елементів: політичні інститути, політичні відносини, політичні норми, політичну свідомість і політичну культуру. Відповідно до цих елементів виділяють організаційно-інституціональну, регулятивну, функціональну і комуникативну підсистеми політичної системи.

   Інституціональну підсистему складають політичні інститути: держава та її структурні елементи, такі як парламент, уряд, політичні партії, громадсько-політичні організації, церква, органи місцевого самоврядування. У своїй сукупності ві взаємозв'язках політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. До політичної системи як її інститути входять не всі наявні в суспільстві громадські організації, а лише ті, що пов'язані з функціонуванням політичної влади. Залежно від ступеня залученості до політичного життя і здійснення влади розрізняють три види організацій: