Політична система Японії

Кабінет Міністрів

      Кабінет Міністрів  Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку, «Кабінет») — найвищий виконавчий орган держави Японія.

      Кабінет Міністрів Японії було  засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно цих постанов повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами. 
      Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні. Кабінет Міністрів Японії складається не менш як з 14, а у особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету Міністрів — Прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — Імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повинні обиратися з депутатів Парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68). До складу Кабінету Міністрів входить Секретаріат Кабінету Міністрів Японії — відомство, що виконує функції радника і речника Прем'єр-міністра.

Кабінет Міністрів  є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).

Згідно діючої Конституції, Кабінет Міністрів  виконує наступні функції:

1. втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
2. проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
3. укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
4. керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
5. складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
6. видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
7. затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
8. номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
9. здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7);
10. призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).

Прем'єр-міністр  Японії (яп. 内閣総理大臣, ないかくそうりだいじん, найкаку сорі-дайдзін, «Головний міністр Кабінету Міністрів») — глава уряду держави Японія, голова Кабінету Міністрів Японії.

Посада Прем'єр-міністра Японії була заснована 1885 року, разом із формуванням першого в історії країни Кабінету Міністрів. Її затвердила Конституцією Великої Японської імперії та Імператорський рескрипт № 135 від 1889 року «Про урядову систему Кабінету Міністрів». Згідно з цими постановами Прем'єр-міністр очолював Кабінет Міністрів, але був у ньому як primus inter pares. Він не мав усіх важелів виконавчої влади і був залежним від Імператора та голів військових відомств. 
      Після проголошення нової Конституції Японії і прийняття Закону про Кабінет Міністрів Японії 1947 року, які діють по сьогодні, Прем'єр-міністр визначається як голова Кабінету Міністрів і повноправний глава виконавчої влади (Стаття 65). Прем'єр-міністра Японії обирається з депутатів Парламенту Японії, обов'язково цивільних, рішенням обох Палат цього Парламенту і призначається Імператором, згідно ухваленої Парламентом номінації (Статті 6, 66, 67).

До повноважень  Прем'єр-міністра Японії за Конституцією входять:

1. формування та переформування Кабінету Міністрів (Стаття 68);
2. керівництво та нагляд за усіма гілками виконавчої влади (Стаття 72);
3. подання законопроектів до Парламенту від імені Кабінету Міністрів (Стаття 72);
4. звітування перед Парламентом про загальний стан державних справ і дипломатичних стосунків від імені Кабінету Міністрів (Стаття 72);
5. контрасигнація законів і урядових указів (Стаття 74);
6. згода на притягнення до кримінальної відповідальності діючих членів Кабінету Міністрів (Стаття 75).

До повноважень  Прем'єр-міністра Японії за японським  законодавством входять:

1. головування на нарадах Кабінету Міністрів (Закон про Кабінет Міністрів. Стаття 4. Абзац 2);
2. проголошення надзвичайного стану в державі (Закон про поліцію. Стаття 71);
3. керівництво поліцією за надзвичайного стану (Там само. Стаття 72);
4. верховне командування Силами Самооборони Японії (Закон про Сили Самооборони Японії. Стаття 7);
5. задіяння Сил Самооборони Японії для захисту держави і підтримання спокою у ній (Там само. Статті 76, 80);
6. проголошення небезпеки землетрусу після отримання прогнозу від голови Метеорологічного відомства Японії (Закон про особливі заходи у випадку великого землетрусу. Стаття 9).

Окрім цього  Прем'єр-міністра Японії має право  видавати особливі дозволи на діяльність громадських і негромадських  організацій, згідно Закону про банки, Закону про кредитування, Закону про  фінансові товари і торгівлю, та інших. Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії, яка служить його робочим кабінетом, знаходиться у Токіо, районі Тійода-ку, кварталі Наґата-тьо. Поруч з нею розташована Офіційна резиденція Прем'єр-міністра, яка виконує функцію помешкання глави японського уряду.

З 4 червня 2010 року на посаді Прем'єр-міністра Японії перебуває Кан Наото, голова Демократичної партії Японії.

Імператор Японії (яп. 天皇, てんのう, тенно, «Небесний господар») — монарх Японії, а також його титул і складова посмертного імені. Походить від правителів старо японської держави Ямато 4 — 7 століття, що використовували титул «окімі». Інститут Імператора та зміст його повноважень мінялися залежно від епохи. В новітній час, згідно з чинною Конституцією, Імператор — це символ Японської держави і єдності японської нації. Він вважається номінальним главою держави, що править нею, але не управляє.

Імператор Японії, що править від 7 січня 1989 року, — Його величність Акіхіто. 
 
 
 
 

Висновок

     Давно минув час, коли на Японію дивилися як на цікаву і майже екзотичне явище, як на країну, здатну лише на жорстокості і насильства. Сьогодні Японія зовсім інша - та інше до неї відношення. На цю країну дивляться з завмиранням серця. Їдуть туди, як у Мекку. Вже ніщо японське не дивує - люди звикли очікувати нове, цікаве, незвичайне, феноменальне саме звідти. Цьому активно сприяє і сама Японія, чиї товари заполонили світ, чиї підприємства і капітали освоюють нові ринки, чиї туристи займають помітне місце серед людей, які відвідують різні країни світу. Така Японія сьогодні, якщо звернути увагу саме на те, що найбільш показово характеризують японську модель як орієнтир для інших. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

  .

1. Макаров А.А. Политическая власть в Японии. Механизм функционирования на современном этапе. - М., 1988.\

2. Япония: Справочник. - М., 1991.

3. Парламенты  мира. - М., 1991.

4. Еремин  В.Н. Политическая система современного япон-ского общества. - М., 1992.