Політична опозиція

4.  Поняття „опозиція, як політичний інститут” та „опозиція, як форма суспільного протесту”

Важливим для розуміння сутності політичної опозиції, її суспільного призначення й ролі в процесі демократизації суспільства є розмежування на теоретичному рівні понять „опозиція як політичний інститут” та „опозиція як форма суспільного протесту”, а також здійснення відповідного порівняльного аналізу цих двох підходів до розуміння опозиції. Досягнення поставленої мети можливе при вирішенні таких завдань:

· розкрити зв’язок опозиції як політичного інституту та опозиції як форми суспільного протесту в контексті їх можливого середовища функціонування;

· здійснити порівняльний аналіз опозиції як політичного інституту та опозиції як форми суспільного протесту з точки зору її функцій, мети діяльності, необхідності визначення політико-правового статусу;

· дати визначення політичної опозиції як інституту демократичної політичної системи в контексті його розмежування з поняттям опозиції як форми суспільного протесту.

Сучасна політична наука й практичний досвід розвинутих демократичних країн засвідчують, що публічність та конкурентність політичного середовища є одним із чинників формування ефективної політики. Важливим механізмом забезпечення альтернативності, багатоваріантності у прийнятті рішень органами влади є інститут політичної опозиції, існування якого визнається органічним явищем та необхідною характеристикою демократичної політичної системи. Проте виникнення та функціонування цього інституту можливе лише за умов забезпечення права громадян на протест, де опозиція виступає однією з його форм.

Зв’язок опозиції як політичного інституту та опозиції як форми суспільного протесту має взаємообумовлений характер: якщо суспільство визнає право кожного громадянина на протест, забезпечує це право свободою слова, політичних дій тощо, то тоді виникає можливість для створення й певного інституту демократичної політичної системи — опозиції. Г. Постригань у статті „Опозиція та опозиційність в теоретичних співставленнях” опозицію як форму суспільного протесту називає опозиційністю і, відповідно до цього, зазначає, що вона пронизує всі сфери суспільного життя, тоді як опозиція як політичний інститут є специфічним проявом опозиційності в політичних відносинах.

Висновки

Результати дослідження проблеми розуміння сутності політичної опозиції як інституту демократичної політичної системи та її співставлення з поняттям опозиції як форми суспільного протесту дозволяють зробити наступні висновки.

1. Політична опозиція, виступаючи ефективним засобом цивілізованого розв’язання суперечностей між інтересами різних соціальних груп та будучи невід’ємною складовою механізму стримувань і противаг у структурі владних відносин, може існувати лише за умов надання та гарантування кожному громадянинові права на протест, де опозиція виступає однією з його форм. Тобто опозиція як політичний інститут може існувати лише в демократичному суспільстві, тоді як опозиція як форма суспільного протесту проявляється і за умов недемократичних режимів.

2. Різниця між поняттями „опозиція як політичний інститут” та „опозиція як форма суспільного протесту” розкривається й через підходи до їх класифікації. Так, наведена класифікація опозиції як форми суспільного протесту вказує на те, що вона пронизує всі сфери суспільного життя, тоді як опозиція як політичний інститут є специфічним проявом опозиційності в політичних відносинах.

3. Різна природа і суть опозиції як політичного інституту та форми суспільного протесту чітко простежується через їх суспільні функції, мету діяльності, тривалість існування та необхідність визначення і закріплення на законодавчому рівні їх політико-правового статусу, що підкреслює інституційний вимір першої.

4. Порівняльний аналіз понять „опозиція як політичний інститут” та „опозиція як форма суспільного протесту” дозволив сформулювати визначення політичної опозиції в її розумінні як політичного інституту, що відрізняється від тлумачення опозиції як протистояння — однієї з характеристик суспільних відносин, що сприяє більш адекватному розумінню сутності політичної опозиції, розкриває її соціальне єство і призначення.

Політична опозиція як інститут демократичної політичної системи особливого значення набуває в суспільствах перехідного типу, де немає традиції демократичного правління, відповідних форм реалізації політики на засадах здорової конкуренції і толерантності, де ще й досі відчувається вплив моністичного розуміння політичного буття. Тому особливо важливим як для політичної науки, так і для практики є її належне гносеологічне визнання, що запобігало б однобічному її розумінню, а відтак і спотворенню на практиці її суспільного призначення. Опозиція має стати чинником демократизації політичної системи суспільства.

Список літератури

1.      Основи політологіі: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 312 с.

2.      Матвеев С.А. и др. Политология: Учебное пособие/ Под ред.        С.А. Матвеева. – Х.: Одиссей, 2004

3.      Золотухін Г. Влада – опозиція: боротьба проти себе?//Віче. – 2003. – №10. – С. 72-74

4.      Михальченко М. Позиції опозиції: Хто є хто в України//Віче. – 2002. – №7. – С. 3-11

5.      Француз А.Й. Політична опозиція у демократичній державі (правові аспекти аналізу)//Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №5. – С. 35-45