Політична криза

Незавидна доля спіткала також галицьких українців, котрі потрапили під російську  окупацію. Царський уряд швидко дав  зрозуміти, що він не вважає Східну Галичину якимсь новим і тимчасовим завоюванням, називаючи її не інакше, як "давньою російською землею", котра тепер "назавжди возз"єднується з матір"ю-Росією". Генерал-губернатором було призначено графа Георгія Бобринського, який відразу розпочав загальний наступ на украхнський рух, або "мазепинство", як його називали царські чиновники. Росіяни преслідували українофілів, австрійці піддавали репресіям русофілів, а роздерті ідеологічними суперечками галичани видавали й тих, і тих ворогові-все це більше погіршувало й без того сумну долю українців. 

За наказом  царських властей було закрито всі українські культурні установи, кооперативні й періодичні видання. Вводилися обмеження на вживання української мови й робилися спроби впровадити в школах російську мову. Особливо масивних атак зазнала греко-католицька церква-цей символ західноукраїнської самобутності. До Росії вивозили сотні греко-католицьких священників, а натомість ставили православних попів, що схиляли селян до православ"я. Заарештували й вивезли до Суздаля митрополита Андрея Шептицького, який відмовився рятуватися від росіян утечею. Безстрашна поведінка митрополита протягом усієї війни надихала його земляків і значно сприяла дальшому зростанню його популярності. Але не встигли росіяни остаточно здійснити свої плани, як австрійці пішли у контрнаступ і до травня 1915 року відвоювали більшу частину Східної Галичини. Відступаючи царські війська взяли заложниками кілька сотень провідних українських діячів, а також евакуювали тисячі людей, включаючи багатьох русофілів, ролі яких в українській політеці тепер прийшов кінець. 

Ставлення росіян до галицьких українців, яке відомий  російський політик Павло Мілюков  розцінив у своєму виступі в Думі як "європейський скандал", являло собою продовження політики уряду  щодо українського руху в Російській імперії. З вибухом війни було закрито майже всі українські організації та газети. 

Тим часом у  Відні, по австрійський бік фронту, у травні 1915 року зібралися українські політичні діячі та відновили  свій представницький орган - Загальну Українську Раду. В міру того як війна  дедалі виснажувала Австро-Угорщину, чимраз сміливішими ставали вимоги народів імперії, серед них і українців. Так, Загальна Українська Рада оголосила своєю метою незалежність Російської України, котру, як вона сподівалася, завоюють австрійці, а також широку автономію для Східної Галичини та Буковини. Проте коли Відень пообіцяв полякам ще більшу владу в Галичині, Рада на знак протесту саморозпустилася. Надалі західноукраїнські інтереси представляв український клуб віденського парламенту на чолі з Євгеном Петрушевичем. 

Війна негативно  вплинула на стан промисловості і  сільського господарства України. Вже  в перші місяці війни було закрито  майже 400 промислових підприємств, а  в 1915-1917 роках - понад 1400. На десятках і  сотнях заводів і фабрик обсяг  промислового виробництва скоротився на 30-5- і навіть 75 %. Розвалювався транспорт, що викликало загострення продовольчої кризи. Зросли ціни.

У сільскому  господарстві не вистачало робітників, реманенту, робочої худоби. Посівна  площа у 1916 р. скоротилась на 1 млн. 900 тис. Десятин, валовий збір зерна у порівнянні з 1913 р. впав на 200 млн. пудів. 

Внутрішє становище  у воюючих країнах. 

Війна вимагала від воюючих держав мобілізації  усіх людських, сировинних, матеріальних і продовольчих ресурсів. Чисельність  армій двох коаліцій досягла 70 млн. осіб. Для ефективної роботи промисловості й створення військового виробництва у воюючих країнах запроваджувалося державне регулювання економіки, було створено спеціальні органи військово-економічні управління, або комітети. Вони здійснювали контроль за джерелами фінансування народного господарства, розподіляли державні замовлення і необхідні для їх використання сировину й обладнання, визначали обсяги виробництва, види продукції, терміни її виготовлення й ціни.  

Урядові комітети з сільського господарства визначали посівні плани, вимагали від селян обов"язкових поставок зернових державі. Для продовольчого забезпечення населення основними товарами вводилися картки. 

На початок 1917 р. найкритичнішим було становище країн  австро-німецького блоку і Росії. Майже половина армій була виведена із ладу, стратегічні резерви закінчувалися, валовий збір зернових скоротився вдвічі, зменшилися розміри посівних площ.  

Німеччина опинилась  в економічній блокаді. Англія зайняла  майже всі колонії. Спроба прорвати блокаду в морській битві поблизу Ютландського півострова 31 травня 1916 року зазнала невдачі.  

В країнах піднімалася  хвиля антивоєнних виступів, і "громадський  мир" змінився соціальним протистоянням. Попри заборону страйків, кількість  страйкуючих постійно зростало. Німецькі соціал-демократи 1 травня 1916 року провели в Берліні масову демонстрацію під гаслами "Геть війну!", "Геть уряд!". Звичним явищем стало дезертирство, "братання" солдатів ворожих армій. В урядових колах визрівали плани мирних переговорів. 

Війна справила тяжкий вплив на розвиток господарства Росії. Стан погіршувався і тим, що в  період на 1917 рік декілька важливих промислових районів були окуповані  противником, в результаті загальні втрати промислового потенціалу склали 20%. Склалася топливно-енергетична криза в країні. Темпи виробництва в металургії, машинобудуванні не задовольняли потреб фронту. Залізниці також не справлялися з різким ростом перевозок та експлуатацією населення. 

Загальні витрати  Росії на війну в березні 1917 року складали суму більше 30 млрд. крб. 1/3 цих витрат становили зарубіжні кредити для Росії. Розпочався процес грошової еміссії, що вело до росту інфляції. Офіціальний курс рубля понизився до 55 коп., а купівна спроможність складала 22 коп. Державний борг Росії за роки війни зріс більше, ніж у 4 рази і складав - 36,2 млрд. крб. 

Тяжким ударом війна стала для сільського господарства: скоротились посівні площі більш  як на 10%, виробництво м"яса і  інших продуктів харчування. Все  цело вело до росту цін на продукти харчування. Які зросли на 200% порівняно з 1914 роком. 

Дані економічного стану країни свідчать про вступ  Росії в економічну кризу.  

Підсумки першої світової війни. 

Перша світова  війна стала для Європи першим жахливим досвідом сучасного ведення  воєнних дій. Вона тривала з серпня 1914 року по листопад 1918 рік і була однією з найкровопролитніших в історії людства - в ній загинуло понад 10 млн. осіб і 20 млн. було поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж. Війна набрала не лише масового, а й тотального характеру. Щоб підтримати величезні армії, що воювали на фронті, цілі суспільства з їхніми економіками впрягалися у колісницю війни. Зростаючі втрати призводили до страшного напруження сил на фронтах і в тилу, оголювали й поглиблювали фатальні політичні й соціально-економічні вади старих імперських порядків Європи. 

У воєнних діях взяло участь 38 держав з населенням понад 1 млрд. осіб. Основні воюючі сторони: на боці Німеччини й Австро-Угорщини виступила Болгарія, створивши Четверний  союз; до країн Антанти приєднались Італія, Португалія, Румунія, Сербія, США, Греція, Японія; війну Німеччині оголосив Китай і 14 держав Латинської Америки. 

Війна так чи інакше вплинула на положення всіх країн світу, в тому числі й  на нейтральні. Таким чином весь світ приймав участь у війні. 

У війну були залучені колонії європейських держав. Під час війни колонії набули великого значення як постачальники  сировини та продовольства. Крім того, сотні тисяч місцевих мешканців  цих колоній було вивезено до Європи для робіт у тилу і були використані як солдати на самих важких ділянках фронтів, часто для прикриття європейських військ. 

Для робіт у  тилу Франція використала 200 тис. осіб, вивезених з її колоній. Англія з  однієї Індії вивезла з такою  ж метою більше 400 тис. осіб. Англія получила зі своїх заокеанських володінь майже 1 млн. солдат, Франція - біля 300 тис. 

У ході війни  була повалена монархія і відбувся більшовицький жовтневий переворот  у Росії. Військова й економічна могутність Німеччини була підірвана, і вона на довгий час опинилася в міжнародній ізоляції. Наслідком поразки Австро-Угорщини став розпад однієї з найбільших европейських імперій і утворення на її уламках нових національних держав.  

Після війни  сформувалася нова система міжнародних  відносин, відбувся перерозподіл світу. 

Література: 

С.П. Пивовар, Я.Серіщев, С.Стельмах "Всесвітня історія  ХХ ст." 1995 р. 

І.Коляда, Т.Ладиченко "Всесвітня історія вік ХХ" 1995 р. 

В.Ф. Салабай, Я.А. Титаренко, Л.О. Панчук, М.П. Чуб, О.Ф. Яхно "Політична історія ХХ ст." 

В.Король "Історія України" 

О.Субтельний "Україна. Історія"

      Страница 3 из 3 [Всего 3 записей]