Політична еліта та політичне лідерство

2.5. Нестандартні уроки

Під нестандартним уроком розуміють незвичайної структури  імпровізоване заняття.

Найбільш поширеними формами  таких уроків є:

• лекція;
• семінар;
• конференція;
• ділова гра;
• комп’ютерний урок;
• диспут;
• подорож;
• урок-гра.

Структура уроків: Використання інтерактивних методів висуває певні вимоги до структури уроку. Як правило, спеціалістами пропонується така структура.

1. Мотивація.

Мета цього етапу —  сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної  теми. Можна використовувати такі прийоми, як питання, цитата, коротка  історія, невеличке завдання, роз­минка  і т. ін.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Мета етапу — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель.

3. Надання необхідної інформації.

Мета етапу — дати учням  достатньо інформації для того, щоб  на її основі виконувати практичні  завдан­ня. Це може бути міні-лекція, читання  роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання.

4.  Інтерактивна вправа  — центральна частина заняття.

Мета етапу — практичне  освоєння матеріалу, досягнення поставлених  цілей уроку. Проводиться цей  елемент у такій послідовності:

• інструктування — вчитель розповідає про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учням;
• поділ на групи або розподіл ролей;
• виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним;
• презентація результатів виконання вправи.

5.  Підбиття підсумків,  оцінювання результатів уроку.

Мета етапу — рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлених  цілей, як можна застосувати отримане на уроці. Підбиття підсумків можна  проводити у формі питань: що нового дізналися, чого навчилися,, наскільки  це може бути корисним в житті. Можна  поставити питання і з проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що найбільш сподобалося, що слід змінити  в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді  на всі ці питання.

 

Висновок

Навчальна діяльність - цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

Компонентами навчальної діяльності є навчальні завдання, навчальні дії, дії контролю, дії оцінки.

Пов'язана вона передусім  із засвоєнням молодшими школярами  теоретичних знань. Під час вирішення  навчальних завдань навчальні дії  дітей спрямовані на оволодіння загальними способами орієнтування у відношеннях  між відомими та невідомими величинами, явищами, складовими предметів, ситуацій, процесів тощо. Дії контролю та оцінки дають їм змогу перевірити правильність виконання навчальних дій, оцінити  успішність розв'язання всього навчального  завдання.

Навчальна діяльність у початкових класах підпорядкована певним закономірностям. Одна з них полягає в тому, що весь процес викладання відбувається у формі розгорнутого представлення  дітям головних компонентів навчальної діяльності, в яку вони активно  включаються. Відбувається навчальна діяльність в навчальній ситуації, детальне розкриття вчителем особливостей якої (труднощів розв'язання конкретно-практичних завдань, необхідності пошуку загального способу їх аналізу) та її ролі є однією із суттєвих умов розвитку пізнавальної активності дітей, їхнього інтересу до навчання.

Систематичне включення  дитини у навчальні ситуації починається  вже з 1 класу, але вміння самостійно ставити перед собою навчально-теоретичні завдання формується значно пізніше. Виявляється  воно у намаганні школяра, який отримав  серію конкретно-практичних завдань, знайти загальний спосіб їх розв'язання, а не розв'язувати кожне з них  окремо. Як правило, він знаходить  цей спосіб, аналізуючи одне-два  завдання, прагнучи з'ясувати їх загальні зв'язки та умови. В умінні перетворювати  конкретно-практичні завдання в  навчально-теоретичні, що забезпечує розв'язування типових завдань, пошук ефективних способів розв'язування нетипових задач, виявляється найвищий рівень розвитку навчальної діяльності школярів. Свідченням його у навчальній діяльності молодших школярів є усвідомлені пізнавальні інтереси, прагнення не просто отримати конкретний, частковий результат, а знайти загальний спосіб отримання всіх однотипних результатів, зрозуміти суттєві зв'язки і відношення предмета, що вивчається. Це прагнення є основою бажання і здатності вчитися. У молодшому шкільному віці воно сформоване недостатньо, однак надалі ні сумлінність, ні старанність не можуть стати психологічним джерелом радісного й ефективного навчання. Ним є лише прагнення до розуміння внутрішнього змісту навчальних предметів. Виникнення та зміцнення його визначає зміст основних інтересів школярів З-4 класів, які значну кількість часу приділяють читанню спеціальної літератури про подорожі, вчених, історичні події, пригоди тощо. Обсяг інформації, яка їх зацікавлює, часто виходить за межі шкільних програм.

Насамперед варто помітити, що основними труднощами для дітей, які поступили у школу, є режим, нові відносини та вимоги. У період адаптації важливо використовувати  додаткові моральні стимули до навчання (похвалу, заохочення тощо) і по можливості звести до мінімуму покарання.

Особливістю навчання молодших школярів є необхідність включення  в навчальну діяльність ігор (дидактичних, предметних, спортивних та ін.).

У темі, присвяченій проблемам  навчальної діяльності, ми вже вказували, що з позиції психоаналізу вступу дитини у школу збігається з початком латентної фази розвитку, коли дитина відкрита для пізнання світу поза родиною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Леонтьєв О.Н. Діяльність, Свідомість. Особистість. – 2-ге вид. М.:Політ видав., 1975, 304 з.

2.ЛисинаМ.И. Розвиток пізнавальної активності дітей у ході спілкування з дорослими і однолітками // Питання психології. 1982, №4, з. 18–35

3. Нємов Р.С. Психологія. Навч. для студентів вищих пед. навч. Закладів. У три кн. Кн. 1. Загальні основи психології. 2-ге вид. М.: Просвітництво:ВЛАДОС, 1995, 576 з.

4. Педагогічний словник. T.I.M.: Вид-во Акад. пед. наук, 1960, 778 з.

5. Психологічний словник /Під ред. В.В. Давидова,Б.Ф.Ломова та інших.;Наук.-дослід. Інс-т спільної програми та педагогічної психології Акад. пед. наук СРСР. М.: Педагогіка, 1983, 448 з.

6. Психологія. Навч. посібник /Під ред. проф. В.А.Крутецкого. Вид. 2-ге, перераб. ідоп. М.: Просвітництво, 1974, 304 з.