Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2012 в 21:59, реферат
Політичні процеси, які відбуваються в сучасній українській державі, свідчать про переорієнтацію певної частини населення в напрямку відносин з Європою. Європейський вектор зовнішньої політики фігурує в програмах політичних партій, а перспективи подальшого зближення України та Європи викликають досить бурхливу, як позитивну, так і негативну, реакцію в українському суспільстві. Утім, не лише політична, але й культурна інтеграція є предметом жвавих дискусій.
Вступ...............................................................................................................3
1. Біографічна довідка: життя і політична діяльність.........................................6
1.1 Навчання...................................................................................................6
1.2 Громадська діяльність.............................................................................7
1.3 Публіцистична діяльність.......................................................................9
2. Літературна і видавнича діяльність.................................................................11
2.1 Драгоманов - політичний емігрант.......................................................11
2.2 Микола Васильович Ковалевський – прихильник М. Драгоманова..13
2.3 Видання журналу «Громада».................................................................14
3. Поява книги-монографії....................................................................................16
Висновки………………………………………………………………........19
Література......................................................................................................21
Автор погоджується з висновком знаного діаспорного дослідника драгомановської творчості І. Лисяка-Рудницького, який зазначав: «Остання четвертина ХІХ ст. — це період стабільних міжнародних стосунків в Європі. Тут можна послатися на приклад Польщі… Якщо самостійницька політика була тоді не під силу полякам, що напевне стояли на вищому щаблі національного розвитку, ніж українці, та посідали свіжі й міцні державницькі традиції, — то тим менше була така політика можлива для українців».
Висновки
Вище я дала характеристику літературно-політичної діяльності Драгоманова в "Народі" І, зокрема, застановилася на його найголовніших статтях. Тут треба підкреслити, що у зв'язку з пожвавленням його літературної діяльності з політичних питань завдяки "Народу" він ізнов узявся до писання популярних брошур для народу. Між 1892 і 1895 роками у Львові і Коломиї було видано цілу низку таких брошур. Деякі з них написані на суто політичні теми, як "Шістсот років Швейцарської Спілки" та "Старі хартії вольності", інші — на теми, дотичні до історії та філософії релігії, як "Віра та громадські справи", "Про братство хрестителів або баптистів на Україні", "Євангельська віра в старій Англії", "Оповідання про заздрих богів" і, нарешті, "Рай і поступ". Остання серія писана була здебільшого для українських штундистів. У ній Драгоманов, користаючись історичними фактами, розповів українському народові про зв'язок межи боротьбою за свободу совісті і боротьбою за політичну свободу кількома роками раніше, ніж про цей зв'язок знову заговорили всі з приводу книги Єллінека "Декларація прав людини і громадянина". На жаль, смерть завадила Драгоманову завершити цю серію брошур; лишилася ненаписана й остання брошура з цієї серії про Роджера Вільямса. Усі ці брошури в своєму роді майстерні твори, що могли б стати окрасою будь-якої популярної літератури.
Вельми широкий діапазон розглянутих проблем допомагає уникнути одномірності у характеристиці політичних ідей Драгоманова. Важливо, що ідеологічні набутки мислителя аналізуються у тісному зв'язку з реаліями тогочасної дійсності, станом політичної свідомості українського народу, а сама теоретична платформа Михайла Драгоманова подається як результат безперервних пошуків найефективніших моделей політичної діяльності. Особливої ваги надавало проектам Драгоманова те, що він спирався на дані соціологічних досліджень.
Творчий доробок М. Драгоманова не однаково оцінюється різними представниками української політичної думки. Його доктрину різко засуджував Дмитро Донцов, один з ідеологів українського націоналізму. А проте соціалізм Драгоманова, його орієнтація на народні маси й співробітництво з прогресивними силами всіх націй були чи не єдино можливими орієнтирами в умовах невисокої культури населення та відсутності української політичної еліти. Це був закономірний етап у розвитку українського національного руху.
Плідна й багатогранна діяльність М. Драгоманова залишається взірцем служіння (в його ж таки розумінні) української нації. А сам він належить до грона тих, хто став сіллю землі української.
Я пишаюся такими людьми, як Микола Драгоманов за їх активну участь у політичній діяльності. Завдяки їм ми можемо сформулювати свій політичний світогляд не тільки у політології, а й в інших сферах нашого життя.
Література
1. Анатолій Круглашов.
Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. — Чернівці: Прут, 2000. — 487. – С.115-145.
2. Геник С. / 150 великих українців, 2001
3. Драгоманов М. Автобіографія / Михайло Драгоманов // Самі про себе: Автобіографії видатних українців ХІХ століття / За ред. Ю.Луцького. – Нью-Йорк: Видання Української Вільної Академії Наук у США, 1989.
4. Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Єфрон. 1890—1907.
5. Іванченко Р.
Драгоманов: Україна і Європа / Р. Іванченко // Вісник АН України. – 1993. – №4. – С.30-36, 74.
6. Павлик М.
Михайло Драгоманів і єго роля в розвою України / "Михайло Драгоманов" - видатний діяч України: до 170-річчя від дня народження [Електронний ресурс] — Львів: «Друкарня Удїлової». — 1907. — 94 с.
7. Українськая радянська енциклопедія, том 3 / Драгоманов М. — 1980.
Політологія: Учб. посібник / Під ред. Г. А. Воробйова та К. М. Мартиненка. Краснодар. — 1993. —241 с.