Доповідь

     на тему:

     «Політичні чинники організованої злочинності» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     План: 

 

Вступ

 

     Організована злочинність – складна і найбільш суспільно-небезпечна форма злочинності, яка посягає на політичні, економічні, соціально-психологічні і правові сфери будь-якого суспільства. На VІІІ Конгресі ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками, що проходив у Гавані з 27 серпня по 7 вересня 1990 р., було зазначено, що зростаюча небезпека організованої злочинності з її винятково дестабілізуючим і деструктивним впливом на базові соціальні, економічні й політичні інститути становить собою проблему, вирішення якої потребує ширшого і ефективнішого міжнародного співробітництва¹. Таку ж стурбованість було висловлено і на Х Конгресі ООН з попередження злочинності й поводження з правопорушниками, що проходив у Австрії 10–17 квітня 2000 р. на якому було зазначено, що організована злочинність, як національна, так і транснаціональна, є загальноприйнятою зростаючою небезпекою громадянського суспільства². У зверненні Генерального секретаря ООН до ХІ Конгресу ООН з попередження злочинності і кримінального правосуддя, що відбувався у Бангкоку 18–25 квітня 2005 р., у якому акцентовано, що організована злочинність є однією з головних загроз міжнародному миру і безпеці у ХХІ столітті³. Тому можна стверджувати, що за умов глобальної економіки, коли інтенсифікується вільний рух товарів, послуг та капіталу і поширюється вплив транснаціональних корпорацій, організована злочинність набуває транснаціональних масштабів і становить особливу небезпеку. На сьогодні вона характеризується функціональною різноманітністю, залученням до злочинної діяльності широкого кола осіб, створенням у суспільстві атмосфери непевності та соціальної напруги, зростанням шкідливих наслідків у різних сферах суспільного життя.

 

1. Поняття організованої злочинності

     Організована злочинність останніми роками являє собою майже основний фактор, що визначає характер кримінальної ситуації в країні. Вона зміцнює свої позиції та поширює свій вплив на багато сфер діяльності суспільства, активно впроваджується в легальну економіку, а також виявляє прагнення проникнути до власних структур. Організована злочинність проникла до економіки, увійшла у сферу національних відносин, політику, прагне контролювати владні, управлінські й господарські структури, їй вдається проводити акції з використання цих структур з метою незаконного збагачення. Злочинне середовище намагається накопичувати ресурсний і функціональний потенціали, посилювати свою організованість від розрізнених бандитських груп до інтелектуально й технічно забезпечених, належно законспірованих злочинних організацій.

     Питання організованої злочинності вже висвітлювалося в працях багатьох учених, серед яких на особливу увагу заслуговують праці В.В. Голіни, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, В.А. Ліпкана, О.В. Лисодєда та інших.

     Розкриваючи питання чинників, зокрема політичних, організованої злочинності, необхідно зупинитися на визначенні поняття “організована злочинність”. Слід зауважити, що вчені не одноголосні щодо визначення цього терміну.

     За словами О. Литвака, організована злочинність у буквальному розумінні – це сукупність злочинів, скоєних злочинними групами на певній території або в певній сфері людської діяльності⁴. На думку Н.О. Гуторової, організована злочинність у її кримінально-правовому аспекті – це сукупність злочинів, які вчинені організованими злочинним групами. Ознаками, які характеризують організовану злочинність, а саме злочинну групу, є: множинність учасників; спільна участь в організованій групі; стійкість групи; умисний характер як спільної діяльності її учасників, так і здійснюваних ними злочинів⁵. І. Даньшин зазначає, що організована злочинність являє собою згуртування кримінального середовища в масштабі певного регіону, окремої галузі господарства (її виробничих об’єднань) або в деяких сферах управління шляхом утворення стійких, згуртованих, ієрархічно побудованих злочинних угруповань (співтовариств), зорієнтованих на тривалу спільну злочинну діяльність з метою здобування постійних значних доходів, часто із замаскованим використанням офіційних економічних, організаційних структур, а також корумпованих елементів державного апарату⁶.

     На думку А. Закарлюка, організована злочинна діяльність – це систематичне або постійне, здебільшого у вигляді промислу (злочинного підприємства) вчинення умисних злочинів, спрямованих на отримання сталих високих прибутків та їх легалізацію на основі утворення злочинних об’єднань та спеціально організованої системи забезпечення їх підтримки органами влади чи її представниками з метою прикриття від соціального контролю та відповідальності⁷.

     Таким чином, поняття “організована злочинність” можна визначити так: це соціальне явище, що виражається в діяльності злочинних об’єднань, які характеризуються певною структурою і правилами поведінки та мають на меті отримання незаконних доходів в будь-якої галузі діяльності суспільства, нерідко з використанням антисуспільних зв’язків з представниками органів влади й управління або правоохоронних органів для приховування своєї злочинної діяльності⁸. 
 

2. Чинники організованої злочинності

 

     Як слушно зазначив Александров Ю.В., підвалини організованої злочинності почали закладатися за часів "застою", для якого були характерні тупикові ситуації в економічній, соціальній і духовній сферах суспільства. Це зумовило різкий розвиток "тіньової" економіки, що вбирала в себе значну частку національного доходу, широку наявність усіляких "дефіцитів", масові розкрадання державного і громадського майна. Водночас різко зросли алчність, моральне переродження значної частини правлячої верхівки, чому наслідувала і значна частина державного апарату на всіх рівнях. Це стало сприятливою основою для корумпування, вирішення злочинними угрупованнями своїх проблем з допомогою представників влади⁹.

     Таким чином, у 80-ті роки ХХ ст. заклалися основи "тріади" організованої злочинності. З настанням горбачовської "перебудови" виникла можливість легалізувати і накопичувати капітал за допомогою кооперативів, які опинились поза контролем. "Тіньова" економіка разом з професійною злочинністю і корумпованими державними чиновниками — складові основи організованої злочинності.

     Отже організована злочинність виникла не просто як кримінально-правовий та кримінологічно новий вид злочинності, а як нове соціально-економічне явище в житті держави.

     Але організованій злочинності певною мірою було "незручно" в межах "соціалістичної" системи. З усуненням останньої організована злочинність почала різко набирати класичних рис, адже перед нею розкрилися можливості подальшого накопичування капіталу і його легалізації в більших ніж доти масштабах.

     Американські кримінологи (Сатерленд, Шур, Кларк) довели, що суспільство, яке базується на приватній власності й вільній конкуренції, неминуче пов'язане з високим рівнем злочинності, ядром якої є організована злочинність. Високим є також рівень корумпованості державного апарату, адже кримінальні доходи від "співпраці" з організованою злочинністю істотно перевищують заробітну плату, особливо в тих країнах, де вона стабільно низька.

     Очевидно, що рівні й характер організованої злочинності в різних країнах ринкової економіки різні. Це залежить від багатьох чинників, зокрема від стану економіки країни і можливості державних органів, насамперед правоохоронних, вести наступальну й послідовну боротьбу з організованою злочинністю за допомогою ефективного законодавства, що водночас не відкидає демократичних засад.

     В Україні нині спостерігається покращення значної частини економічних показників. Проте експерти вказують і на значні утруднення, які сповна використовує організована злочинність. Серед них — недостатня кількість зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції, упровадження зарубіжних, не завжди пристосовних для України моделей розвитку, підвищення імпортної залежності за окремими стратегічно важливими видами сировини, деградація промислової бази, невизначеність науково-технічної політики, недостатній експортно-валютний контроль за діяльністю комерційних фірм, перетворення економіки на об'єкт протиборства політичних сил¹⁰.

     Усе це - політичні чинники організованої злочинності, які породжують високу частку "тіньової" економіки в народному господарстві, низький відсоток високотехнологічної продукції в імпорті, кризу неплатежів, поширення безробіття і збільшення кількості осіб, що перебувають за межею бідності, малозабезпеченість, нелегальну трудову міграцію за кордон, неприпустиму відмінність рівня життя багатих і бідних.

     Як результат спостерігається процес маргіналізації населення, а маргіналу все одно, як здобувати засоби для свого існування. Збільшення випадків кримінального збагачення, які здебільшого залишаються безкарними, сприяє переоцінюванню цінностей багатьма людьми, сприйманню протизаконної діяльності як нормальної ділової активності або як неминучої альтернативи чесному способу життя. Як наслідок створюється духовна атмосфера егоїзму, вседозволеності, недовіри до здатності державних структур реально боротися з організованою злочинністю. Бути злочинцем стає економічно вигідним, а отже, злочинність стає елементом способу життя певної частини населення. Організована злочинність максимально використовує цю ситуацію, вбирає в себе всі інші види злочинності й реорганізує їх для одержання надприбутків. Водночас вона розширює відтворення злочинності, впливаючи на масову свідомість і поширюючи, як кажуть американські кримінологи, так звану гангстерську культуру, тобто сприйняття злочинності як нормального й неминучого явища. Дедалі більше людей, які вважають себе законослухняними й навіть культурними, вживають жаргонні слова, співають "блатних" пісень. Великого поширення дістало татуювання, милування злочинними "подвигами". Цьому значною мірою сприяють засоби масової інформації, насамперед телебачення.

     Як визначають дослідники, створюється порочне коло: з одного боку, дедалі більше людей потерпають від злочинності й вимагають посилення боротьби з нею, з іншого боку, організована злочинність енергійно втягує в орбіту свого впливу значні прошарки населення, які прямо чи опосередковано "працюють на неї".

     До основних чинників, що сприяють розвитку організованої злочинності, належать такі:

     • відсутність загальнодержавної, матеріально забезпеченої програми боротьби з організованою злочинністю;

     • відсутність спеціального органу, який би боровся з організованою злочинністю і корупцією у вищих і середніх щаблях;

     • недостатність і недосконалість правової бази для боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

     • недостатній рівень матеріально-технічної і кадрової забезпеченості структур, які нині безпосередньо ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією¹¹.

     Корупція якісно змінює організовану злочинність, дозволяє їй не тільки існувати, а й укріплювати свої позиції в суспільстві і державі, політизує її. Під політизацією організованої злочинності розуміється усвідомлення представниками організованих злочинних угруповань власних політичних інтересів, відмінних від інтересів інших соціальних прошарків, постановку політично значущих задач. Сучасна організована злочинність переслідує не лише економічну (одержання надприбутків, контроль за певними галузями економіки, регіонами, окремими підприємствами тощо), а й політичну мету – отримання владних можливостей для лобіювання своїх інтересів, політичного забезпечення злочинної діяльності¹². Лобіювання є одним з показників політизації організованої злочинності – воно може здійснюватися як за допомогою її представників, які спеціально проникли до влади, так і шляхом підкупу інших службовців. У свою чергу, організована злочинність істотно впливає на розвиток корупційних процесів, економічно, фінансово та іншим чином стимулює появі нових більш небезпечних проявів корупції ¹³.

3. Питання запобігання та протидії організованій злочинності в Україні

     Відсутність єдиного погляду на співвідношення в науковому, практичному та нормативно-правовому полях таких явищ, як організована злочинність та корупція, безумовно, не сприяє правильному розумінню правової сутності цих явищ, виробленню адекватних заходів протидії їм, в тому числі й адекватному розробленню Концепції Державної політики України щодо запобігання та протидії злочинності.

     Організовану злочинність та корупцію слід розглядати, безумовно, як органічно взаємопов’язані, але все ж самостійні соціальні і правові явища, яким притаманні специфічні ознаки, закономірності розвитку, кримінологічні та кримінально-правові характеристики тощо. Саме тому Концепція Державної політики України щодо запобігання та протидії злочинності повинна полягати в розробці концептуально-теоретичних кримінологічних та кримінально-правових засад протидії злочинності (всіх її проявів, в тому числі корупційних окремо), яка має включати цілісну систему профілактичних засобів соціально-кримінологічного та кримінально-правового характеру, а також концептуальні положення попередження, профілактики та запобігання вчиненню конкретних злочинів та формулювання на цій основі кримінального законодавства, спрямованого на забезпечення підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ.