Политологическое наследие М.Грушевского

 

В научных трудах М.. Грушевского  «народ» и «государство» неразрывно связаны с «героем в истории». Правда, М. Грушевский выставлял на первый план народ, а не личность. По его словам, свою книгу о Богдане  Хмельницком он хотел бы посвятить  не ему - вождю, а творческим страданием украинских масс, всем, кто болел  телом. и духом, напрягал силы физические и интеллектуальные, лил свою кровь  и бился в сетях ситуации, превращая  это большое потрясение, вызванное  «героем Богданом» и его компанией, в динамике жизни всей Украины.

 

«Герои в истории» появляются и вырастают не одни из себя, в  отрыве от конкретно-исторических условий, без учета, состояния, требований и  потребностей самого народа, у которого следует искать поддержки. Как отмечает О. Прицак, концепция «героев в  истории» М. Грушевского исходит  из утверждения: «Люди, а в том  исторические фигуры являются продуктом  эпохи и среды». В таком ключе  ученый в основном и рассматривал исторические фигуры. Но М. Грушевский был далек от того, чтобы трактовать исторических деятелей как простое, механическое, автоматическое порождение эпохи и среды, потому что «герой в истории» действует, следовательно, оказываются его ум, воля, сила, а  это уже субъект, а не просто и  только объект истории. На этой основе и становится возможным оценивать роль, значение «героя в истории» в свете требований и нужд народа.

 

К демократически народнического направления относятся Михаил Грушевский, Ростислав Лащенко, Сергей Шелухин.

 

Они отстаивали следующие  принципы:

 

1) признание народа движущей  силой исторического процесса;

 

2) понимание украинского  народа как отдельной культурной  единицы;

 

3) обоснование идей народовластия  в виде народно-демократической  республики;

 

4) федеративное устройство  Украины;

 

5) отстаивание автономии  Украины в составе федеративных  или конфедеративных союзов;

6) надання переваги колективним  формам власності як історично  традиційним.

У праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та їх завдання»М. Грушевський захищав ідею пріоритету інтересів народу, суспільства над інтересами держави. У схемі викладу історії України він обґрунтував думку про український народ як окрему етнокультурну одиницю, що є спадкоємницею Київської Русі та сформувала свої етнокультурні риси в умовах Галицько-волинської та Литовсько-Польської держав.

М. Грушевський розглядав українську націю як виключно хліборобську, що внаслідок чужоземного панування втратила вищі класи; підкреслював як позитивні риси українського народу (вроджену логічність думки, високі культурні й соціальні інстинкти, високу красу побуту), так і негативні (відсутність національної свідомості, слабкість національного інстинкту, низький рівень освіти, культурного та політичного виховання).

У поглядах на державу М. Грушевський  дотримувався думки, що національним інтересам  України найбільш відповідає статус автономії в складі Російської Федерації. Він вирізняв два шляхи становлення федерації — через об'єднання двох і більше держав з їх ініціативи або з ініціативи зверху, коли унітарна держава стає федерацією, поділивши суверенітет з територіями. Правда, після ліквідації УНР більшовицькою Росією, М. Грушевський визнавав необхідність існування української незалежної держави, але лише тимчасово, орієнтуючись у майбутньому на входження Росії й України в загальноєвропейську федерацію.

Висновок:

Для демократично-народницького напряму  характерні такі ідеологічні елементи:

1) визнання народу рушійною силою  історичного процесу;

2) розуміння українського народу  як окремої етнокультурної одиниці;

3) обгрунтування ідеї народоправства  у вигляді народної демократичної  республіки;

4) ідея федеративного устрою  України;

5) ідея державної автономії України  в складі федеративної Росії чи інших федеративних союзів;

6) надання переваги колективним  формам власності. Представниками  цього напряму можна вважати  М. Костомарова, В. Антоновича, М.Грушевського, Р. Лащенка і С. Шелухіна.

Список використаної літератури:

1. Політологія: Підр. Для ун-тів / За ред. О. І. Семківа. – Львів: Світ, 1993. – 576с.

2. Політологія: Підр. Для студентів ун-тів. – 2-е вид., зі змінами. – Львів, 1994, -- 592с.

3. Політологія: Курс лекцій: Навч. Посібник / За ред. І. С. Дзюбка: К.: Вища шк., 1993. – 271с.

4. Політологія: Курс лекцій / Авт. кол.: І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, З. С. Сокол, В. А. Кулик та ін. – Тернопіль: АСТОН, 1998. – 159с.