Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2013 в 17:21, реферат
Мова і суспільство – одна з обов’язкових ознак цілої суспільної системи в її безперервному функціонуванні. Найтиповішим видом суспільства є етнічне (етнос), народ, а найтиповішою його ознакою – мова. Мова як найважливіший засіб спілкування здатна обслуговувати суспільство в усіх сферах людської діяльності. І хоч зміни в неї можуть вносити окремі суспільні групи, а то й поодинокі мовці, остаточне прийняття цих змін залежить від згоди на них суспільства в цілому.
Вступ……………………………………………………………………………… 3
Мова як суспільне явище……………………………………………… 3
Розвиток та загальна проблематика мови і суспільства…………….. 5
Висновок………………………………………………………………………… 10
Список використаних джерел…………………………………………………. 11
Чимало шкоди завдано нівеляцією національної традиції у галузі мови, де доходило, по суті, до її деукраїнізації та русифікації. У ній знищувалися своєрідні особливості (фонетичні, граматичні, лексичні, фразеологічні) під приводом того, що вони, мовляв, призводять до відриву України від Радянського Союзу, а в мову силоміць уводилися російські слова і кальки. Національна свідомість та солідарність викорінювалися під приводом класової боротьби з українською буржуазією – тотальними репресіями проти національної інтелігенції, селянства Східної України («розселянення», голодомор 1933 року тощо) як головного носія української народно-розмовної мови на Наддніпрянщині.
Після 1939 року аналогічних репресій зазнало населення Західної України як національно розвиненішої частини країни. Ці геноцидні заходи і замаскована під протибуржуазну антинаціональну діяльність радянської влади і КПРС своїми фальшивими гаслами підривали як розвиток української національної свідомості (оголошуваної «націоналістичною»), так і національної солідарності (кваліфікованої як «антинародна», «буржуазно-націоналістична», концепція «єдиного потоку»). Українців було штучно поділено на кілька позбавлених єдності соціально-національних груп – східних українців («східняків»), західних українців («західняків»), інтелігенцію, селян, протиставлених, крім цього, й мовами або їх сурогатами (українська, російська, суржик).
Дієвості джерела національної культури заважала хибна теорія радянської культури, начебто «соціалістичної змістом, національної формою» (коли і зміст у культурі має бути національним, тобто щільно пов’язаним з національним життям у всіх його виявах і складності). Дієвості джерела національної злагоди і співпраці заважало застосування фальшивого жупела «українського буржуазного націоналізму» щодо українців і звинувачення у націоналізмі всіх національних груп і меншин (крім росіян) в Україні при одночасному проголошенні як єдино «інтернаціонального» російського і російськомовного населення України.
Висновок
Зазначені перешкоди стояли (і певною мірою ще стоять) на заваді консолідації українського суспільства, природному розвиткові української мови, відродженню національних мов інших народів України. Саме тому, поряд зі здійсненням організаційно-політичних заходів, утвердженням державності України, потрібне глибоке наукове вивчення проблематики мови і суспільства стосовно української мови в Україні.
Отже, мова і суспільство
перебувають у тісному
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Большая Советская Энциклопедия. – М.: Изд-во Сов. энциклопедия, 1972. – Т. 30, 12.
2. Бурячок Г.А. “Просвіта”: історія та сучасність (1868 – 1898). – К.: Веселка, 1998. – 308 с.
3. Ґіденс Ентоні. Суспільна взаємодія і повсякденне життя // Соціологія: Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. –726 с.
4. Куць О.М. Мовна політика в державотворчих процесах України: Навч. посіб. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – 275 с.