Молодіжний рух в посттоталітарній Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, у 90-х рр.участь молоді в суспільно-політичному житті України була хвилеподібною. На початку десятиріччя, в період, коли гостро постало питання бути чи не бути країні незалежною, молоді люди разом зі старшими товаришами виходили на вулиці, брали участь у демонстраціях, страйках, мітингах, пікетували державні органи, проводили акції через голодування. Пізніше, коли незалежність української держави стала реальністю, політична активність молоді помітно знизилась. Значна частина молоді стала аполітичною. Деякою мірою активність молоді зростала у зв’язку з виборами народних депутатів та Президента країни.

Молодіжний максималізм, природна енергія юнаків та дівчат, які були такими важливими й необхідними для їх прояву в суспільно-політичному житті країни, на жаль, не проявили себе. Відсутність активного громадянського руху, в тому числі й молодіжного, контролю з боку народу за діяльністю державних чиновників призвела до того, що керівництво держави, місцеві чиновники нерідко приймали непродумані рішення, своїми діями підривали авторитет влади і, як наслідок цього, в країні поглиблювались кризові явища в багатьох сферах суспільного життя, падав рівень матеріального достатку людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – К., 1993;
2. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997;
3. Корнієвський О.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. – К. , 1997. – С. 112;
4. Поточний архів Міністерства України у справах сім’ї та молоді. Додаткові матеріали про становище молоді в Україні та хід реалізації державної молодіжної політики за 1997 р.