Конституція Пилипа Орлика (1710 року)

XIII. Столичне місто Київ та інші українські городи з маїстратами своїми в усіх правах та привілеях наданих, щоб були заховані непорушною  повагою сього акту елекційного постановляється і доручається підтвердження їх  свого часу гетьманській владі.    

XIV. Щоб жодні особи військові та їхні, ясновельможного гетьмана, переїжджі слуги не  вимагали за  приватними ділами, а не військовими, підвід, кормів, напоїв, поклонів та  провідників, бо через те городовим розорення, а бідним людям наноситься  знищення. Однак, усяка особа, великий, дрібний і найменший, за приватним своїм  ділом, а не військовим, коли переїжджає без рейментарської подорожньої, має  своїм коштом усюди по городах та селах послугуватися, а не вимагати і силою  ніколи не брати підвід та провідників.    

XV. Аренди і станція мають бути залишені й цілком знесені. Відтак хай військовий занедбалий  скарб реставрується та постановиться на відбування і задоволення всіляких  публічних військових таки витрат. А як багато після закінчення війни  ясновельможний гетьман має тримати платних компаній та піхотинців при своєму  боці на послугах військових, про те на генеральній Раді буде увага й постанова.    

XVI. Виїздні ярмаркові мають вибирати повинність із кого належить, а не в убогих людей, прибулих на ярмарок з малою домовою продажем або для купівлі чогось на домову потребу, жодних справ,  не тільки кримінальних, але й поточних, не судили і здирства понад звичай не  чинили людям.