Кінцевий продукт виробництва: структура та функції

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ

 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економічної  теорії

 

 

Курсова робота

з політичної економії на тему:

«Кінцевий продукт  виробництва: структура та функції»

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2010

 

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ I Cуспільне виробництво і його результати…………………………4

1. Сутність і фактори суспільного виробництва……………………………4
2. Суспільні блага як результат виробництва ……………………………13

Розділ ІІ Система макроекономічних показників та її

особливості в Україні…………………………………………………..……….18

2.1  Формування системи національних рахунків…………………………18

2.2  Макроекономічні показники та їх характеристика……………………21

2.3  Сучасний стан і тенденції розвитку виробництва в Україні…………30

Висновок………………………………………………………………………....37

Література……………………………………………………………………38-40

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

З моменту здобуття незалежності Україна є ареною історичних змін, що пов'язано з її переходом від  централізованої планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Такі радикальні зміни  потребують нового теоретичного обґрунтування. Саме в цей час проблема стабілізації темпів росту ВВП є центральною  проблемою економічного аналізу, оскільки стабільний його приріст гарантує підвищення добробуту всієї нації. Рівень добробуту  характеризується стійким збільшенням реального ВВП, та його випуску на душу населення

Рушійною силою розвитку суспільства є виробництво , воно стимулює створення інноваційних продуктів, що ще більшою мірою задовольняють потреби суспільства. Ступінь розвитку виробництва та його структура відображають ступінь розвитку держави на світовій арені

Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення  різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей. На мою думку виробництво в деякій ступені можна назвати основою економіки. Саме в процесі виробництва створюються необхідні товари, споживаються природні ресурси.

Для аналізу економічних  явищ і процесів, складних господарських  взаємозв'язків необхідна система  надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській  практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Різноманітність форм і способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі економічного кругообігу. Актуальність дослідження та наявність великої кількості нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються діагностики стану економіки на сучасному етапі розвитку обумовили мету моєї роботи.

 

Розділ I  Cуспільне виробництво і його результати

На якому б ступені  історичного розвитку не знаходилося  людське суспільство, люди, щоб жити, повинні мати їжу, одяг, житлові та інші матеріальні блага. Необхідні людині засоби існування повинні бути вироблені. Їх виготовлення створюється в процесі виробництва.

 

1. Сутність і фактори суспільного виробництва

Політекономія має справу не з будь-яким конкретним виробництвом. Вона визначає закономірності функціонування суспільного виробництва. Що ми під ним розуміємо?

Суспільне виробництво - це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.виробництв: матеріальне та нематеріальне виробництво. (Див. табл. 1.1)

Кожна з названих сфер суспільного  виробництва об'єднує багато найрізноманітніших галузей суспільно-економічної системи, що видно із таблиці (Див.табл. 2.1)

У процесі виробництва  взаємодіють праця і природа. Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання,управління. Праця і виробництво - не тотожні поняття. Виробництво - це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення - засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. Таке виробництво має незавершений характер. Процес праці здійснюється результативно, тобто з певною продуктивністю або ефективністю, яка залежить від того, як поєднуються його фактори і наскільки повно вони використані. При цьому важливе значення мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва. Коли відомо, які і як використовуються фактори виробництва, кому вони належать, можна більш-менш об'єктивно визначити рівень процесу виробництва.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких  фаз:

1) безпосередньо виробництва;

2) розподілу;

3) обміну;

4) споживання.

Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у певний момент. Важливою характеристикою виробництва є його двоїстість. У кожний певний момент у процесі виробництва створюються блага, тобто має місце праця і здійснюються її витрати, і у такий спосіб відбувається формування вартості вироблюваних благ. З точки зору створення конкретних благ процес виробництва є продуктивною силою, яка сама себе створює. Коли він пов'язаний з формуванням вартості продукції, яка виявляє себе в обміні витратами праці, втіленими в різних благах з метою їх привласнення, цей процес виступає як розгортання певних економічних виробничих відносин (соціальних та організаційно-економічних).

Процес виробництва - це взаємодія  продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні  у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним. Характерною рисою виробництва  як процесу є також поєднання  в ньому елементів розвитку і  функціонування (тобто безперервного  його повторення, в ході якого створюються  передумови для розвитку). Нарощування  кількісних змін під час функціонування виробництва робить можливим перехід  на новий якісний рівень, на якому  знову таки забезпечується більш  ефективне функціонування. Важливою особливістю процесу виробництва є створення не тільки матеріальних, а й нематеріальних благ та послуг.

 

Фактори виробництва.Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів:

а) особистого;

б) речового.

Особистий фактор виробництва представляють трудові колективи, люди, зайняті суспільно-корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Це працівники промисловості, будівництва, сільського господарства і т.п., тобто всі ті категорії трудящих, результатом праці яких є певний корисний результат (матеріальний продукт або послуга).

Трудові колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага, вдосконалювати техніку виробництва.

Робоча сила - здатність  людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення  матеріальних і духовних благ.

Речовий фактор виробництва - це засоби виробництва: предмети й засоби праці. Це - речові елементи виробництва, за допомогою яких люди створюють матеріальні і духовні блага.

Предмети праці включають  всі ті предмети, на які спрямована праця людини, а саме:

а) предмети, що дає природа;

б) сировина;

в) вторинні ресурсі;

г) штучно створені матеріали (тканини, полімерні, керамічні матеріали). ;

Засоби праці - ті засоби, за допомогою яких людини впливає  на предмет праці. Вони включають:

а) знаряддя праці: машини, верстати, автомати та ін.;

б) "безмашинну" техніку (електричне розрядження, хімічний і електричний процеси);

в) "судинну" систему  виробництва (трубопроводи, цистерни й  інше обладнання);

г) виробничі будови, споруди, шляхи.

Види факторів виробництва  зумовлені різноманітною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і  регіонах. Наприклад, є фактори (засоби) виробництва сільськогосподарського призначення або такі, що належать до прмисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регіонах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об'єктивною підставою суспільного поділу праці.Для типів факторів виробництва характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (речовий фактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці (в тому числі до підприємницької діяльності), яка реалізується у поєднанні з засобами праці. Особистий і речовий фактори набувають найсуттєвішої якості суспільного характеру, коли постають не як індивідуальні, а як сукупні фактори. Індивідуальні фактори, як і індивідуальне виробництво, певною мірою є абстракцією. Індивідуальні фактори обох типів (засоби виробництва і робоча сила) в суспільному вигляді - це сукупна робоча сила та сукупні засоби виробництва, сукупний фактор виробництва однотипний але багатовидовий. Зростання різноманітності видів фактора не змінює його типу, але означає розвиток його суспільного характеру, оскільки примножує й ускладнює зв'язки між різновидовими факторами виробництва одного типу (речового або особистого). Між індивідуальним та сукупним факторами виробництва виникають відносини і єдності,і відчуження. Первинними факторами виробництва були земля і праця. З розвитком цивілізації з'явилися й інші речові фактори виробництва, але також похідні від землі. Останні є вже результатами праці, продукцією виробничого призначення. Обидва типи факторів виробництва (і засоби виробництва, і робоча сила) мають єдине призначення: вони є продуктивними силами, силами дії людей на природу з метою створення благ.

Результативність виробництва Результативність використання речових та особистих факторів виробництва може бути відображена категорією ефективності виробництва (співвідношенням одержаного результату продуктивного використання факторів виробництва та їхніх витрат).

Ефективність виробництва  може бути підвищена за рахунок як збільшення використаних факторів, так  і повнішого їх використання, тобто  екстенсивним або інтенсивним шляхом. У реальному процесі виробництва обидва шляхи переплітаються при переважній ролі одного з них. З розвитком суспільства все більшого поширення набуває інтенсивний шлях. Процес інтенсифікації виробництва означає більш повне використання його факторів, їхнє якісне удосконалення, а також поліпшення технологій використання продуктивних можливостей їх та відповідне зменшення ролі простого кількісного нарощування факторів, не пов'язаних з суттєвим поліпшенням їхнього застосування. Звичайно, кількісне збільшення факторів виробництва практично завжди має місце і тоді, коли відбувається інтенсивний розвиток, але воно відіграє підпорядковану роль, забезпечуючи просторовочасові форми реалізації завдань якісного вдосконалення засобів виробництва і робочої сили. Якісне вдосконалення факторів виробництва не дає бажаного ефекту, якщо не супроводжується адекватним використанням їхніх поліпшених властивостей.

Найперспективнішим шляхом удосконалення факторів виробництва  є впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Проте й традиційну техніку та технологію можна застосовувати по різному. Зростання рівня використання можливостей наявної техніки та технології не менш важливий напрям інтенсифікації виробництва. При цьому інтенсифікація виробництва зумовлена темпами створення нової техніки та технології, їхнього масового застосування. Сам по собі технічний прогрес автоматично не приводить до зростання інтенсифікації виробництва. Недостатнє або некомплексне використання нової техніки та технології не лише не підвищує рівень інтенсифікації та ефективності виробництва, а, навпаки, знижує його.

Отже, між технічним прогресом  та інтенсифікацією виробництва  об'єктивно існує така важлива  ланка, як використання факторів виробництва, що дає змогу перетворити можливості першого у динаміку другого. Найкращим є варіант, коли в процесі виробництва використовуються фактори, які відповідають сучасним техніко-технологічним і кваліфікаційно-професійним вимогам і до того ж повноцінно використовуються. Якщо в суспільстві укорінюються відносини утриманства, соціальної байдужості, зрівняння в оплаті праці, порушення соціальної справедливості в розподілі вироблюваних благ, це означає, що в характері поєднання факторів виробництва закладене відчуження робітника від засобів виробництва, яке не дає достатньої мотивації до їхнього інтенсивного використання. Практика засвідчує, що інтенсифікація факторів виробництва залежить від змін у характері їхнього поєднання. Більшість економістів світу вважають, що приватизація виробництва не може бути тотальною. Важливо активізувати і державні його фактори через корпоратизацію та комерціалізацію їхнього використання. Водночас слід невпинно поширювати масштаби поєднання працівників з власними (приватними), орендованими, акціонерними та змішаними видами використання засобів виробництва. Найбільший виробничий ефект досягається тоді, коли користувачі факторів водночас є їхніми власниками.