Ефективність наявних технологій формування солідаризму в громадській думці

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична робота

на тему:

«ЕФЕКТИВНІСТЬ НАЯВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ФОРМУВАННЯ СОЛІДАРИЗМУ  В ГРОМАДСЬКІЙ ДУМЦІ»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка IV курсу,

групи PR-19

Небувайло Лілія

Перевірила:

Кочубей Лариса Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                  

 

                                                               КИЇВ – 2012

                                                                   План

Вступ

Довіра до влади в українських реаліях формування солідаризму

Парламентські вибори-2012 як віддзеркалення  рівня  довіри до влади

Динаміка  суспільно-політичних настроїв населення

Вплив ЗМІ на формування політичних симпатій виборців під час виборчої кампанії-2012

Висновки та рекомендації

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                               

                                                                 Вступ

 

     Громадянське суспільство вже стало популярним вирішенням багатьох проблем суспільного розвитку. Воно перебирає відповідальність за соціальний розвиток у сучасних складних умовах. У світлі очевидних невдач втручання держави у сферу суспільних інтересів, політики, практики, вчені здійснюють пошук нового змісту громадської взаємодії, яке ґрунтуватиметься на таких соціальних процесах: об’єднання, визнання, комунікація, взаєморозуміння, довіра. Ці процеси є важливими складовими ідеї солідаризму.

    Термін «Солідаризм» походить від французького solidarisme (від фр. Solidaire) і означає – діючий заодно, спільність інтересів, одностайність. Солідаризм є соціально–політично концепцією, що на противагу тези про класову боротьбу як рушійну силу суспільного розвитку, проголошує первинним та визначальним фактором життя будь–якого суспільства солідарність його членів. Крім того він є своєрідною стратегією мобілізації соціуму в період серйозних криз або загроз й різко підвищує мобілізаційні можливості соціуму та його ефективність за рахунок синергетичного ефекту, який виникає при усвідомленні різними соціальними групами спільності інтересів і здійснення ними погоджених дій.

    Відповідно до теоретичних розробок солідаризму, розвиток еволюційного процесу характеризувався перевагою в становленні людського співтовариства як інтегруючої основи, зростанням потреби у взаємодопомозі індивідів, формуванням солідарних груп взаємопідтримки.

     Серед основних перешкод формування солідаризму в громадській думці є: повільна динаміка зростання соціально-економічних показників розвитку України; невідповідна суспільним очікуванням ситуація із рівнем соціального захисту громадян та їх матеріальним становищем, що формує почуття невпевненості та розчарування діями влади; ініційовані владою непопулярні реформи.

     Для того, щоб визначити ефективність наявних технологій формування солідаризму в громадській думці, необхідно виміряти ці технології крізь призму соціологічних досліджень.

    Методика вирішення цих завдань передбачає аналіз сучасних джерел з тематики солідаризму та аналіз емпіричних даних соціологічних досліджень різних вітчизняних агенцій. Зокрема використано результати таких опитувань: моніторингових досліджень Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва; дослідження соціологічної групи «Рейтинг»; загальнонаціональні дослідження громадської думки  населення України, проведені Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з  Київським міжнародним інститутом соціології.

 

             

 

 

               Довіра до влади в українських реаліях формування солідаризму

 

     Однією з базових цінностей комплексу солідарних взаємовідносин у суспільстві є довіра, що є ключовою умовою можливого співробітництва між громадянами, соціальними інститутами й державою.

     У сучасних умовах формування солідаризму, суспільно-політичного розвитку України, становлення і закріплення демократичних цінностей публічного врядування актуалізується проблема довіри до влади як до інституту представницької демократії. Пояснюється це перш за все тим, що державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування в умовах розвитку демократії стають об’єктом особливої уваги з боку громадськості, при цьому рівень довіри населення до влади стає індикатором соціальної стабільності, що свідчить про готовність суспільства до серйозних реформ і визначає ступінь солідаризму в громадській думці.  Високий рівень довіри населення до органів публічної влади сприяє стабілізації соціально-політичної ситуації, підвищує рівень взаємодії державних структур і громадянського суспільства, покращує соціальне самопочуття державних службовців, якість роботи державного апарату у цілому.

     «Довіру до влади» сьогодні можна визначити як одну з технологій формування солідаризму в громадській думці. Про це свідчить велика кількість соціологічних досліджень у цьому напрямку. Визначено, що довіра до влади – це складне, багатогранне явище, яке відтворює ставлення соціальної групи, індивіда до результатів діяльності органів публічної влади, сформоване на основі переконаності в правоті і вірності етичних, соціально-психологічних, емоційних і раціональних дій та є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою.

 

         Парламентські вибори-2012 як віддзеркалення рівня довіри до влади

 

    Оцінку рівня довіри до влади населення можна розглянути у тлі виборчої кампанії – 2012.

 

Чи підтримуєте Ви діяльність Уряду  України? (динаміка, 2009-2012)    Повністю підтримую Підтримую окремі заходи Не підтримую Важко відповісти Сер. 2012 6.5 38.8 48.2 6.4 Квіт. 2012 5.4 33.0 55.1 6.5 Груд. 2011 4.6 26.2 62.6 6.6 Жов. 2011 5.6 29.2 58.1 7.2 Сер. 2011 5.4 33.6 54.4 6.6 Трав. 2010 5.1 32.8 56.3 5.9 Квіт. 2011 6.5 33.9 53.1 6.5 Лют. 2011 10.8 35.1 46.9 7.3 Лист. 2010 13.2 34.8 44.9 7.1 Жов. 2010 14.0 40.5 38.6 7.0 Сер. 2010 14.3 40.8 38.4 6.5 Трав. 2010 5.1 32.8 56.3 5.9 Квіт. 2010 26.6 33.5 29.1 10.9 Бер. 2010 25.3 36.4 28.5 9.8 Лют. 2010 8.2 37.2 46.7 7.9 Жов. 2009 5.6 31.3 58.8 4.2 Лип. 2009 6.3 31.3 56.8 5.6 Квіт. 2009 5.3 32.3 58.0 4.4 Бер. 2009 2.2 30.3 63.7 3.8

Дослідження проведене соціологічною службою  Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька  Кучеріва з 10 по 15 серпня 2012 року. Опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.

                    Динаміка суспільно-політичних настроїв населення

    Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у липні 2012 року, то 42% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 32% – скоріше взяли б участь. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Півночі, Заході та Сході, найнижчий – на Півдні країни та на Донбасі. Найвищий рівень мобілізації серед прихильників Свободи, Об’єднаної опозиції, Партії регіонів та КПУ.

   Результати:

    Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у липні 2012 року перемогу здобула б Об’єднана опозиція у складі партій Батьківщина, Фронт змін та Громадянська позиція. Так, 25,5% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за єдиний список опозиції, 20,3% – за Партію регіонів, 10,6% – за партію УДАР В.Кличка, 9,8% – за Комуністичну партію, по 4,4% – за Свободу та партію Н.Королевської «Україна – Вперед!». Ще близько 1% виборців підтримали б Народну партію та Нашу Україну. Решту партій – понад 4%, не визначились – 19%.

 

		Серед всіх опитаних	Серед тих, хто має  намір взяти участь у виборах
Об'єднаний список партiй Батькiвщина, Фронт змін та Громадянська позиція		19,5	25,5
Партiя регiонiв		15,4	20,3
УДАР		8,5	10,6
КПУ		7,7	9,8
Україна - Вперед!		3,4	4,4
Свобода		3,3	4,4
Народна партiя		1,0	1,2
Наша Україна		0,9	1,0
ПСПУ		0,6	0,6
Європейська партiя		0,4	0,5
Радикальна партiя		0,4	0,5
СПУ		0,3	0,5
УНП		0,2	0,2
Iнша партiя		1,9	2,0
Не братиму участi у  виборах		17,2	–
Важко вiдповiсти		19,3	18,5

Тенденції:

• За останні два місяці дещо зросла готовність громадян брати участь у виборах. Зокрема, виросло число людей, готових брати участь у виборах, на Сході. Кількість «невизначених» не змінилась – практично кожен п’ятий опитаний, який заявив про наміри брати участь у виборах, не знає за кого голосувати. Найбільше «невизначених» на Півдні та Донбасі.
• За останні два місяці електоральна карта України практично не зазнала змін. Показники Об’єднаної опозиції не зазнали змін. За Об’єднану опозицію готові голосувати понад 40% виборців Заходу, близько 30% – Центру та Півночі, близько 20% – Сходу. Найгірші позиції на Півдні (близько 10%) та на Донбасі (8%).
• Партія регіонів дещо втратила, в першу чергу, через посилення позицій комуністів на Донбасі і Півдні, де їх вже підтримує кожен п’ятий виборець. Загалом КПУ демонструє найбільш динамічний ріст – вперше за останні кілька років її рейтинг досягнув 10%. Партію регіонів підтримують близько третини виборців Сходу, Півдня та Донбасу, майже кожен п’ятий на Півночі, понад 10% – в Центрі та лише 5% – на Заході.
• Понад 10% підтримують УДАР, за останні два місяці партія додала ще 1,5%. Найбільшу підтримку УДАР має на Заході та Півночі, додав у Центрі, на Сході і Півдні.
• Свобода та партія Н.Королевської «Україна – Вперед!» (понад 4%) й надалі впритул близькі до подолання прохідного бар’єру. Свободу і надалі найбільше підтримують на Заході, партію Н.Королевської – в Центрі країни.

 

                      Мотиви голосування через призму ставлення до влади

       Понад половина (53%) опитаних, приймаючи рішення, за яку партію голосувати на парламентських виборах 2012 року, будуть голосувати проти курсу Президента В.Януковича, лише 23% – на підтримку курсу Президента. Ще чверть не визначилися. За останні п’ять місяців ці показники не змінилися.

      Проти курсу Президента голосуватимуть близько 70% мешканців Заходу і Центру, майже 60% - Півночі і 45% - Сходу. Навіть на Донбасі і Півдні понад 30% опитаних мають намір голосувати проти курсу Президента. Лише на Донбасі кількість тих, хто голосуватиме на підтримку курсу В.Януковича перевищує кількість тих, хто голосуватиме проти.

     Третина «невизначених» і майже половина прихильників КПУ мають намір голосувати проти курсу Президента.

40% опитаних швидше  голосуватимуть на своєму мажоритарному  окрузі за кандидата від опозиції, 43% – швидше не голосуватимуть за такого кандидата. Ще 19% – не визначились. 27% опитаних швидше голосуватимуть на своєму мажоритарному окрузі за кандидата від влади, 54% – швидше не голосуватимуть за такого. Ще 19% – не визначились.