Державний бюджет та державний борг України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

з дисципліни

« Економіка в сучасних умовах »

на тему

« Державний бюджет та державний  борг України »

 

 

 

 

Виконала:

студентка 311групи 

Шипотіло Дар’я

 

Викладач:

Ганжа Я.Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів

2012

 

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3

Державний бюджет та державний борг. Теоретичні відомості………………..5

Висновки…………………………………………………………………………12

Література………………………………………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Темою мого реферату є “Державний бюджет та державний борг”. Ця тема є дуже актуальною, особливо в сучасних умовах для України, коли ми крім значного дефіциту бюджету маємо ще й досить великий державний борг. Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації як основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетник дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Останнім часом загострилась проблема відповідності ресурсів держави потребам у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який, в свою чергу, відображає перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. При наявності дефіциту бюджету державою позичаються грошові ресурси, що призводить до виникнення та зростання державного боргу. Залежно від того, з внутрішніх чи зовнішніх джерел здійснюються запозичення, державний борг може бути внутрішній чи зовнішній.

Враховуючи, що з часу набуття Україною суверенітету державний  бюджет затверджувався і виконувався  з дефіцитом, з 1991 року відбувається зростання державного боргу.

При розгляді питання  слід мати на увазі, що державний борг має дві складові: внутрішню та зовнішню. Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в національній валюті, зовнішнього - в іноземній, як правило, в доларах США. Тому для співставлений результатів аналізу обидві складові боргу необхідно оцінювати за відповідним курсом валют на кожну конкретну дату о якійсь одній валюті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Державний бюджет є одною  із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати.

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, набувають усе більшого розвитку. В умовах економічних змін на одному із перших щаблів стоїть питання забезпечення добробуту населення та формування основ подальшого його зростання. Провідну (визначальну) роль у цих перетвореннях займають державні фінанси, зокрема використання ресурсів державного бюджету України.

На первинному етапі  формування молодої держави відбувається початкове функціонування нового ринкового  середовища, в якому, шляхом ефективного  здійснення бюджетного процесу, знаходить  відповідне місце задоволення інтересів усіх верств населення. Здійснюючи перерозподільчу функцію, держава через державний бюджет направляє значну частину коштів на фінансування соціальної сфери з метою забезпечення фінансовими ресурсами тих верств населення, які самостійно не в змозі досягти прийнятного рівня власного добробуту. [1;C.28]

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в  діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і  форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансовозабезпеченою.

Виділяють фактичний, структурний  та циклічний бюджет.

Фактичний відображає реальні  видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва ( визначаються дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо ).

Циклічний бюджет показує  вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виникають через те, що економіка не працює за поточного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним  бюджетами.[2;c.132]

Отже, ми вже говорили, що бюджет складається з доходів та видатків, а зараз ми розберемо з чого вони складаються.

Доходи формуються за рахунок податоку на прибуток корпорацій, податоку з продажу, місцевих податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, рентних платежів, неподаткових доходів, прибуткового податоку та інших статтей доходів.

Видатки держбюджет здійснює на фінансування економіки, соціально-культурні  програми, науково-технічні програми, оборону, управління, цільові програми, кредити і допомога іншим державам.

Виплати з держбюджету:

Асигнування - видача грошових засобів із держбюджету на утримання підприємств і установ.

Субсидії - вид державної  грошової допомоги, яка надається  організаціям і установам.

Субвенції - вид державної  грошової допомоги місцевим органам  влади або окремим галузевим  господарським органам для розвитку.

Дотації - вид державної грошової допомоги організаціям, підприємствам  для покриття збитків з метою  підтримки.

У 2000 р. вперше здійснено розподіл державного бюджету на загальний  та спеціальний фонди, включено позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій, що дало можливість побачити реальне фінансове забезпечення цих установ і організацій та сприяло прозорості державних фінансів.

Зростання ВВП, інвестицій в основний капітал, банківських кредитів, продуктивності праці зумовили наповнення коштами доходів Державного бюджету України.

Ми ще б хотіли сказати дещо про  поняття “бюджетний устрій” та “бюджетна система”. На думку В.М. Родіонової, поняття "бюджетний устрій" є ширшим і точнішим, ніж поняття "бюджетна система", оскільки бюджетна система є складовою бюджетного устрою. Бюджетний устрій відображає організацію бюджетної системи, визначає взаємозв'язок між її ланками, який зумовлюється сукупністю бюджетних прав органів влади різних рівнів і складається з таких елементів: власне бюджетної системи, бюджетних правових органів влади різних рівнів, принципів розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи. Отже, бюджетна система є однією зі складових у структурі бюджетного устрою. [6;C.11]

З набуттям незалежності в Україні був ухвалений закон про власну бюджетну систему, що визначав принципи бюджетного устрою країни. Так, до них належали принципи: єдності бюджету; повноти; достовірності; гласності; наочності; самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Проте більшість із них слід було віднести до принципів бюджетного процесу (принципи повноти, достовірності, гласності, наочності).

Дія Закону України "Про бюджетну систему України" була зупинена ухваленням Бюджетного кодексу, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування,, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. [7;C.4]

Державний бюджет будь-якої країни може перебувати в різних станах таких  як :

Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорівнює доходній.

Дефіцитний, коли витрати перевищують  доходи.

Профіцитний, коли доходи перевищують  видатки.

Дефіцит держбюджету  не є небезпечний для економіки  в цілому, якщо він знаходиться  на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку  він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому. Коли ми говоримо про державний бюджет, то дуже часто вживаємо термін “бюджетний дефіцит”. Цьому поняттю приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі під дефіцитом  бюджету розуміють такі об'єктивні  економічні відносини, які виникають  між учасниками суспільного виробництва  щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету  в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

Важливим аргументом на користь  державних позик є те, що державне запозичення під час економічних  спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню  сукупного попиту. Позитивний вплив  дефіцитно-фінансових видатків посилюється  дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

Можливість значного нарощування державного боргу з  метою стабілізації економіки визнається, зокрема, кейнсіанською школою. При  цьому її представники зазначають, що наростання державного боргу не загрозливе, оскільки борг частково може погашатися після подолання кризових явищ. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обгрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи.

Один із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних  спадів кейнсіанці вбачають у випуску  державних позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони обґрунтовують це таким чином: кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, як правило, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень дуже небажане, бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що через деякий час викликає падіння ВВП. Для запобігання таким процесам держава може абсорбувати заощадження, які використані приватними підприємствами, та витрачати їх на інвестиційні цілі.

Проте залучення державних  позик для фінансування капітальних  вкладень може застосовуватися і  за нормальних умов суспільного відтворення. Реалізація інвестиційних проектів за участю держави сприяє задоволенню суспільних потреб, економічному зростанню і водночас має забезпечувати повернення позикових коштів, залучених на їх фінансування. Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що, в свою чергу, сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва й підвищенню рівня зайнятості.

Стимулювальний вплив  на розвиток економіки має залучення  зовнішніх позик, оскільки в реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню. [9;c.83]

Зовнішня заборгованість, зокрема, дає змогу країні здійснювати  більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід.

У макроекономічному  аналізі відоме таке рівняння:

NDI - А = -dFD,

де NDI- національний дохід; А - сукупні витрати; -dFD - приріст зовнішньої заборгованості.

За таких умов завдяки  зовнішньому запозиченню виникає  можливість прискорення темпів зростання  національного доходу країни за рахунок  можливих додаткових інвестицій:

S-I=-dFD.

де S - внутрішні заощадження; І - інвестиції.

Якщо можливості збільшення внутрішніх заощаджень за перехідної економіки обмежені мінімально необхідним рівнем споживання, то саме зовнішнє фінансування стає важливим джерелом інвестування в економіку. У платіжному балансі ці процеси виражаються таким співвідношенням:

CA= - dFD + dR,