Кулонометрія

Переваги кулонометричного титрування:

1. Виключається необхідність приготування  і стандартизації розчину титранту.

2. Можливість використання для  титрування речовин, стандартні  розчини яких нестабільні (Cl₂, Br₂, Ag⁺, Cu²⁺, Ti³⁺, Sn²⁺ та інші).

3. Розчин в процесі титрування  не розбавляється.

4. В одному і тому ж розчині  допоміжного електроліту можливе  проведення титрування декількох  зразків.

5. Титрування може бути повністю  автоматизоване.

6. Можна визначати в одному розчині кілька речовин.

Перевагою кулонометричного титрування є відсутність титрованих розчинів: титрування окисників (хрому, мангану, ванадію та ін. на вищому ступені окиснення) здійснюють генерованими іонами Ti³⁺, Sn²⁺, Cu²⁺; титрування відновників (As(III); Sb(III), Fe(II)) — за допомогою генерованого брому або йоду.

Для обчислення результатів кулонометричних визначень вимірюють кількість електрики Q, витраченої на електрохімічну реакцію, за допомогою кулонометрів (хімічних інтеграторів) — електролітичних комірок, в яких при замкненні ланцюга з 100% виходом по струму перебігає електрохімічна реакція відомої стехіометрії. Найбільш точними в роботі є срібний та мідний кулонометри. Представником газових кулонометрів є воднево-кисневий кулонометр, в якому під дією електричного струму відбувається електроліз води з утворенням газової суміші гідрогену та оксигену: на катоді Н₂О+ē → ½ Н₂+ОН^-; на аноді Н₂О—2ē → ½О₂+2Н⁺. Об’єм суміші газів пропорційний кількості електрики, витраченої на електроліз, вимірюють каліброваною бюреткою. До титраційних кулонометрів належить ванадієвий, дія якого базується на окисненні ванадил-іона в розчині його сульфатнокислої солі: +ē+O²⁺+2H₂O   VO₃^- +4H⁺. Кількість VO₃^–визначають при титруванні розчином FeSO₄ (індикатор — фенілантранілова кислота). Хронометричним методом (К. при постійній силі струму) проводять визначення Q при незмінній силі струму протягом всього електролізу, час якого визначають секундоміром: Q = І·t, де І — сила електричного струму, А; t — час електролізу, с. Постійна сила струму забезпечується послідовним підключенням у ланцюг високоомного опору (10–25 тис. Ом), напруга — 100–200 В. Хронометричний метод визначення кількості електрики Q найчастіше застосовують у кулонометричному титруванні.