Світогляд, його структкра і функції

     Уся різноманітність світу за Шопенгауером - це виявлення волі. Усілякий рух волі прагне до здійснення сперечаючись з іншим за матерію, простір та час. Звідси внутрішнє суперництво, безперервна війна між індивідами, так як мова йде про види в органічному царстві, і проявлення природних сил в неорганічному світі.

     Пізнання  людини - також одна з об'єктивацій  світової волі, включеної до нескінченної боротьби її виявлень. Воно служить волі, зокрема цілям збереження істоти, що має різноманітні потреби. Шопенгауер розрізняє два роди пізнання: звичайне пізнання, розуміючи об'єкти як окремі речі, з'ясовуючи те, чого хоче воля тепер і тут, і геніальне, направлене на незмінну і справжню сутність речей, на волю як таку. Звичайне пізнання реалізовується таким чином в науках і доступне всім, геніальне ж (вище, справжнє) пізнання пов'язане з мистецтвом, моральним подвижництвом і є рідкісною долею обраних. У сфері людських бажань мова також іде про виявлення волі, її безперервної, невтомленної, беззмістовної гри. Бажання людей нескінченні і ненаситні. Задоволення не має позитивного змісту, воно негативне. Людські страждання довічні, так як вони не є наслідком помилок, відхилення від карми, "хибою", а виразом сутності самої волі, самим позитивним станом світу. Отже на думку Шопенгауера, сутність всіх речей, таємниця світу і його рухаюча сила зумовлюється волею до життя, так як воля постійно створює тільки саму себе і ця робота ніколи не може бути закінченою бо незадоволеність, недосконалість - її природний стан. Воля до життя-вже за визначенням нещаслива воля. Отже так як світ є ніщо інше як маніфестація (об'єктивне самовиявлення) волі до життя то він є також сукупністю мук і страждань. Розрізнення волі та пізнання складає важливу особливість шопенгауеровської філософії.

     Воля  багатолика та усюдисуща. Великою є її роль, на думку Шопенгауера, у рослинному світі. Вона утілює тут прагнення, бажання, несвідомий потяг. Воля - це сила, завдяки якій виникають істоти, індивіди, що живуть в просторі і часі. Воля є те, що не бувши прагненням до існування, стає буттям, об'єктивується у великій кількості різних втілень. Сама воля не підкоряється законам простору і часу і не може бути пізнаною. Але її реальні виявлення інтелект спроможний сприймати.

     Феномени загальної волі послідовно розгортають себе у часі. Вони виявлять себе закономірно у постійних формах. Так народжується ланцюг перевтілень від елементарних істот до вищих. Кожний ступінь волевого феномену відстоює своє право, що і породжує боротьбу за існування. Воля - це незмінне прагнення буття. Поки вона існує, зберігається і Всесвіт. Шопенгауер наділяє її трьома головними властивостями: тотожністю, незмінністю, свободою. Хоч вона  і усюдисуща, найбільш виразно воля виявляється в людині і в людській свідомості. "Людина стає тією віссю, навколо якої обертається макро і мікрокосмос, при цьому цінність характеризується шляхом співвідношення з людиною, а саме: добро це для неї чи зло. "

     Розум людини, відповідно Шопенгауеру, це продукт волі. Він гине разом з індивідом, але воля при цьому не втрачається, не руйнується. Тому вона тотожня собі, тобто в рівній мірі виявляється і у кліща і у людини. Різниця тільки у несуттєвому - в об'єкті бажань, у мотиві бажання і в усвідомленні, осмислюванні цього прагнення. Те що в природі панує порядок, залежить зовсім не від розуму. Останній рухливий та змінний, він то і вселяє в світ безмірну різноманітність. Виміром же життя залишається завжди воля .

     Будучи  незмінною тотожньою самій собі, воля не залежить не від яких установок. Вона вільна у своїх проявах. Людина, отже, істота прагнуча, бажаюча, а вже тоді пізнаюча, мислюча. Такий погляд, на думку Шопенгауера, створює особливу моральність, що і народжує героїв і святих.

     Вчення  про волю А. Шопенгауера розкриває  погляди філософа на світ і місце  в ньому людини з життєвої позиції, що головним чинником в людині, головною причиною всіх її дій і вчинків є воля. Головні пункти вчення Шопенгауера - визначення поняття Світової волі, з'ясування того, як вона існує, як і де проявляються наслідки, яким вона є причиною. 

     4. Використана література.

1. А. Шопенгауэр "Избранные произведения:/Сост., авт.вступ. и прим. М.С.Нарский - М.:Посвещение, 1992

2. А.Шопенгауер. "Світ як воля та уявлення"-Спб., 1998

3. А. Шопенгауэр. Афоризмы житейской мудрости /Предисл. П.С.Гуревича,

В.И.Столярова. - М.: Интербук, 1990

4. Краткая философская энциклопедия - М.: изд.группа"Прогресс".-Энциклопедия. 1994

5. Філософія: Підручник / Причепій Є. М., Черній А. М., Чекаль Л. А. – К.: Академвидав, 2007

6. Канышев. Человек и мир. Философия Шопенгауэра. - М.: Знание, 1990

7. Философия XIX века. Персоналии. Часть I. Учебное пособие. Под ред. Соколова Б.Г.: СПб. 2007