Сутність та зміст морального виховання військовослужбовців

Виховання військовослужбовців не повинно  викликати проявів антигуманної, аморальної поведінки, зневажливого ставлення  до суспільства, інших народів, до загальнолюдських цінностей. Разом з тим, цей принцип не заперечує формування в особистості осмисленої ненависті до всіх тих, хто посягає на людське життя, на мир та свободу свого та інших народів. Принцип розгляду виховання як системної діяльності. Формування особистості військовослужбовця проходить у доступній для нього системі суспільних відносин шляхом цілеспрямованого навчально-виховного впливу. В залежності від змісту, структури, особливостей організації виховної діяльності військовослужбовців певного розвитку зазнає кожна з сфер людської психіки. Розвиток мотиваційної готовності особистості випереджає загальну військово-професійну та емоційно-вольову складові і стимулює становлення останніх. Незважаючи на те, що готовність до служби в армії формується як цілісне, утворення особистості, кожен з виділених нами компонентів розвивається за своїми специфічними закономірностями. Якісні та кількісні зміни в загальній військово-професійній та емоційно-вольовій готовності до служби в армії проходять під впливом мотиваційних утворень, які є змістоутворюючим ядром особистості.

Принцип неперервності виховання особистості  у військовому навчально-виховному  процесі. Готовність до військової служби доцільно оцінювати за рівнем розвитку особистості: її мотиваційної, емоційно-вольової сфер, пізнавальних процесів, знань, умінь, навичок, необхідних воїнові. Аналіз процесу становлення готовності свідчить, що, виступаючи складним утворенням особистості, вона формується упродовж всього процесу виховання. У цілеспрямованій продуманій суспільно корисній діяльності військовослужбовців проходить успішне становлення їх як особистості. Нейтралізація чи ізоляція особистості від такої діяльності приводить до призупинки процесу її виховання, до порушення функціональних зв'язків між окремими її складовими та до певного гальмування розвитку. Принцип вдосконалення зовнішньої діяльності індивіда як основи формування необхідних якостей особистості. Становлення готовності до військового захисту держави як внутрішнього, психологічного утворення особистості проходить через активне оволодіння нею зовнішньою, предметною діяльністю.

Суб`єктивація  впливів, вимог суспільства відбувається опосередковано через різні види взаємодії індивіда у військовій службі: військову гру, бойову підготовку, спілкування, навчання, працю, громадську діяльність. Створювані об'єктивні і суб'єктивні труднощі в процесі реалізації цих видів діяльності стають імпульсом до аналізу своєї готовності до бокової діяльності, до розгортання процесу саморозвитку якостей, властивостей, необхідних воїну сучасних Збройних Сил. Саме тому науково обґрунтована організація практичної діяльності військовослужбовців виступає реальною основою розвитку високого рівня готовності особистості до захисту держави. Принцип максимального узгодження форм і методів виховання особистості у ЗСУ з її віковими та індивідуальними особливостями. Розпиток готовності до військової служби - це певна послідовність зміни властивостей, якостей особистості з притаманними їм структурою та психологічними закономірностями. Даний принцип забезпечує наукове обґрунтування, приведення у певну систему всіх наявних на сьогодні форм і методів військово-патріотичного виховання і навчання відповідно до вікових та індивідуальних особливостей військовослужбовців. Він націлює на необхідність прослідковування змін у мотиваційній, емоційно-вольовій та пізнавальній сферах юнака, на керування процесом розвитку кожного з компонентів особистості в залежності від їх вікових та індивідуальних особливостей. Ігнорування цього принципу призводить до деформування, суттєвого зниження рівня розпитку особистості. У багатьох випадках вікові, індивідуальні потреби юнаків у розвитку себе як справжнього військовослужбовця не задовольняються в системі нинішніх взаємостосунків, форм і методів навчально-виховної роботи у Збройних Силах України. Відтак зростає загальне невдоволення, дискомфорт, апатія юнаків до військової служби, громадських справ, знижується рівень усвідомлення ними їх суспільного значення.

Виховання військовослужбовців в колективі  і через колектив. Педагогіка виходить з того, що тільки в колективі можна виховати людину з високим рівнем свідомості, широким світоглядом і високою мораллю. Тільки в колективі розвивається моральна відповідальність індивіда за свою поведінку і поведінку всіх членів колективу. Дружний і цілеспрямований колектив забезпечує багатство і повноту життя всіх членів, забезпечує в цьому розкриття всіх задатків і здібностей особистості.

Основу  колективу складає сумісна суспільно корисна діяльність. Військова діяльність носить, як ніяка інша, яскравий колективний характер. Принцип виховання в колективі і через колектив вимагає від командирів турботи про згуртування підлеглих. Показником зрілості колективу, його здатності успішно виконувати поставлені державою задачі, в тому числі і виховні, є його дисципліна. Тому зміцнення військової дисципліни і виховання у військовослужбовців дисциплінованості є в той же час і розвитком у них активної соціальної позиції. Співвідношення вимогливості до військовослужбовців з повагою до їх гідності, з турботою про них. Цей принцип підходу до людей сприяє створенню турботливого ставлення до людини, вимогливості до себе і до інших, довіри. Вимога - специфічний засіб спонукання людей до певних дій, вчинків, поведінки в цілому. Основою для пред'явлення вимог до себе і до інших людей є норми, закони моралі. Зміст вимог офіцера зумовлюється законами, воєнною присягою, військовими статутами і поширюється на всі сфери життєдіяльності військовослужбовців.

Формами пред'явлення вимоги можуть бути: наказ, розпорядження, нагадування, схвалення, зауваження, осуд, порада, рекомендація та інші. Опора на позитивне в особистості і у військовому колективі. Велику помилку допускають у вихованні ті командири, які спрямовують свою увагу головним чином на слабкі сторони в поведінці підлеглих, постійно підкреслюють їх недоліки, нагадують про погані вчинки. В результаті цього виховання перетворюється в боротьбу з недоліками, з негативними явищами. Позитивні ж властивості не закріплюються. не розвиваються і не використовуються як опора для формування високих морально-бойових якостей. Підкреслювання тільки негативного у поведінці воїна приводить до того, що окремі юнаки починають себе вважати такими, що не піддаються вихованню. Принцип опори на позитивне вимагає використання, з мстою виховання не тільки того, що є хорошого в особистості, а й в житті колективу, в суспільстві. Принцип єдності узгодженості і послідовності у вихованні. Добитися узгодженості в роботі з підлеглими - значить пред`являти до них єдині вимоги, виховувати їх спільними зусиллями офіцерів, прапорщиків, сержантів. Погодженість у виховній роботі досягається шляхом її продуманого планування, колективної оцінки стану справ у підрозділах, безперечного виконання вимог військової присяги, військових статутів. Виховання передбачає послідовність в роботі. Суть її полягає перш за все в тому, щоб йти вперед, опираючись на все досягнуте раніше, творчо загартовуючи його. Все, що досягнуто у вихованні конкретного воїнського колективу береться на озброєння, розвивається і примножується.

ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОГО ВИХОВАННЯ.

Сутність  військового виховання полягає  у формуванні в особистості таких  морально-бойових якостей, які необхідні  озброєній людині для захисту  національних завоювань українського народу. Метою цього виховання є розвиток у юнаків таких якостей як вірність військовому обов'язку, присязі, та статутам, висока дисциплінованість, мужність, стійкість, відвага, вірність бойовим та національно-історичним традиціям і т.д. Військове виховання здійснюється у ході всього навчально-виховного процесу, в процесі бойової та гуманітарної підготовки військовослужбовців. Зміст такого виховання визначається Конституцією, законами України, військовою присягою та військовими статутами. Військова служба, діяльність воїнів самі по собі дуже складні і об'єктивно містять в собі виховні можливості. Так, в ході бойової підготовки, виконання навчально-бойових задач, особливо в полі, в повітрі, на морі, у військовослужбовців розвиваються якості, необхідні людині в сучасному бою. В бойовому навчанні накопичується досвід поведінки у складних і небезпечних ситуаціях. Цей процес проходить тим успішніше, чим у більшій мірі створюється напруженість, постійно змінюється обстановка, скорочуються нормативи на виконання тих чи інших дій тощо. Бойова підготовка - не єдина сфера, в якій формуються морально-бойові якості. Бойові чергування, виконання обов'язків караульної і внутрішньої служби, військово-спортивні змагання, дії військовослужбовців при оголошенні різних ступенів бойової готовності, весь уклад військового життя сприяють вихованню й особистості, необхідних справжньому воїну, бойових якостей. Різні види діяльності суттєво впливають на військове виховання юнаків у тому випадку, коли створені командирами необхідні для цього умови: попередньо моделюються ситуації з врахуванням індивідуального навантаження на кожну особистість, продумується допомога кожному і здійснюється систематичний контроль за діями підлеглих. Обов'язковим заключним моментом у процесі військового виховання повинна бути оцінка праці, діяльності військовослужбовця. Оцінка та визнання його заслуг, старань є сильним мотивом, який стимулює особистість до саморозвитку у себе якостей справжнього воїна. На процеси військового виховання особистості суттєво впливає рівень її моральної, патріотичної вихованості. Високий ступінь військової вихованості характерний для дисциплінованих військовослужбовців. Дисциплінованість є необхідною умовою досягнення високого рівня знань і фізичної загартованості особового складу. Труднощі, без яких немислима навчально-бойова діяльність, успішно можуть бути подолані тільки тими військовослужбовцями, які внутрішньо, психологічно готові точно, бездоганно і в строк виконати всі накази і розпорядження командирів, не жаліють сил і часу для досягнення високої бойової майстерності. Рівень військової вихованості визначається також ступенем воєнної спеціальної підготовки військовослужбовців та командирів всіх ланок, здатністю останніх вміло керувати військами, навчально-виховним процесом. Досягнення військовослужбовцями високого рівня воєнної і спеціальної підготовки настирливо вимагає від них великих вольових зусиль, високої організованості, самодисципліни, цілеспрямованості, вміння раціонально використовувати свій службовий час.

Успішно справитись з виконанням будь-якої задачі війська можуть лише тоді, коли в них безперервно підтримується високий рівень процесу військового виховання, висока організованість і порядок, коли особовий склад глибоко усвідомлює значення боєготовності кожного підрозділу і ЗСУ в цілому.

Важливою умовою підвищення рівня військового виховання є формування у військовослужбовців правильних уявлень про характер і особливості сучасного бою, максимальне наближення навчання до бойової дійсності. У цьому процесі недопустимим є як непомірне нагнітання небезпеки, так і навчання військовослужбовців з певним послабленням вимог. У першому випадку можна нанести психічну і фізичну травму особистості, в другому - знижується боєготовність кожного військовослужбовця і підрозділу в цілому, слабо формуються необхідні юнакам бойові якості. Потрібно, щоб обстановка на заняттях була об’єктивно безпечною, а об'єктивно представлялась воїнам такою, що може викликати у них переживання, близькі до психічних станів людей в умовах реальної бойової обстановки. Тільки тоді буде успіх у формуванні морально-бойових якостей військовослужбовців, в основі яких лежить воля.

Таким чином, інтереси успішного військового  виховання вимагають від командирів глибоких знань з психолого-педагогічних основ його організації, настирливого використання і вдосконалення всіх форм і методів роботи з людьми у навчально-бойовій діяльності. Певної уваги заслуговують моральне і фізичне виховання військовослужбовців для успішного виконання ними своїх обов`язків.

ХАРАКТЕРИСТИКА  МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ВОЇНІВ.

Одним із завдань морального виховання військовослужбовців є роз'яснення їм морального боку військової покори. Необхідність покори витікає із специфіки військової праці, закономірностей ведення можливої збройної боротьби. Покірність в армії завжди була стержнем дисципліни і організованості і особливо зросла потреба в ній в умовах сучасного бою. Для формування цієї якості недостатньо лише розуміння необхідності покори, необхідно, щоб воїн виробив у себе внутрішню потребу підкорятися волі із рішенням командирів.

Важливим  фактором морального виховання військовослужбовців  є моральна оцінка його особистості.

Список  використаної літератури:

1. Темко Г.Д., Томчук М.І., Методичні основи виховання воїнів Збройних Сил України. –К.: Варта. 1997.
2. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава; Полтавський вісник, 1994.
3. Армия и общество. - М.: Прогресс, 1990.
4. Климов И.А. Армия и политика. - М.: Изд-во ВПА, 1980.