Історія виникнення Української мови

 

БЛОК  САМОКОНТРОЛЮ № 4

1. Що таке термін? Які його характерні ознаки та основні вимоги?
2. Які види термінологічної лексики виділяють?
3. Які є різновиди термінів в українській мові?
4. Які є терміни за структурними моделями?
5. Якими способами українського словотворення можуть утворюватися терміни?
6. ^{Що таке багатозначність терміна?}
7. Як відбувається процес стандартизації в межах терміносистеми?
8. Яку-роль відіграє синонімія в термінологічних системах?
9. Як відбувається термінізація загальновживаних слів у термінотворенні?
10. Яке місце посідають інтернаціональні терміни в системі термінів національних мов?

 

 

ВІДПОВІДІ

 

1. Що таке термін? Які його характерні ознаки та основні вимоги?

Термін (від латин. terminus - межа, кінець) — це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.

Термінологія — 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають  терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1) логічними зв’язками (якщо  між поняттями певної науки  існують системні логічні зв’язки  — а вони є в кожній науці,  — то терміни, які називають  ці поняття, мають теж бути  системно пов’язаними);

2) мовними зв’язками (хоча терміни  позначають наукові поняття, вони  залишаються одиницями природної  людської мови, а відповідно їм  властиві всі ті зв’язки, які  характерні для загальновживаних  слів — синонімічні, антонімічні,  словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).

Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні  система спеціальних назв.

При всій відмінності й багатогранності  сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд  спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

— нейтральність, відсутність емоційно-експресивного  забарвлення;

— відсутність синонімів (розвинена  синонімія ускладнює наукове  спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода);

— інтернаціональний характер;

— стислість (дуже зручно користуватися  короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

— здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.

Як відбувається процес стандартизації в межах терміносистеми?

Стандартизація  термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи  країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є  обов'язковою для вживання в офіційних  наукових, ділових, виробничих текстах.

Сьогодні  в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від  розв'язання мовних питань, зокрема  термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української  термінології. На цей час в Україні  розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1) систематизація  понять певної галузі науки  чи техніки; поділ їх на категорії  (предмети, процеси, якості, величини  тощо); розмежування родових та  видових понять;

2) відбирання  усіх термінів галузі, узятої  для стандартизації (терміни вибирають  зі словників різних років  видання, статей, підручників, періодики,  рукописів та ін. джерел);

3) поділ  термінів на групи:

а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни);

4) вибирання  із групи термінів-синонімів нормативного  терміна (інші терміни подають  також, але з позначкою “нерекомендований”);

5) підбирання  еквівалентів англійською, німецькою,  французькою, російською мовами  з відповідних міжнародних стандартів;

6) формулювання  українською мовою означення  поняття;

7) рецензування  стандарту фахівцем та мовознавцем.

У готовому вигляді стаття стандарту має приблизно таку будову:

— назва  поняття українською мовою;

— скорочена  форма терміна;

— недозволений (нерекомендований) синонім;

— родове поняття;

— видове поняття;

— еквіваленти  англійською, німецькою, російською, французькою  мовами;

— дефініція (означення);

— формула  або схема.

 

2. Які види термінологічної лексики виділяють?

Терміни (від лат. terminus — межа, кордон) — спеціальні слова або словосполучення, які точно і однозначно визначають чи пояснюють предмети, явища, дії з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки тощо.

На відміну  від слів загальної лексики, які  часто є багатозначними та мають  емоційний відтінок, терміни в  межах сфери застосування є однозначними і позбавлені експресії. 
Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні. 
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні — в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: "справа" — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання. 
Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа. 
Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками. 
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистеїггва має свою термінологію. 
Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:

• математичну (множення, кут, дільник, квадрат);
• фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт);
• електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція);
• радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач);
• літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж);
• лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис,
• лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма);
• філософську (метафізика, базис, діалектика);
• фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати);
• хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди);
• біологічну (рецептор, клітина, тичинка);
• медичну (хірургія, ін'єкція, пеніцилін, грип, термометр);
• музичну (соло, тріо, квінтет, октава, балалайка);
• морську (катер, боцман, кубрик, капітан);
• залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур, начальник тяги);
• спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, гросмейстер, шах, ферзевий гамбіт) та ін.

 

3. Які є різновиди термінів в українській мові?

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва  має свою термінологію. „Усяка наука, - за словами І. Свєнціцького, - це систематичне і дотепне окреслення (дефініція) певних явищ - особливою, тій науці належною мовою"10. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо. Кожна з них має свої підсистеми, напр.: 
— політичну (демократія, інтеграція, уряд, соціал-демократ, центризм, фракція); 
-юридичну (законодавство, апеляція, позов, адвокат, прокурор, санкції); 
— фінансову (кредит, банк, вклад, кошти, депонент); 
— військову (плацдарм, переворот, зброя, полковник, контрудар); 
— філософську (діалектика, базис, парадокс, еклектика, тотожність); 
— біологічну (клітина, суцвіття, генетика, рецептор, клонування); 
— геологічну (мінерал, кора, палеозой, шлейф, копалини); -лінгвістичну (фонема, суфікс, дієслово, прийменник, граматика, 
синтаксис); 
— літературознавчу (сюжет, персонаж, алітерація, поема, епілог, кульмінація); 
— електротехнічну (люмінесценція, закорочення, конденсатор, запобіжник); 
— радіотехнічну (ретрансляція, діод, іконоскоп, декодер, осцилограф); 
— фізичну (спектроскопія, тиск, реостат, електрон, атом, протон); 
— математичну (степінь, множення, трикутник, квадрат, інтеграл, куб); 
— хімічну (іон, каталізація, реактив, луг, кислота, лакмус); -медичну (хірургія, укол, термометр, тонзиліт, пеніцилін); -музичну (квартет, адажіо, соло, піанісимо, стакато, октава); 
— морську (лайнер, лоцман, катер, тоннаж, шлюз, баркас); 
— спортивну (тайм, аут, бокс, нокаут, ферзь, пенальті) та ін.

Галузеві  терміносистеми взаємодіють одна з  одною, мають спільний термінологічний  фонд: „Ізольованих терміносистем немає. Вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні"". 
Терміни також поділяють на загальпонаукові та вузькоспеціальні. 
Загальнонаукові терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, вони ніякого спеціального змісту не мають (ідея, гіпотеза, процес, формула, аналіз, синтез, закон, документ, охорона). „Вони не завжди зручні, -зауважує А. Корж, - часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватися то в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті"12. 
Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, юридичної: правовідносини, юридична особа, речовий доказ, неправдиве свідчення, законопроект, свідок; економічної: інвестиційні ресурси, комерційний банк, обіг коштів, прибуток-нетто, надком-пенсація тощо. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність. 
Третій суттєвий підхід у класифікації термінів полягає у поділі термінів на терміни спостереження і теоретичні терміни. За термінами спостереження стоять класи реальних об’єктів, а за теоретичними термінами - абстрактні поняття; наприклад: сині водорослi’ – термін спостереження, ‘синява’ – абстрактний термін.

Можна класифікувати  терміни на універсальні (для різних сфер, які є споріднені), унікальні (лише для певної сфери) і авторські  терміни (лише для певного аспекту, який розглядається).

Має також  місце класифікація термінів за змістом  на однозначні і багатозначні, тобто  ті, які мають два і більше значень  в межах однієї терміносистеми. За лексико-граматичним принципом терміни  класифікуються за частинами мови. Наведений вище перелік класифікацій термінів ще не є повним. Але він  в цілому достатню характеризує роль і місце термінів в різних сферах функціонування сучасного суспільства.

 

4. Які є терміни за структурними моделями?

Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами  творення. За структурними моделями терміни  поділяють на: 
- однокомпонентні терміни, напр.: валюта, бюджет, файл, товарообіг, підприємництво, податок, бісектриса, чисельник, меридіан; 
- двокомпонентні терміни - найчастіше це словосполучення іменник + іменник, напр.: еритема шкіри, швидкість запису, норма вартості, частини мови, недоторканість особи, принципи маркетингу, кон'юнктура ринку; або прикметник + іменник, напр.: нормативний акт, матеріальна відповідальність, земельна рента, приватна власність, виробничі фонди, обіговий капітал, ринкова інфраструктура; 
- трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, напр.: пересувна телевізійна установка, щілинні приголосні звуки, необхідний робочий час, нова економічна політика, гарантований щорічний дохід; прикметник + іменник + іменник, напр.: структурний тип речення, типовий носій запису, міжнародний поділ праці, еквівалентна форма власності, вартісна будова капіталу, валютні фонди підприємств; іменник + прикметник + іменник, напр.: осердя магнітної головки, речення ускладненого типу, відтворення грошового капіталу, вартість робочого місця, плинність робочої сили, податок на цінні папери; іменник + іменник + іменник, напр.: розширювач діапазону гучності, категорія числа іменника, інвентаризація в установах банків, кругооборот коштів підприємств, управління просуванням товару; 
- багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, напр.: фонд оплати праці підприємства, попередня оплата товарно-матеріальних цінностей та послуг, резерв коштів на непередбачені роботи та витрати, середня квадратична похибка ряду вимірів, міжнародний комерційний арбітражний суд, повна відновна вартість основних фондів.