Раціоналізм в філософії німецького Просвітництва (Х. Вольф, Г. Гегель)

Просвітництво — це широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII—XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого— переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.

Вступ……………………………………………………………………………………..3
Розділ І. Суть та зміст німецького просвітництва…………………………………5
Історичне зародження просвітництва в Німеччині……………………………….5
1.2. Концепції видатних німецьких діячів……………………………………………..11
Розділ ІІ. Раціоналізм - як філософській напрямок в період просвітництва…..22
2.1. Філософська ідея раціоналістів – розум………………………………………….22
2.2.Конфлікт між вірою і розумом в Німецькому просвітництві…………………….25
Розділ ІІІ. Вплив Вольфа і Гегеля на раціональну філософію німецького просвітництва…………………………………………………………………………..33
3.1. Перша філософська система створена Християном Вольфом…………………..33
3.2. Оригінальна філософська система за Георгом Гегелем………………………….37
Висновок…………………………………………………………………………………42
Список використаної літератури……………………