Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2013 в 19:25, контрольная работа
Філософія Середньовіччя не тільки започатковується в античному світі, а й має в його межах класику – патристику. Патристика – загальна назва напряму, заснованого так званими отцями церкви. В історії філософії це поняття використовується для позначення християнських теологічних і та філософських вчень І – VІІІ ст., коли й представники – Тертуліан, Климент Олександрійський, Ориген, Августин захищали християньку доктрину від філософії язичників, іудейського світогляду, державної влади, яка спиралася на міфологічні уявлення про дійсність.
Вступ
Формування середньовічної філософської парадигми.
Християнсько-середньовічна патристика.
Середньовічна схоластика. Реалізм і номіналізм.
Філософія Фоми Аквінського.
Висновки
Список використаної літератури
Утвердження християнства в якості панівної релігії (поч. Ivст.)привело до такого бачення реальності, яка створена за образом і подобою духу. На цьому підґрунті і починається формуватися середньовічна філософія, ідейно-світоглядним змістом якої є духовно-ідеальне тлумачення реальності. Оскільки ж найдосконалішим духом є Бог, то теологія підноситься за цих умов до найголовнішого знання, якому підпорядковані всі інші види знання. В умовах релігійного диктату філософія була оголошена “служницею богослов’я”, і за допомогою свого раціонального апарату повинна була утверджувати основні положення християнства.
Характерними рисами світогляду цього часу є: по-перше, геоцентризм. Це означає, що активне творче начало якби щезає з природи і передається Богу, який стоїть над природою . істинними буттям володіє тільки Бог: він вічний, незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до істинного пізнання є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна передати іншому, воно потребує власних духовних зусиль. По-друге, в середньовічному світосприйнятті ідея духовності, яка пов‘язана не тільки з богом. Вперше в історії людства середньовіччя відкриває людину, як особистість, як насамперед духовну, а не природну істоту. На перший план релігійного світогляду виходять протиріччя в морально-етичній сфері. Людина сприймається як зосередження протиріч, що існують в світі – між земним і небесним, між тілом і душею, між гріхом і святістю. З однієї сторони – людина вінець Божого творіння, з іншої – зло в світі йде від людини, людина – створіння в якому сидить диявол.
Одним з найбільших надбань релігійного світогляду була ідея індивідуального безсмертя, одноразовості, і тому, самоцінності людської особистості. Вперше в людській історії ставиться питання про сенс життя. По-третє, для середньовічної свідомості світ сприймається як двоїсте буття, справжній і не справжній світ. Цей поділ проходить через всю середньовічну філософію.
Список використаної літератури
1. Бекон Ф. Новый органон//Соч.: В 2 т. – М., 1972. – Т. 2.
2. Бойченко Н.М. Буття як основоположна категорія релігійної метафізики Іоанна Дунса Скота // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк, 2003. - № 3. – С. 324-333.
3. Бойченко Н.М. Середньовічний погляд на проблему Буття: версія Фоми Аквінського // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – К., 2003. Вип. 56-57. Серія: Філософія, Політологія.
4. Канке В. А. Философия.
5. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. – М., 1979.
6. Соколов В. Средневековая
7. Спиркин А. Г. Философия: Учеб. для вузов. – М., 1998. – 816 с.
8. Філософія. Курс лекцій. Навч. посібн. /Бичко І.В. та ін. - К, 1994.
9. Філософія. Навч. посібн. /Губерський Л. В., Надольний І. Ф., Андрущенко В. П. та ін.; За ред. Надольного. – 6-тє вид., випр., і доп. – К.: Вікар, 2006. – 534с.
10. Философия: Учеб. для вузов/ Под ред. проф. В. Н. Лавриненко. - 2-е изд., испр. и доп. – М., 1998. – 520 с.