Образ економічної людини у сучасній філософії

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра філософії 
 
 
 
 
 
 
 
 

Образ економічної людини у сучасній філософії 
 

                          Виконав:

                                                         студент групи ФК 10-2

                                                      Вербовий Олександр                           

                                              Володимирович

                                   Перевірив:

                                            Линченко М.Д. 

Кіровоград  2010

План

Вступ.

1. Економічна людина

Біологічне, соціальне  і економічне в людині.

Сутність та існування економічної людини.

2. В. Зомбарт про сутність і принципи формування сучасної економічної людини.

Висноки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

     Людина - це єдність духовного і матеріального (психічного і фізичного). Як психічна істота людина наділена свідомістю, мисленням, волею, почуттями, емоціями. Як тілесна істота (фізична) людина наділена різними фізичними здібностями: до харчування, активності-руху, спілкування.

     Співвідношення  людини і філософії - це вираз істоти філософської культури. Філософська культура є формою самопізнання людини, її світоглядної ціннісної орієнтації у світі. Тому людина завжди знаходиться в основі філософської орієнтації, вона виступає і як її природно-гумонітарна передумова і настільки ж природна мета, надзавдання філософії. Інакше  кажучи, людина є  і  суб'єктом, і об'єктом філософського пізнання. Якими б конкретними питаннями не займалася філософія на тому або іншому  етапі  свого розвитку, її завжди пронизує реальне людське життя і спрямованість до вирішення людських проблем. Цей зв'язок філософії з людиною, її потребами і інтересами постійний.

     Взаємозв'язок філософії і людини, як і соціально-філософська  проблема в цілому, історично змінювався і розвивався. При цьому в історії  філософії можна виділити два  параметри еволюції філософії:

     1) Ступінь розуміння проблеми людини  як методологічно вихідного принципу філософствування. Інакше кажучи, наскільки філософ усвідомлює, що саме людина - центр, критерій і вища мета всього філософствування, наскільки цей принцип важливий.

     2) Ступінь філософського осмислення самої людини, її буття, сенсу існування, інтересів і цілей. Іншими словами, наскільки людина перетворилася на окремий і спеціальний предмет філософської рефлексії, з якою теоретичною глибиною, з яким ступенем залучення всіх засобів філософського аналізу вона розглядається.

     Таким чином, проблема людини завжди стояла в центрі філософських досліджень: якими б проблемами філософія не займалася, людина завжди була для неї проблемою найважливішою.

1. Економічна людина

     Принцип раціональності сучасна економічна теорія запозичила із класичної школи політичної економії, а саме, з роботи "Дослідження про природу й причини багатства народів" (1776), у якій, випливаючи концепції економічного лібералізму, Адам Смит виводить образ Homo economics - економічної людину, тобто особи наділеного егоїзмом і прагнучого до нагромадження багатства. А. Смит припускав, що стимулом до економічної активності є приватний інтерес. Реалізувати свій приватний егоїстичний інтерес людей може шляхом взаимообмена з іншими людьми. Переслідуючи частки інтереси, люди збагачують один одного.

     Процвітання суспільства, таким чином, досягається  через прагнення до індивідуального  благополуччя. Приватний же інтерес  є потужним стимулом, який готовий "подолати сотні прикрих перешкод, якими  божевілля людських законів так  часто утрудняє його деятельность...". Індивід, прагнучи до збільшення особистого капіталу, не думаючи про суспільні інтереси, прагне до задоволення приватного інтересу, і "у цьому випадку, як і в багатьох інших, він невидимою рукою направляється до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, часто більш дійсним образом служить інтересам суспільства, чому тоді, коли свідомо прагне робити це".

     Слово "раціоналізм" походить від латинського  слова, що означає "розумний, культ  розуму". Раціональне - це те, що доступно розумінню. Раціональна діяльність - це доцільна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення мети й враховуюча задані обмеження й наявні можливості.

     Принцип "раціональності" завжди перебуває  в тісній залежності від цільової функції індивіда, від його установок. Розумне з погляду суспільства й моралі може виявитися нераціональним з погляду конкретного індивіда, як і його розв'язку, у свою чергу, можуть бути не прийняті суспільством. Боротьба економічних інтересів припускає вибір компромісного розв'язку. Звертання до "компромісу" є стороною прояву все тієї ж раціональності.

     Істотну роль у визначенні способу раціональної поведінки відіграє фактор часу. Максимізація прибутку лише в короткостроковому  періоді ("моделі без викривлень") припускає прагнення до зниження всіх витрат. Підприємець, опікуючись про свій бізнес, ураховує перспективу. Він аналізує ситуацію, оцінює можливості, будує плани. Ідучи на додаткові витрати, він розширює частку ринку для своєї продукції. І ця поведінка ми теж можемо назвати раціональним, як і поведінка Генрі Форда, творця теорії ефективної заробітної плати. Він заявив у своїй бібліографічній роботі "Моє життя, мої досягнення" наступне: "Ціль моя полягала в тому, щоб робити з мінімальними витратами матеріалу й людської сили й продавати з мінімальним прибутком, причому відносно суми прибутку я покладався на розмір збуту. Так само ціль моя в процесі такого виробництва - приділяти увагу максимізації заробітної плати, інакше кажучи, створювати максимальну купівельну спроможність".

     У практиці ціноутворення маловідома фірма, виходячи на ринок з "новинкою", може спочатку використовувати стратегію "міцного впровадження на ринок" продаж, що припускає, товару за заниженими цінами. Часто в короткостроковому  періоді фірми йдуть на додаткові витрати з метою створення лідируючого брэнда, проводять презентації й рекламні кампанії. В умовах диверсифікованості продукції фірма- олигополист у короткостроковому періоді може розв'язати цінову війну, продаючи товар за ціною его собівартості, що не покриває.

     1.1 Біологічне, соціальне і економічне в людині.

     Що  стосується біологічної сторони  людини, то з тих пір, як вона виділилась з тваринного світу, вона перестала  мати принаймні вирішальне значення. Навіть люди з ослабленим здоров'ям завдяки успіхам медицини можуть брати активну участь в житті суспільства. Сила природного відбору в соціальному світі все більше слабшає, оскільки соціальні інститути охорони здоров'я постійно згладжують вплив індивідуальної біологічної мінливості. Сьогодні спостерігається дуже повільний темп генетичних змін, вироблених природним відбором, і разом з тим велика генетична схожість між різними людськими групами. Політичні, економічні та соціальні зміни в багатьох країнах, пов'язані з поліпшенням життя людей, прямо впливають на стан їхнього здоров'я і, отже, на зменшення залежності людини від природного відбору.

     Біологічне  в людині здійснюється і задовольняється  в соціальній і економічній формі. Природно-біологічна сторона існування  людини опосередковується і "олюднюється" соціокультурними чинниками. Це стосується і задоволення таких біологічних потреб, як продовження роду, їжа, питво і т.д. На мій погляд, дуже ймовірно, що людина успадковує моральні почуття за біологічними каналами. Наша біологія, наші гени визначають нашу поведінку, але людина не може вирватися за межі своєї біологічної природи, навіть якщо б дуже сильно захотіла.

     На  запитання: «Який же фактор найбільш важливий у розвитку сучасної людини: біологічний, соціальний чи економічний?», До цих пір ведуть суперечки філософи і вчені й не можуть прийти до єдиної думки. Я вважаю, що всі зміни які відбуваються в суспільстві,  відбуваються в результаті корінних перетворень в матеріальній сфері, перш за все в економічних стосунках людей. Адже дійсно, люди прагнуть спочатку забезпечити себе їдою, житлом, одягом, а отже, відбувається вся більша зміна економічних стосунків, їх розвиток, оскільки кожне суспільство хоче створити міцну і таку, що швидко розвивається економіку. Наприклад, відомо, що капіталізм прийшов на зміну феодалізму завдяки економічним, матеріальним причинам. Приватна власність, що панувала при феодалізмі, видозмінившись сама, змінила і стосунки між класами в економічній сфері. При феодалізмі кріпак належав своєму панові, поміщикові. Велика частина того, що виробляв селянин, діставалося господареві. Такий економічний чинник не забезпечував особливого завзяття в праці. Він був малоефективним. Буржуазія зруйнувала феодальних устрій і спорудила на його розвалинах буржуазний суспільний устрій, при якому людина особисто не належала якомусь господареві, формально вона стала вільною. Але фабрики, заводи знову виявилися у власності окремих власників. Приватна власність, змінившись сама, породила нові – капіталістичні стосунки і в інших сферах суспільства. Виникло царство вільної конкуренції у всіх сферах суспільного життя.

     Кожна людина вступає з іншими в багатообразні  економічні стосунки. Вона виробляє товари і послуги, отримуючи за них винагороду; володіє більшою або меншою власністю; виступає в ролі продавця або покупця. Гроші дозволяють їй отримувати долю матеріальних і духовних благ, що створюються суспільством. У людині, як у фокусі, сходяться невидимі нитки економічних зв'язків і стосунків.

     З усього вищесказаного можна зробити  висновок про те, що на людину накладають відбиток - одні більше, інші менше - найрізноманітніші  чинники.

          2.2 Сутність та існування економічної людини.

     Економічний людина - це істота ,що виробляє, і розумне, і культурне, і моральне, і політичне  і т.д. одночасно. Вона акумулює в  собі в більшій чи меншій мірі весь спектр економічних відносин і таким  чином реалізує свою соціальну сутність. Вона в один і той же час є і об'єктом і суб'єктом економічних відносин.

     Існує діалектична взаємодія між людиною  і суспільством: людина – це мікросуспільство, прояв суспільства на мікрорівні, а суспільство – це «сама людина в його суспільних і економічних  стосунках». При припущенні позитивного скасування приватної власності члюдина виробляє людину – самого себе і іншу людини; як предмет, що є безпосереднім продуктом діяльності його індивідуальності, в той же час виявляється його власним буттям для іншої людини, буттям цього іншої людини і буттям останнього для першого. Але таким самим чином і матеріал праці і людина як суб'єкт є і результатом і вихідним пунктом руху (у тому, що вони повинні служити цим вихідним пунктом, в цьому і полягає історична необхідність власності). Таким чином, суспільний характер властивий всьому руху; як  саме економічне суспільство виробляє економічну людину як людини, так і вона виробляє  економічне суспільство. Діяльність і користування її плодами, як за своїм змістом, так і за способом існування, носять суспільний характер: суспільна діяльність і суспільне користування.

     Людська суть природи існує лише для суспільної економічної людини; лише у суспільстві  природа є для економічної  людини ланкою, що пов'язує людину з  людиною, буттям її для іншої і буттям іншої для неї, життєвим елементом людської дійсності; лише у суспільстві природа виступає як основа його власного людського буття.  Економічне суспільство є закінчена сутнісна єдність економічної людини з природою.

     Таким чином, можна говорити про соціально-діяльну суть економічної людини. Поза діяльністю, соціальними, економічними стосунками і спілкуванням (як форми їх реалізації) людина просто не може стати людиною.

     Існування економічної людини неможливо поза системою суспільних і економічних відносин, що складають її сутність. Разом з тим і її сутність неможлива поза її існуванням. Сутність економічної людини формується в процесі існування і постійно присутній у ньому, а тому саме існування завжди суттєво.

     Людська сутність насправді не дана індивіду спочатку, вона формується в процесі його індивідуального існування і лише в міру того, як він акумулює соціокультурний досвід людства, він все більшою мірою стає людиною.