Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2012 в 21:13, реферат
Виникнення науки як сфери людської діяльності тісно пов'язано зі зростанням інтелекту людей. Ф. Енгельс писав, що спочатку праця, а потім разом з нею і мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський. Праця як діяльність викликана спочатку боротьбою за виживання, а потім - прагненням до комфорту. Це лише одна з рушійних сил прогресу. З іншого боку, коли задоволені перші потреби людини, прокидається друга рушійна сила - цікавість, цікавість до самого себе, співпрацівників, оточуючого середовища, до природи.
ВСТУП
1. Історія науки
2. Наукове дослідження – основна форма розвитку науки
3. Найбільші проекти наукових досліджень початку XXI століття
3.1 Астрономія й космонавтика
3.2 Фізика й енергетика
3. 3 Біологія й медицина
3. 4 Геологія
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Об'єктивною тенденцією світового розвитку в умовах сьогодення є те, що наука стала провідним фактором прогресу вирішення економічних та соціальних проблем будь-якої держави, її стратегічний розвиток вимагають, перш за все, наукового обґрунтування. Тому основною ланкою суспільного розвитку в XXI столітті стає інтелектуальний працівник.
Наука виникла з практичних потреб людей, пов’язаних з розвитком землеробства, будівельної техніки, мореплавства, ремесел. В античну епоху вже:
За середньовіччя з появою феодалізму розвиваються (особливо в країнах арабського сходу, єврейської громади Кордови й Середньої Азії) позитивні наукові ідеї в галузі математики, астрономії, фізики, медицини, історії та інших наукових дисциплін (Ібн Сіна, Ібн Рушд, Аль-Біруні та ін.). У Західній Європі, долаючи опір богослов'я, йде процес нагромадження фактичного матеріалу в біології, робляться спроби розвитку елементів математики і дослідного природознавства (Роджер Бекон, Альберт Великий та ін.). На високому рівні були наукові знання в Київській Русі.
Виникнення капіталізму, розвиток промисловості й торгівлі, мореплавства і військової техніки стимулювали бурхливе зростання науки вже в епоху Відродження. Наука пориває з теологією, сприяючи утвердженню матеріалістичних ідей (Джордано Бруно, Леонардо да Вінчі, Френсіс Бекон). Великого поширення набуває експериментальне вивчення природи, обґрунтування якого мало революційне значення для науки. Справжній переворот відбувається в астрономії (Микола Коперник, Галілео Галілей).
У XVII—XVIII століттях створюються класична механіка, диференціальне й інтегральне числення, аналітична геометрія, хімчна атомістика, система класифікації рослин і тварин, стверджується принцип збереження матерії і руху (Ісаак Ньютон, Г. В. Леибніц, Рене Декарт, Джон Дальтон, Карл Лінней, М. В. Ломоносов та ін.). В цей же час відбувається дальше оформлення науки як соціального інституту, створюються перші європейські академії, наукові товариства, починається видання наукової періодичної літератури.
У зв’язку з промисловим
У кінці XVIII—XIX століть плеяда видатних учених працювала в Росії (О. М. Бутлеров, П. М. Лебедєв, М. І. Лобачевський, Д. І. Менделєєв, О. С. Попов, К. А. Тімірязєв, О. Г. Столєтов, К. Е. Ціолковський та інші).
З першої половини XVIII століття починається піднесення науки й в Україні (Ф. Прокопович, Г. С. Сковорода), працює Київська академія. В XIX столітті визнаними науковими центрами стали Харківський і Київський університети та Новоросійський університет в Одесі, де успішно працювали видатні російські вчені І. М. Сєченов, І. І. Мечников, М. І. Пирогов, О. О. Ковалевський, В. В. Докучаєв та інші, а також відомі українські вчені М. О. Максимович, В. О. Бец, О. С. Роговин, А. О. Потебня та інші.
Подальшого розвитку в XIX столітті набули й суспільні науки. Соціалісти-утопісти закликали до заміни капіталістичного суспільства соціалістичним. Класики політичної економії заклали основи трудової теорії вартості. Праці в галузі діалектики й матеріалізму була видатним досягненням філософської думки. Закономірним наслідком революційної класової боротьби трудящих стало виникнення марксизму Карла Маркса і Фрідріха Енгельса.
На рубежі XIX—XX століть великі зміни в науковій картині світу і ряд нових відкриттів у фізиці (електрон, рентгенівське випромінювання, радіоактивність тощо) призводять до кризи класичного природознавства і насамперед його механістичної методології. У XX значних успіхів досягли математика і фізика, виникли такі галузі техічних наук, як радіотехніка, електроніка. З’явилась кібернетика, яка збільшує свій вплив на подальший розвиток науки і техніки. Успіхи фізики і хімії сприяють глибшому вивченню біологічних процесів у клітинах, що стимулює розвиток сільськогосподарських і медичних наук. Відбувається тісне зближення науки з виробництвом, зростають і зміцнюються її зв’язки з суспільним життям. Сучасна наука становить важливу складову частину науково-технічної революції.
2. Наукове дослідження – основна форма розвитку науки
Будь-який початок важкий – це істина
справедлива для кожної науки
К. Маркс
Виникнення науки в
Соціальні функції науки змінювалися
й розвивалися протягом історії людства,
як і сама людина. Можна виділити три групи соціальних функцій
науки:
- культурно-світоглядна;
- функція науки як безпосередньої виробничої
сили;
- функція науки як соціальної сили.
У різні епохи ці функції були представлені
по-різному, наприклад, у середньовіччі
культурно-світоглядні проблеми в суспільстві
обговорювалися у теології. В епоху Відродження
право формування світогляду у значній
мірі стала відвойовувати наука. Для сучасного
виробництва характерним є широке застосування
наукових знань.
Складність науки обумовила розмаїтість
визначень її предмету. Вихідною основою
розуміння науки є сама наукова діяльність,
наукова творчість, а також вивчення загальних
та специфічних законів природи і суспільства.
Поняття наука формується на основі єдиного гносеологічного
і соціологічного підходу до розкриття
її природи. З огляду на принципове значення
цього поняття в методології наукового
пізнання наведемо деякі типові визначення
науки.
Наука - це сфера дослідницької
діяльності, що спрямована на виробництво
нових знань про природу, суспільство
і процеси мислення. Вона містить у собі всі умови і моменти
цього виробництва. А саме: учених з їх
знаннями і здібностями, кваліфікацією
і досвідом, з поділом і кооперацією наукової
праці, наукові установи, експериментальне
і лабораторне устаткування, методи науково-дослідної
роботи, поняття і категоріальний апарат,
систему наукової інформації, а також
усю суму знань, які виступають як попередні
посилання, або засоби чи результати наукового
пізнання.
Характерні
риси науки:
чергування екстенсивних і революційних
періодів її розвитку; діалектичне поєднання
процесів диференціації та інтеграції
наукових знань; розвиток фундаментальних
та прикладних досліджень.
Функції науки
· пізнавальна — задоволення потреб людей
у пізнанні законів природи, суспільства,
мислення;
· практично-дієва — постійне вдосконалення
виробництва і системи суспільних відносин
як безпосередньої виробничої сили;
· культурно-виховна — розвиток культури,
гуманізація процесу виховання та формування
нового покоління, сприяння подальшому
розвитку і самовдосконаленню людини
як індивіда і суспільства в цілому.
В історії людства відбувалися закономірні
зміни щодо «спокійних» і революційних
періодів розвитку науки, яка знаходилася
в єдиному потоці процесів, що відбувалися
та відбуваються в суспільстві. Тому слід
підкреслити, що наука, її історія, не можуть
бути відокремленими від розвитку суспільства
в цілому.
Принципи діалектико-матеріалістичного
підходу складали методологічну основу
класифікації наук третього етапу і визначали
нерозривну єдність принципів об'єктивності
(координації) і субординації, а також
методологічних, гносеологічних і логічних
боків загального зв'язку наук.
Для вирішення проблеми класифікації
наук застосовують такі підходи, як методологічний, гносеологічний
і логічний.
Вищими формами організації
науки в Україні є Національна Академія наук (НАН), та галузеві академії (Академія
сільськогосподарських наук, Академія
педагогічних наук, Академія медичних
наук та ін.).
Наука має складну ієрархічну
систему структурних підрозділів, що забезпечують
виконання її внутрішніх і соціальних
функцій. У рамках зазначених організаційних
форм науки здійснюються такі функції,
які пов'язані з керуванням науковою діяльністю.
Суттєвими
пізнавальними елементами науки є наукові ідеї, гіпотези, факти, а також
засоби матеріалізації наукових ідей
– книги, карти, графіки, креслення, таблиці,
методики і відповідні матеріальні засоби
спостереження у процесі проведення експерименту,
методи фіксації результатів дослідження
тощо.
Символічні засоби науки утворюються
за допомогою наукової термінології, системи
мір, наукової символіки, різноманітних
форм «технічної мови» (графіки, таблиці,
інтернетівські «сайти» тощо).
Зростання ролі науки в суспільстві пов'язане
з ускладненнями її внутрішньої структури,
диференціацією на велике число конкретних
дисциплін, інтеграцією, індустріалізацією
наукової праці, зростанням капіталовкладень
на ЇЇ розвиток, збільшенням чисельності
науковців, створенням нових наукових
підприємств тощо. За такими обставинами
виникла необхідність створення нової
соціальної дисципліни – науки про саму
науку, що одержала назву – наукознавство.
Наукознавство – це одна з галузей досліджень, що вивчає
закономірності функціонування та розвитку
науки, структуру і динаміку наукової
діяльності, взаємодію науки з іншими
соціальними інститутами і сферами матеріального
і духовного життя людства. Наукознавство
всебічно відбиває ті загальні і суттєві
процеси, явища, які характерні для різноманітних
сторін науки, їх взаємозв'язку, а також
для визначення співвідношення між наукою,
з одного боку, і технікою, виробництвом
і суспільством – з іншого.
Наукознавство, як і будь-яка інша галузь
знання, виконує функції, що пов'язані
з одержанням і накопиченням матеріалів,
фактів, їх систематизацією і теоретичним
узагальненням, прогнозуванням і розробкою
практичних рекомендацій.
Наукове дослідження є основною формою
здійснення і розвитку науки.
Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання,
систематичне, цілеспрямоване вивчення
об’єктів, в якому використовуються засоби
і методи науки і яке завершується формування
знання про досліджуваний об’єкт.
В загальному наукові дослідження поділяються
на дві категорії: фундаментальні і прикладні.
Основні компоненти інфрачервоного космічного телескопа «Джеймс Вебб» JWST
Камера термоядерних випробовувань Національного комплексу лазерних термоядерних реакцій.