История науки

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2012 в 21:13, реферат

Описание работы

Виникнення науки як сфери людської діяльності тісно пов'язано зі зростанням інтелекту людей. Ф. Енгельс писав, що спочатку праця, а потім разом з нею і мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський. Праця як діяльність викликана спочатку боротьбою за виживання, а потім - прагненням до комфорту. Це лише одна з рушійних сил прогресу. З іншого боку, коли задоволені перші потреби людини, прокидається друга рушійна сила - цікавість, цікавість до самого себе, співпрацівників, оточуючого середовища, до природи.

Содержание

ВСТУП
1. Історія науки
2. Наукове дослідження – основна форма розвитку науки
3. Найбільші проекти наукових досліджень початку XXI століття
3.1 Астрономія й космонавтика
3.2 Фізика й енергетика
3. 3 Біологія й медицина
3. 4 Геологія
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Работа содержит 1 файл

Історія науки.doc

— 390.00 Кб (Скачать)

 

ПЛАН

ВСТУП

  1. Історія науки

  1. Наукове дослідження – основна форма розвитку науки

  1.  Найбільші проекти наукових досліджень початку XXI       століття

       3.1 Астрономія й космонавтика

       3.2 Фізика й енергетика

       3. 3 Біологія й медицина

           3. 4 Геологія

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Об'єктивною тенденцією світового розвитку в умовах сьогодення є те, що наука стала провідним фактором прогресу вирішення економічних та соціальних проблем будь-якої держави, її стратегічний розвиток вимагають, перш за все, наукового обґрунтування. Тому основною ланкою суспільного розвитку в XXI столітті стає інтелектуальний працівник.

Виникнення  науки як сфери людської діяльності тісно пов'язано зі зростанням інтелекту  людей. Ф. Енгельс писав, що спочатку праця, а потім разом з нею і мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський. Праця як діяльність викликана спочатку боротьбою за виживання, а потім - прагненням до комфорту. Це лише одна з рушійних сил прогресу. З іншого боку, коли задоволені перші потреби людини, прокидається друга рушійна сила - цікавість, цікавість до самого себе, співпрацівників, оточуючого середовища, до природи.

Роль наукових досліджень у розвитку суспільства неабияка, адже завдяки їм ми зараз маємо багато того, про що наші предки і подумати не могли б.

 

1. Історія науки

Наука виникла з практичних потреб людей, пов’язаних з розвитком землеробства, будівельної техніки, мореплавства, ремесел. В античну епоху вже:

  • складаються перші теоретичні системи знання в галузі геометрії, механіки, астрономії (Евклід, Архімед, Птолемей);
  • розвивається натурфілософська концепція атомізму (Демокріт, Епікур);
  • робляться спроби аналізу закономірностей суспільства і мислення (Арістотель, Платон, Геродот).

За середньовіччя з появою феодалізму розвиваються (особливо в країнах арабського сходу, єврейської громади Кордови й Середньої Азії) позитивні наукові ідеї в галузі математики, астрономії, фізики, медицини, історії та інших наукових дисциплін (Ібн Сіна, Ібн Рушд, Аль-Біруні та ін.). У Західній Європі, долаючи опір богослов'я, йде процес нагромадження фактичного матеріалу в біології, робляться спроби розвитку елементів математики і дослідного природознавства (Роджер Бекон, Альберт Великий та ін.). На високому рівні були наукові знання в Київській Русі.

Виникнення капіталізму, розвиток промисловості й торгівлі, мореплавства і військової техніки стимулювали бурхливе зростання науки вже в епоху Відродження. Наука пориває з теологією, сприяючи утвердженню матеріалістичних ідей (Джордано Бруно, Леонардо да Вінчі, Френсіс Бекон). Великого поширення набуває експериментальне вивчення природи, обґрунтування якого мало революційне значення для науки. Справжній переворот відбувається в астрономії (Микола Коперник, Галілео Галілей).

У XVII—XVIII століттях створюються класична механіка, диференціальне й інтегральне числення, аналітична геометрія, хімчна атомістика, система класифікації рослин і тварин, стверджується принцип збереження матерії і руху (Ісаак Ньютон, Г. В. Леибніц, Рене Декарт, Джон Дальтон, Карл Лінней, М. В. Ломоносов та ін.). В цей же час відбувається дальше оформлення науки як соціального інституту, створюються перші європейські академії, наукові товариства, починається видання наукової періодичної літератури.

У зв’язку з промисловим переворотом  кінця XVIII століття почався новий етап у розвитку науки. В XIX столітті виникли нові фізичні дисципліни (термодинаміка, електродинаміка класична), створюються еволюційне вчення і клітинна теорія в біології, формулюється закон збереження і перетворення енергії, розвиваються нові концепції в астрономії і математиці (Дж. К. Максвелл, М. Фарадей, Ж. Б. Ламарк, Ч. Дарвін, Т. Шванн, М. Шлейден та ін.).

У кінці XVIII—XIX століть плеяда видатних учених працювала в Росії (О. М. Бутлеров, П. М. Лебедєв, М. І. Лобачевський, Д. І. Менделєєв, О. С. Попов, К. А. Тімірязєв, О. Г. Столєтов, К. Е. Ціолковський та інші).

З першої половини XVIII століття починається піднесення науки й в Україні (Ф. Прокопович, Г. С. Сковорода), працює Київська академія. В XIX столітті визнаними науковими центрами стали Харківський і Київський університети та Новоросійський університет в Одесі, де успішно працювали видатні російські вчені І. М. Сєченов, І. І. Мечников, М. І. Пирогов, О. О. Ковалевський, В. В. Докучаєв та інші, а також відомі українські вчені М. О. Максимович, В. О. Бец, О. С. Роговин, А. О. Потебня та інші.

Подальшого розвитку в XIX столітті набули й суспільні науки. Соціалісти-утопісти закликали до заміни капіталістичного суспільства соціалістичним. Класики політичної економії заклали основи трудової теорії вартості. Праці в галузі діалектики й матеріалізму була видатним досягненням філософської думки. Закономірним наслідком революційної класової боротьби трудящих стало виникнення марксизму Карла Маркса і Фрідріха Енгельса.

На рубежі XIX—XX століть великі зміни в науковій картині світу і ряд нових відкриттів у фізиці (електрон, рентгенівське випромінювання, радіоактивність тощо) призводять до кризи класичного природознавства і насамперед його механістичної методології. У XX значних успіхів досягли математика і фізика, виникли такі галузі техічних наук, як радіотехніка, електроніка. З’явилась кібернетика, яка збільшує свій вплив на подальший розвиток науки і техніки. Успіхи фізики і хімії сприяють глибшому вивченню біологічних процесів у клітинах, що стимулює розвиток сільськогосподарських і медичних наук. Відбувається тісне зближення науки з виробництвом, зростають і зміцнюються її зв’язки з суспільним життям. Сучасна наука становить важливу складову частину науково-технічної революції.

 

 

2. Наукове дослідження – основна форма розвитку науки

Будь-який початок важкий – це істина  
справедлива для кожної науки  
К. Маркс

 
      Виникнення науки в Європі сягає 6-5 століття до н.е. Одним з головних ареалів її виникнення була Давня  Греція. Соціально-економічні, культурні, духовні умови, що склалися у містах-державах, сприяли зруйнуванню міфологічних систем. Рівень розвитку виробництва, соціально-економічних відносин спричинив розділення розумової та фізичної праці. Окремі елементи наукових знань існували і в більш давньому суспільстві, але вони мали розрізнений характер.  
      Соціальні функції науки змінювалися й розвивалися протягом історії людства, як і сама людина. Можна виділити три групи соціальних функцій науки:  
      - культурно-світоглядна;  
      - функція науки як безпосередньої виробничої сили;  
      - функція науки як соціальної сили.  
      У різні епохи ці функції були представлені по-різному, наприклад, у середньовіччі культурно-світоглядні проблеми в суспільстві обговорювалися у теології. В епоху Відродження право формування світогляду у значній мірі стала відвойовувати наука. Для сучасного виробництва характерним є широке застосування наукових знань.  
      Складність науки обумовила розмаїтість визначень її предмету. Вихідною основою розуміння науки є сама наукова діяльність, наукова творчість, а також вивчення загальних та специфічних законів природи і суспільства.  
      Поняття наука формується на основі єдиного гносеологічного і соціологічного підходу до розкриття її природи. З огляду на принципове значення цього поняття в методології наукового пізнання наведемо деякі типові визначення науки.  
      Наука - це сфера дослідницької діяльності, що спрямована на виробництво нових знань про природу, суспільство і процеси мислення. Вона містить у собі всі умови і моменти цього виробництва. А саме: учених з їх знаннями і здібностями, кваліфікацією і досвідом, з поділом і кооперацією наукової праці, наукові установи, експериментальне і лабораторне устаткування, методи науково-дослідної роботи, поняття і категоріальний апарат, систему наукової інформації, а також усю суму знань, які виступають як попередні посилання, або засоби чи результати наукового пізнання.  
      Характерні риси науки:  
      чергування екстенсивних і революційних періодів її розвитку; діалектичне поєднання процесів диференціації та інтеграції наукових знань; розвиток фундаментальних та прикладних досліджень.  
      Функції науки  
      · пізнавальна — задоволення потреб людей у пізнанні законів природи, суспільства, мислення;  
      · практично-дієва — постійне вдосконалення виробництва і системи суспільних відносин як безпосередньої виробничої сили;  
      · культурно-виховна — розвиток культури, гуманізація процесу виховання та формування нового покоління, сприяння подальшому розвитку і самовдосконаленню людини як індивіда і суспільства в цілому.  
      В історії людства відбувалися закономірні зміни щодо «спокійних» і революційних періодів розвитку науки, яка знаходилася в єдиному потоці процесів, що відбувалися та відбуваються в суспільстві. Тому слід підкреслити, що наука, її історія, не можуть бути відокремленими від розвитку суспільства в цілому.  
      Принципи діалектико-матеріалістичного підходу складали методологічну основу класифікації наук третього етапу і визначали нерозривну єдність принципів об'єктивності (координації) і субординації, а також методологічних, гносеологічних і логічних боків загального зв'язку наук.  
      Для вирішення проблеми класифікації наук застосовують такі підходи, як методологічний, гносеологічний і логічний.  
      Вищими формами організації науки в Україні є Національна Академія наук (НАН), та галузеві академії (Академія сільськогосподарських наук, Академія педагогічних наук, Академія медичних наук та ін.).  
      Наука має складну ієрархічну систему структурних підрозділів, що забезпечують виконання її внутрішніх і соціальних функцій. У рамках зазначених організаційних форм науки здійснюються такі функції, які пов'язані з керуванням науковою діяльністю.  
      Суттєвими пізнавальними елементами науки є наукові ідеї, гіпотези, факти, а також засоби матеріалізації наукових ідей – книги, карти, графіки, креслення, таблиці, методики і відповідні матеріальні засоби спостереження у процесі проведення експерименту, методи фіксації результатів дослідження тощо.  
      Символічні засоби науки утворюються за допомогою наукової термінології, системи мір, наукової символіки, різноманітних форм «технічної мови» (графіки, таблиці, інтернетівські «сайти» тощо).  
      Зростання ролі науки в суспільстві пов'язане з ускладненнями її внутрішньої структури, диференціацією на велике число конкретних дисциплін, інтеграцією, індустріалізацією наукової праці, зростанням капіталовкладень на ЇЇ розвиток, збільшенням чисельності науковців, створенням нових наукових підприємств тощо. За такими обставинами виникла необхідність створення нової соціальної дисципліни – науки про саму науку, що одержала назву – наукознавство.  
      Наукознавство – це одна з галузей досліджень, що вивчає закономірності функціонування та розвитку науки, структуру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального і духовного життя людства. Наукознавство всебічно відбиває ті загальні і суттєві процеси, явища, які характерні для різноманітних сторін науки, їх взаємозв'язку, а також для визначення співвідношення між наукою, з одного боку, і технікою, виробництвом і суспільством – з іншого.  
      Наукознавство, як і будь-яка інша галузь знання, виконує функції, що пов'язані з одержанням і накопиченням матеріалів, фактів, їх систематизацією і теоретичним узагальненням, прогнозуванням і розробкою практичних рекомендацій.  
      Наукове дослідження є основною формою здійснення і розвитку науки.  
      Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формування знання про досліджуваний об’єкт.  
      В загальному наукові дослідження поділяються на дві категорії: фундаментальні і прикладні.

3. Найбільші проекти наукових досліджень початку XXI століття

3.1 Астрономія й космонавтика ( див. ДОДАТОК А)

Основні компоненти інфрачервоного космічного телескопа «Джеймс Вебб» JWST

  • Міжнародна космічна станція ISS (англ. International Space Station) — спільний проект космічних агенцій Росії (Роскосмос), США (NASA), Японії (JAXA), Європейського союзу (ESA), Канади (CSA), Бразилії (AEB)[1]. Початок будівництва 1998 рік, закінчення — 2011 рік. Найдорожчий науковий проект в історії науки, вартістю $100 млрд доларів. Найбільший техногенний предмет у космосі.
  • Дослідження Марса у перше десятиліття третього тисячоліття розгорнулись з новим ентузіазмом. Численні роботизовані місії збирають інформацію для вирішення двох головних питань: існування життя на червоній планеті та висадки людей на планету. У 2001 році Марс Одисей (англ. Mars Odyssey), запущений NASA, розпочав геологічне дослідження планети[2], у теперішній час виконує роль ретранслятора для марсоходів Спірит (англ. Spirit rover) та Опорт'юніті (англ. Opportunity rover)[3]. У 2008 році естафету його досліджень перехопив космічний зонд Фенікс (англ. Phoenix Mars lander)[4]. У 2003 році Європейське космічне агентство запустило на Марс космічний апарат Марс-експерс (англ. Mars Express) з посадковим модулем Бігль-2 (англ. Beagle 2), що зазнав невдачі, на борту[5]. У 2005 році NASA запустило Марсіанський розвідувальний супутник (англ. Mars Reconnaissance Orbiter) задля детального зондування поверхні планети[6]. Наразі американське космічне агентство усі свої зусилля спрямовує на проект нового марсоходу Марсіанської наукової лабораторії (англ. Mars Science Laboratory)[7]. Запуск намічено на листопад-грудень 2011 року. Перші результати з’являться восени 2012 року. Вартість $2,3 мільярда доларів.
  • Космічний телескоп «Джеймс Вебб» JWST (англ. James Webb Space Telescope) — орбітальна інфрачервона обсерваторія, яка замінить у 2014 році космічний телескоп «Хаббл» (англ. Hubble Space Telescope) та інфрачервону обсерваторію космічного базування «Спітцер» SIRTF (англ. Space Infrared Telescope Facility) (запущена 25 серпня 2003 року). Це спільний проект американської NASA, канадської CSA та європейської ESA космічних агенцій[8]. Вартість проекту становить $824 млн доларів.
  • Радіотелескоп на низьких частотах (нижче 250 МГц), інтерферометр нового покоління Радіоантена площею в Квадратний Кілометр SKA (англ. Square Kilometre Array) буде введено в дію в Австралії або Південній Африці у 2017 році[9]. Він стане заміною сучасного європейського масиву радіотелескопів LOFAR (англ. Low Frequency Array)[10].

3. 2 Фізика й енергетика (див. ДОДАТОК Б)

Камера термоядерних випробовувань Національного комплексу лазерних термоядерних реакцій.

  • Рентгенівський лазер на вільних електронах XFEL (англ. X-Ray free-electron laser) для дослідження атомарних взаємодій. Найбільший у світі рентгенівський лазер у Гамбурзі, Німеччина[11]. Старт призначений на 2013—2014 рік. За допомогою надкороткочасних лазерних спалахів (менше трильйонної частки секунди) можна буде «побачити» молекулярні і атомарні процеси. Вартість близько $1,5 мільярда доларів. Майже чверть витрат бюджету взяла на себе Росія в особі корпорації «Роснано».
  • Найбільший у світі прискорювач елементарних частинок Великий адронний колайдер LHC (англ. Large Hadron Collider), створений у Європейському центрі ядерних досліджень CERN, поблизу Женеви[12]. Фінансування та супровід проекту здійснюють понад 10 000 науковців та інженерів з понад 100 країн світу. Вартість проекту становить $6 млрд доларів. Колайдер дозволить виявити бозони Хіггса і зімітувати стан Всесвіту через мільярдну частку секунди після Великого вибуху. Запроектований у 1984 році, реалізацію почали 2001 року, перший запуск здійснили 10 вересня 2008 року, офіційне відкриття 20 листопада 2009 року[13].
  • Прискорювач антипротонів та іонів FAIR (англ. Facility for Antiproton and Ion Research), потрібен щоб відтворити субстанцію, яка утворилася в перші мікросекунди після Великого вибуху та вивчити сильну взаємодію[14]. Проект німецького Центру Гельмгольца з вивчення важких іонів GSI (нім. GSI Helmholtzzentrum für Schwerionenforschung) у Дармштадті[15]. Запланований запуск в 2015 році. Вартість проекту приблизно $1,7 млрд доларів.
  • Термоядерний синтез на лазерних імпульсах NIF (англ. National Ignition Facility) — лазерний термоядерний реактор, розташований в Ліверморі, Каліфорнія, США[16]. Будівництво завершено 31 березня 2009 року, продовжувалось 12 років й обійшлося в $3,9 млрд доларів. 192 надпотужних лазерів, націлених в одну точку, повинні згенерувати надкороткочасний спалах світла в 500 терават, щоб спровокувати термоядерну реакцію всередині невеличкого золотого циліндра, де буде дейтерій з тритієм. NIF — американський конкурент термоядерного реактора ITER, який будують у Франції, проте перший ще не має попередників.
  • Міжнародний експериментальний термоядерний реактор ITER (англ. International Thermonuclear Experimental Reactor), задля термоядерного синтезу на токамаці[17]. Знаходиться у Кадараші, Франція, неподалік від Лазурного берега. Будівництво розпочато у 2006 році, у 2016-му повинно бути закінчено. Якщо експеримент піде успішно, то в 2020-х — 2030-х роках почнеться проектування комерційних термоядерних реакторів. Фінансовий внесок: Китай, Індія, Корея, Росія, США — по 1/11 загальної суми, Японія — 2/11, Європейський союз — 4/11. Вартість проекту $12-15 млрд доларів.

Информация о работе История науки