Функции науки

 
 

                                    План:

     1. Введение;

     2. Социальные функции  науки;

      1. Познавательная  и мировоззренческая  функции науки;

      2. Функция  науки  как непосредственной  производительной  силы;

      3. Функция науки  в качестве социальной силы;

      4. Культурная функция  науки;

      5. Другие социальные  функции науки;

     3. Заключение;

     4. Список использованной  литературы. 
 
 

   1.  Введение.

   Без науки  в   современном   обществе  невозможна  его  интеллектуальная  и

производственная  мощь,  безопасность  государства.   Наука   стала   важным

критерием  цивилизованности  и  культурности   народов.   Научно-техническое

развитие  составляет главную  тенденцию  исторического  прогресса  на  рубеже

XX—XXI веков.

   На сегодняшний день мы можем сказать, что наука  в  современном  обществе

играет  важную   роль   во   многих   отраслях   и   сферах   жизни   людей.

Несомненно,  уровень  развитости  науки  может  служить  одним  из  основных

показателей  развития  общества,  а  также   это,   несомненно,   показатель

экономического, культурного,  цивилизованного,  образованного,  современного

развития  государства.

    Возрастающая роль  науки в общественной  жизни породила  её особый  статус

в современной культуре  и  новые    черты  её  взаимодействия  с  различными

слоями  общественного  сознания.  В  этой  связи  остро   ставится  проблема

особенностей   научного  познания   и  его  соотношения  с  другими  формами

познавательной  деятельности (искусством, обыденным сознанием  и т. д.).

    Эта проблема, будучи  философской, по  своему характеру,  в  то  же  время

имеет большую практическую значимость. Осмысление специфики  науки  является

необходимой предпосылкой внедрения  научных методов  в управление  культурными

процессами.  Оно  необходимо   и  для  построения  теории  управления  самой

наукой  в  условиях  НТР,  поскольку  выяснение  закономерностей    научного

познания   требует   анализа   его   социальной   обусловленности   и    его

взаимодействия  с различными феноменами духовной и материальной культуры.

  Наука выполняет  в обществе ряд  функций.  Под   функцией  науки   понимается

внешнее  проявление  ее  одного  или  нескольких  существенных  свойств.   В

функциях  обнаруживаются  возможности  и  способности  науки  участвовать  в

решении кардинальных проблем  жизнедеятельности  общества,  в  создании  более

благоприятных условий и содержания жизни людей, в  формировании культуры.

  В качестве  главных   же  критериев   выделения   функций  науки   надо  взять

основные  виды деятельности ученых, их круг обязанностей  и  задач,  а  также

сферы приложения и потребления  научного знания.  Ниже  перечислены  одни  из

главных функций:

        1)  познавательная  функция  задана  самой  сутью    науки,   главное

назначение  которой  -  как  раз  познание  природы,  общества  и человека,

рационально-теоретическое  постижение  мира,    открытие   его   законов   и

закономерностей,   объяснение   самых   различных   явлений   и   процессов,

осуществление прогностической  деятельности,  то  есть  производство  нового

научного  знания;

      2) мировоззренческая  функция,  безусловно,  тесно  связана   с  первой,

главная цель ее - разработка научного мировоззрения  и научной картины  мира,

исследование  рационалистических  аспектов  отношения   человека  к   миру,

обоснование   научного   миропонимания:   ученые   призваны    разрабатывать

мировоззренческие  универсалии  и  ценностные  ориентации,  хотя,   конечно,

ведущую роль в этом деле играет философия;

      3) производственная,    технико-технологическая  функция      призвана

для внедрения  в  производство  нововведений  инноваций,  новых  технологий,

форм  организации и  др.   Исследователи  говорят и пишут  о  превращении  науки

в непосредственную  производительную  силу  общества,  о  науке  как  особом

"цехе" производства, отнесении  ученых к производительным  работникам,  а   все

это как раз и характеризует  данную функцию науки;

     4)  сегодня, в   условиях  научно-технической   революции,  у   науки  всё

более   отчётливо  обнаруживается  ещё  одна  концепция,  она  выступает   в

качестве  социальной   силы.   Наиболее   ярко   это   проявляется   в   тех

многочисленных  в  наши  дни  ситуациях,  когда  данные   и   методы   науки

используются  для  разработки  масштабных  планов  и  программ   социального

экономического   развития.   При   составлении   каждой   такой   программы,

определяющей, как правило, цели деятельности многих предприятий,  учреждений

и организаций, принципиально  необходимо непосредственное участие учёных  как

носителей специальных знаний  и методов из  разных  областей.  Существенно

также, что ввиду  комплексного  характера  подобных  планов  и  программ  их

разработка  и  осуществление   предполагают   взаимодействие   общественных,

естественных  и технических  наук.

     5) культурная, образовательная функция заключается главным   образом  в

том, что наука является феноменом культуры,  заметным  фактором  культурного

развития  людей и образования. Ей  достижения  идеи  и  рекомендации  заметно

воздействуют   на  весь   учебно-воспитательный  процесс,    на   содержание

программ  планов,  учебников,  на  технологию,  формы  и  методы   обучения.

Безусловно,  ведущая роль здесь  принадлежит  педагогической  науке.  Данная

функция науки  осуществляется  через  культурную  деятельность и политику,

систему  образования  и  средств   массовой   информации,   просветительскую

деятельность  ученых и др. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Поняття, зміст і функції  науки, історія розвитку науки,  наукознавство  та його розвиток, філософські  проблеми наукового пізнання, псевдонаука.  

 

Поняття, зміст і  функції науки

      Наука - форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

      Наука - це процес творчої діяльності по отриманню  нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи  знань, сформульованих на основі певних принципів.

      Наука є соціокультурна діяльність, своєрідне  суспільне явище. Основне завдання науки - виявлення об'єктивних законів дійсності, а її головна мета - істинне знання.

      Критеріями  науковості, які відрізняють науку  від інших форм пізнання є: об'єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів.

      На  відміну від життєвих, тобто донаукових знань, рівень яких здебільшого обмежується  описом відповідних фактів, наукове  знання сягає більш високого рівня  – рівня пояснення, осмислення фактів у понятійній системі відповідної науки, і залучається до складу теорії.

      Сутність  наукового знання полягає у розумінні  дійсності в її минулому, нинішньому та майбутньому, у вірогідному узагальненні фактів, у тому, що за випадковим воно знаходить необхідне, закономірне, за поодиноким – загальне і на цій основі здійснюється передбачення (прогнозування).

      У методології науки виділяються  такі функції науки, як опис, пояснення, передбачення, розуміння.

      При усьому властивому Конту емпіризмі  він не схильний був зводити науку до зборів одиничних фактів. Передбачення він вважав основною функцією науки.

      О.Конт писало: "Щире позитивне мислення полягає переважно в здатності  знати, щоб передбачати, вивчати  те, що є, і звідси укладати про те, що повинно відбутися відповідно до загального положення про незмінність природних законів".

      Е.Мах  єдиною функцією науки оголосив опис.

      Він відзначав: "Чи дає опис усе, що може вимагати науковий дослідник? Я думаю, що так!" Пояснення і передбачення Мах по суті зводив до опису. Теорії з його погляду – це як би спресована емпірія.

      Е.Мах  писала: "Швидкість, з яким розширюються наші пізнання завдяки теорії, віддає їй деяка кількісна перевага перед  простим спостереженням, тоді як якісно немає між ними ніякої істотної різниці  ні у відношенні походження, ні у відношенні кінцевого результату".

      Атомно-молекулярну  теорію Мах назвав "міфологією природи". Аналогічну позицію займав і відомий  хімік В.Оствальд. З цього приводу  А.Ейнштейн писав: "Упередження цих  учених проти атомної теорії можна, безсумнівно, віднести за рахунок їх позитивістської філософської установки. Це – цікавий приклад того, як філософські упередження заважають правильної інтерпретації фактів навіть ученим зі сміливим мисленням і тонкою інтуїцією. Забобон, що зберігся дотепер, полягає в переконанні, начебто факти самі по собі, без вільної теоретичної побудови, можуть і повинні привести до наукового пізнання".

      В.Дильтей  розділяв науки про природу і "науки про дух" (гуманітарні). Він вважав, що основна пізнавальна  функція наук про природу – пояснення, а "наук про дух" – розуміння.

      Однак науки про природу також виконують  функцію розуміння.

      Пояснення зв'язане з розумінням, оскільки пояснення аргументовано демонструє нам свідомість існування об'єкта, а виходить, дозволяє зрозуміти його.

      Історія розвитку науки

      Інтерес до проблем історії науки не випадковий. За визначенням Ф. Енгельса, «теоретичне  мислення кожної епохи, а значить  і нашої епохи, це — історичний продукт...» (Маркс, Енгельс, т. 20, 344).

      За  минуле сторіччя відбувся неймовірний підйом наукової думки людства, що набула зовсім новий напрямок розвитку - повна комп'ютеризація, Всесвітня павутина. Але зворотним боком видатних відкриттів стали величезної моці руйнування, наприклад, від ядерних вибухів. Наука породила цілий вузол протиріч.