Ф. Бекон - засновник дослідної науки і філософії Нового часу

ВСТУП

XVII століття відкриває  новий період у розвитку філософії.Цей період зветься філософією Нового часу. Історичною особливістю даного періоду було зміцнення і становлення нових суспільних відносин - буржуазних, це породжує зміни не тільки в економіці і політиці, але і в свідомості людей. Людина стає, з одного боку більш вільним духовно від впливу релігійного світогляду, а з іншого - менш духовним,вона спрямована не до потойбічного блаженства, не до істини, як такої, а до користі, перетворенню і збільшення комфортності земного життя. Невипадково панівним фактором свідомості в цю епоху стає наука, не в її середньовічному розумінні, як книжкове знання, а в її сучасному значенні - перш за все, експерементально-математичне природознавство.

  Якщо в середні віки філософія виступала в союзі з богослов'ям, а в епоху Відродження - з мистецтвом, то в Новий час вона головним чином спирається на науку. Тому на перший план у філософії виходять гносеологічні проблеми і формуються два найважливіші напрямки, у протиборстві яких проходить історія філософії Нового часу - це емпіризм (опора на досвід) і раціоналізм (опора на розум). Френсіс Бекон по праву вважається родоначальником філософії Нового часу і родоначальником емпіризму.

ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ Френсіса Бекона(1561-1626)

  Френсіс Бекон народився 22 січня 1561 р. у Лондоні, в сім'ї одного з вищих сановників королівського двору - сера Ніколаса Бекона.

   Завдяки своїй  юридичної та політичної діяльності  Ніколас Бекон піднявся у своїй кар'єрі до лорда-хранителя Великий друку Англії і майже двадцять років, аж до самої смерті, обіймав цю високу посаду в урядовому кабінеті. Мати Френсіса, Ганна Кук, була дуже освіченою жінкою, добре володіла давньогрецьким і латинню, цікавилася теологією і мистецтвом, перевела на англійську мову кілька релігійних творів. Таким було родинне середовище, в якому ріс і виховувався майбутній філософ і лорд-канцлер Англії.

 У 1573 р. Френсіса  посилають вчитися в Кембриджський  коледж, де навчалася в основному молодь, що збиралася займати державні посади. Ф. Бекон з великим інтересом знайомиться з роботами Аристотеля, Платона, Софокла, Еврипіда та інших мислителів, однак сприймає їх критично. Так, філософія Аристотеля викликала в нього почуття незадоволеності й неприязні.Закінчив Кембріджський університет. Процес навчання, зазначений схоластичним підходом, зводяться до читання та аналізу переважно авторитетів минулого, не задовольняв Бекона. Це навчання не давало нічого нового, і зокрема, в пізнанні природи. Вже в той час він приходить до переконання, що нові знання про природу необхідно отримувати, досліджуючи, перш за все її саме.  
  Був дипломатом у складі англійської місії в Парижі. Після смерті батька повернувся до Лондона, став юристом, полягав у палаті Громад. Робить блискучу кар'єру при дворі короля Якова I.  
З 1619 року Ф. Бекон став лорд-канцлером Англії. Після того, як Яків I змушений був повернути Парламент через несплату жителями країни податків, члени парламенту взяли «реванш», зокрема, Бекона звинуватили у хабарництві та у 1621 р. усунули від політичної діяльності. Політична кар'єра лорда Бекона була закінчена, він відходить від колишніх справ і аж до самої смерті присвячує себе науковій роботі.

  Одну групу робіт Бекона становлять праці, пов'язані з питань формування науки та наукового пізнання.  
Це, перш за все трактати, так чи інакше стосуються його проекту "Великого Відновлення Наук" (через брак часу або з інших причин цей проект не був закінчений).  
Цей проект був створений до 1620 р., однак повної реалізації дочекалася лише друга його частина, присвячена новому індуктивному методу, яка була написана і опублікована під назвою "Новий Органон" також у 1620 р. У 1623 р. виходить друком його праця «Про гідність та примноження наук ».  

1. Ф. Бекон - засновник дослідної науки і філософії Нового часу

Філософія Бекона виходить із об'єктивних потреб суспільства  і виражає інтереси прогресивних громадських сил того часу. Його акцент на емпіричні дослідження, на пізнання природи логічно випливає з практики тодішніх прогресивних суспільних класів, зокрема народжуваної буржуазії.  
Бекон відкидає філософію як споглядання і представляє її як науку про реальний світ, засновану на дослідному пізнанні. Це підтверджує і назва одного з його досліджень - "Природне і експериментальне опис до основи філософії".  
Своєю позицією він, власне, висловлює нову вихідну точку і нову основу для всякого пізнання.  
Основну увагу Бекон приділяв проблематиці науки, знання та пізнання. У світі науки він бачив основний засіб вирішення соціальних проблем і протиріч тодішнього суспільства.  
Бекон - пророк і ентузіаст технічного прогресу. Він ставить питання про організацію науки і постановці її на службу людині. Ця орієнтація на практичне значення знань зближує його з філософами Відродження (на відміну від схоластів). А наука оцінюється за результатами. «Плоди - поручитель і свідок істинності філософії».  
Сенс, покликання і завдання науки Бекон характеризує вельми чітко у введенні до "Великому Відновленню Наук": "І, нарешті, я хотів би закликати всіх людей до того, щоб вони пам'ятали істинні цілі науки, щоб вони не займалися нею ні задля свого духу, ні заради деяких вчених спорів, ні заради того, щоб нехтувати іншими, ні заради користі і слави, ні для того, щоб досягти влади, ні для якихось інших низьких намірів, але заради того, щоб мала від неї користь і успіх саме життя ".

   Бекон орієнтується на пізнання дійсного, реально існуючого світу. Основним знаряддям цього пізнання є, згідно Бекону, почуття, дослід, експеримент і те, що з них витікає.

  Природознавство за Беконом - велика мати всіх наук. Вона була незаслужено принижена до положення служниці. Завдання - повернути наук самостійність і гідність.

Бекон ставить завдання:  
а) глибоке перетворення масиву накопичених знань, раціональна його організація і впорядкування;  
б) розробка методів отримання нового знання.  
Першу він реалізує в роботі «Про гідність та примноження наук» - класифікація знань. Другу - в «Новому Органоні".

   Завдання упорядкування знання. В основу класифікації знань Бекон кладе три здібності розрізнення у людини: пам'ять, уяву, розум. Цим здібностям відповідають області діяльності - історія, поезія, філософія з наукою. Результатам здібностей відповідають об'єкти. Філософія за Беконом має справу не з індивідуумами і не з чуттєвими враженнями від предметів, а з абстрактними поняттями, виведеними з них, з'єднанням і поділом яких на основі законів природи і фактів самої дійсності вона і займається. Філософія відноситься до області розуму і по суті включає в себе утримання всієї теоретичної науки.  
Об'єкти філософії - Бог, природа і людина. Відповідно до цього вона ділиться на природну теологію, природну філософію і вчення про людину.  
Філософія - знання загального.

   Проблему бога як об'єкта пізнання він розглядає в рамках концепції двох істин. У Священному писанні - моральні норми. Теологія, що вивчає Бога, має небесне походження, на відміну від філософії, у якій об'єкт - природа і людина. Природна релігія може мати об'єктом природу. У рамках природної теології (бог - об'єкт уваги) філософія може грати певну роль.  
Крім божественної філософії існує природна філософія (натуральна). Вона розпадається на теоретичну (досліджує причину речей і що спирається на "світлоносні» досліди) і практичну філософію (яка здійснює «плодоносні» досліди і створює штучні речі).  
Теоретична філософія розпадається на фізику і метафізику. Основа цього поділу - вчення про 4 причини Аристотеля. Бекон вважає, що фізика досліджує матеріальні і рушійні причини. Метафізика досліджує формальну причину. А цільової причини в природі немає, лише в людській діяльності. Глибинну суть складають форми, їх вивчення - справа метафізики.  
Практична філософія розпадається на механіку (дослідження в галузі фізики) і природну - магія (вона спирається на пізнання форм). 

Великим додатком до природної філософії, як теоретичної, так і практичної він вважав математику.  
Строго кажучи, математика навіть складає частину метафізики, бо кількість, яка є її предметом, прикладена до матерії, тобто свого роду міра природи і умова безлічі природних явищ, а тому й одна з її сутнісних форм.

  Знання про природу  - це головний всепоглинаючий  предмет уваги Бекона, і які  б філософські питання він  ні торкався, справжньої наукою  для нього залишалися вивчення  природи, природна філософія.

2.Бекон про природу людських помилок

Створення нової науки  та філософії, вважав Бекон, можливе  тільки після усвідомлення причину  що ведуть до помилок. Головну ваду він вбачає у застосуванні традиційних  форм мислення, які базуються на логічній науці Арістотеля, розповсюдженій серед європейців християнством. Така логіка створює своїх ідолів (розповсюджені  помилки).

  Бекон вирізняє чотири види ідолів: ідоли роду, ідоли печери, ідоли ринку, ідоли театру.

Ідол роду  
Це забобони, що кореняться в природі людини як родової істоти, в недосконалості органів чуття, в обмеженості розуму. Відчуття обманюють нас, вони мають межі, за якими об'єкти перестають сприйматися нами. Керуватися лише відчуттями наївно. Розум допомагає, але розум часто дає викривлену картину природи

Ідоли роду є не лише природними, але і вродженими. Вони виходять з природного недосконалості людського  розуму, яка проявляється в тому, що "припускає більший порядок  і рівновагу в речах, ніж ті, які в них є".  
Ідол роду - самий непереборний за Беконом.

Ідол печери  
Якщо ідоли роду походять від природних недоліків людського розуму, які є в більшій чи меншій мірі загальними, то ідоли печери також викликані вродженими вадами людського розуму, але індивідуального характеру.  
"Ідоли печери - це ідоли людини як індивіда. Бо кожен індивід крім помилок, породжених природою людини як виду) має свою індивідуальну печеру або лігво.

Кожна людина дивиться на світ ніби з власної печери. "Непомітно пристрасті плямують і псують розум». Позбутися від цього «ідола» легше, ніж від першого - колективний досвід нівелює індивідуальні відхилення.

Ідол ринку

Його небезпека криється в опорі на колективний досвід. Ідол - продукт спілкування людей, головним чином, мовного. "Існують, однак, такі ідоли, які виникають шляхом взаємного спілкування. Їх ми називаємо  ідолами ринку тому, що виникли  вони шляхом взаємної домовленості в  суспільстві. Люди домовляються за допомогою  мови; слова визначаються спільним розумінням. Плохой і неправильний вибір слів значно заважає і розуму . Ці перешкоди не можуть виправити ні визначення, ні пояснення.

Подолати ідол можна, усвідомлюючи, що слова - це знаки речей. Усвідомлюючи, що існують одиничні речі - тобто  потрібно стати на позицію номіналізму. Слова не представляють реальність, а лише узагальнюють діяльність розуму.

Ідол  театру  
Продукт колективного досвіду. Якщо людина має сліпу віру в авторитети, особливо в давні. Чим давнє, тим більшу ілюзію авторитет викликає. А вони такі ж люди, як і читачі. Треба розуміти, що чим стародавніше - тим наївні мислитель, бо він менше знав. "Це ідоли, які переселилися в людські думки з різних філософських вчень. Називаю їх ідолами театру, бо всі традиційні і до цих пір винайдені філософські системи є, на мою думку, як ніби театральними іграми, які створили світи, вигадані неначе у театрі. Не кажу тут про нинішніх філософіях і школах, ні про тих старих, тому що таких ігор можна скласти і спільно вести ще дуже багато. Тому справжні причини помилок, абсолютно відмінних один від одного, є більш-менш майже одними й тими ж ".

3.Вчення про метод емпіризму і індуктивного методу. ПОНЯТТЯ ДОСВІДУ В ФІЛОСОФІЇ Ф. Бекон

           Творчість Бекона характеризується певним підходом до методу людського пізнання і мислення.Вихідним моментом будь-пізнавальної діяльності є для нього, перш за все почуття.  
Тому його часто називають засновником "емпіризму".Емпірія — досвід, спирання на експериментальне дослідження (а не на ізольоване чуттєве сприйняття).

   Бекон сам каже з цього приводу: "Я не переоцінюю занадто безпосереднє і власне чуттєве сприйняття, але роблю так, що почуття оцінюють лише експеримент, а експеримент сам говорить про речі, адже тонкість досвіду далеко перевершує тонкість самих почуттів, мабуть і збройних винятковими приладами" .

  "Досвід" - головна категорія у філософії Бекона, бо з нього починається і до нього приходить пізнання, саме в досвіді перевіряється достовірність знання, саме він дає поживу розуму. Без чуттєвого освоєння дійсності розум мертвий, бо предмет думки завжди черпається з досвіду. "Найкраще з усіх доказів є досвід", - пише Бекон. Досліди в науці бувають плодоносними і світлоносні, перші приносять нові знання корисні людині, це нижчий вид дослідів, а другого - відкривають істину, саме до них повинен прагнути вчений, хоча це важкий і довгий шлях. У цьому шляху його супроводжуватимуть головні методи пізнання, "один здіймаються від відчуттів і деталей до більш загальним аксіомам ... А інший - виводить аксіоми з відчуттів ". Це не що інше, як індукція (від приватного до загального) і дедукція (від загального до конкретного). Дедуктивний метод був добре відпрацьований в Логіки Арістотеля і більш пізніх роботах. Заслуга Бекона в філософському обгрунтуванні індукції.

   Тож,основним робочим методом своєї логіки Бекон вважає індукцію. У цьому він бачить гарантію від вад не тільки в логіці, а й в усьому пізнанні взагалі. Характеризує він її так: "Під індукцією я розумію форму доведення, яка придивляється до почуттів, прагне осягнути природний характер речей, прагне до справ і майже з ними зливається". Індукція є дійсним методом раціонального осмислення - від приватного до загального, безперервне, без стрибків ретельне узагальнення.  
    Він відкидає ту індукцію, яка, як він говорить, здійснюється простим перерахуванням. Така індукція "веде до невизначеного висновку, вона схильна до небезпек, які їй загрожують з боку протилежних випадків, якщо вона звертає увагу лише на те, що їй звично, і не приходить ні до якого висновку".  
Тому він наголошує на необхідності переробки або, точніше кажучи, розробки індуктивного методу. Індукція може бути повною і неповною. Повна індукція - це ідеал пізнання, вона означає, що зібрані абсолютно всі факти, пов'язані з області досліджуваного явища. Неважко здогадатися, що це завдання складне, якщо не сказати недосяжне, хоча Бекон вірив, що з часом наука вирішить це завдання, тому в більшості випадків люди користуються неповною індукцією.