Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2012 в 19:13, реферат
Людське існування на межі ХІХ-ХХ століть прийшло до постановки та
розв’язання проблеми індивідуальної людської долі. Ця проблема постала перед
людством з величезною гостротою, як проблема всебічна та епохальна. Людина
цього історичного періоду переростає рамки порозуміння себе як соціальної істоти.
Настає час знаходження нових підходів до визначення людини, її місця в
суспільстві, духовного самоусвідомлення, людської свободи, призначення,
трагічності її буття.
творчості.
“Творчій акт націлений до безкінечності, форма ж творчого продукту завжди
кінечна” [1; 161]
“Під творчістю я весь час розумію не створення культурних продуктів, а
потрясіння і піднесення всієї людської сутності, націленої до іншого, вищого життя,
до нового буття”. [3;244]. Пізнання як і творчість схожі в тому, що їм притаманні:
свобода, за допомогою якої можливо створення чогось нового; дар Божий та
наявність вже створеного світу, в якому й трапляється творчий акт. Творчість
джерелом мук, незадоволеності людини собою, але саме через творчість людина
виправдовує своє призначення в світі. [12; 62].