До критики гегелівської філософії права

В цьому фрагменті Карл Маркс чітко показує своє негативне ставлення до релігії. Проте далі можна побачити, що він є прихильником саме критики релігії а не знищення її, а також переслідування людей за їх віру.

Це пізніше підтверджує сам Маркс: “Насильно позбавляти широкі маси людей, не готових до сприйняття наукового світогляду,  їх духовної насолоди - релігії (нагадаємо, це вираз самого Маркса) – нелюдяно”.

“Скасування релігії, як ілюзорного щастя народу, є вимога його дійсного щастя. Вимога відмови від ілюзій про своє положення є вимога відмови від такого положення, яке потребує ілюзій. Критика релігії є, отже, у зародку критика тієї юдолі плачу, священним ореолом якої є релігія...

Завдання історії, отже, — з тих пір, як зникла правда потойбічного світу, — утвердити правду потойбічного світу. Найближче завдання філософії, що знаходиться на службі історії, полягає — після того, як викритий священний образ людського самовідчуження — в тому, щоб викрити самовідчудження в його несвященних образах. Критика неба перетворюється, таким чином, в критику землі, критика релігії — в критику права, критика теології — в критику політики”.[c. 415]

Таким чином, не проти релігії як такої направлена теоретична і практична боротьба Маркса з релігією, а проти соціальних інститутів і соціальних феноменів, що продукують відчуження, проти буржуазної держави, буржуазної культури, буржуазної моралі.

Висновок

Ознайомлення з даною роботою К. Маркса я почала з “До критики гегелівської філософії права. Введення”. З перших слів зрозумілим стає, що Маркс сповідує суто матеріалістичну філософію. Може здатися, що така гостра критика релігії могла вийти з під пера абсолютного безбожника, готового викорінювати всі можливі прояви релігії всіма можливими методами. Проте, як зазначено в попередньому пункті, Маркс був противником релігійних репресій, вважав боротьбу з релігією, перш за все, боротьбою з політичним устроєм.

Все ж, знищення релігії – дещо утопічна мета, на мій погляд. Воля людини, її боротьба за збереження вікових традицій, до яких належить і релігія набагато сильніша за будь-які політичні фактори і навіть цілеспрямовані репресії. Проте, слід зазначити, що політика радянського союзу, що сповідувала ідеологію марксизму досягла певних успіхів в викоріненні релігії. Хоча, комуністична влада використовувала для цього досить радикальні методи, як то репресії, знищення храмів. Такі методи хоч і залякували людей, проте вони одночасно накаляли гнів, який неодмінно переходив у повстання. Саме тому Маркс був противником боротьби з носіями релігії – віруючими людьми. Крім того він вважав це негуманністю і жорстокістю.

В основній же частині роботи бачимо уявлення Маркса про ідеальну державу. Причому Маркс розглядає державу як похідну дійсного суспільства. В той час, як Гегель досить абстрактно розглядає державні функції, окремо від їх соціальної обумовленості.

Маркс критикує Гегеля за розмежування понять “держави” і “цивільного суспільства”, якому Маркс віддає найважливішу роль, а державу трактує як похідну соціального життя. На відміну від Гегеля, який віддавав перевагу конституційній монархії, ідеальним типом держави вважає демократичне суспільство. Думаю, варто погодитись з тим, що оскільки саме поняття держава виникла в результаті прагнення сильніших керувати слабшими, то надання влади першому класу людей, а тим більше одній людині, може призвести до плачевних наслідків для суспільства. Визнання монарха сувереном рівносильно, по Марксу, визнанню монарха державою і виключенню народу з держави.

Карл Маркс виділяє поняття сім'ї та цивільного суспільства як самостійні і первинні, на відміну від Гегеля, що вважає їх сферами поняття держави. Погоджуюсь, що сім'я і суспільство в результаті своєї діяльності утворюють державу, тобто вони є первинними. Інакше втрачається сам сенс держави, основою якої і єдиним суверенним началом є народ. Згадується помаранчева революція “Нас багато і нас не подолати!”.

В цілому, в праці Маркса простежується прихильність до робочого класу населення, що, мабуть, і зробило його вчення основою комуністичної ідеології.

Список літератури:

1.      К. Маркс і Ф. Енгельс. До критики гегелівської філософії права // Твори. — Т. 1. — С. 207 — 342.

2.      Шпорлюк, Роман. Комунізм і націоналізм / Пер. з англ. Г. Касьянов. — К: Основи, 1998. — 479 с.

3.      Горлач М.І., Кремень В.Г., Рибалка В.К. Філософія. – Консум: 2000. – 671 с.

4.      Андрущенко В. П. Вступ до філософії. Великі філософи. Навчальний посібник. Київ - Харків, 2005

2