Воспитание моральной культуры

Вступ

         У всі віки люди високо цінували моральну культуру. Глибокі соціально-економічні перетворення, що відбувалися в сучасному суспільстві, змушують нас розмірковувати про майбутнє нашої країни, про її молоді. В даний час зім'яті моральні орієнтири, підростаюче покоління вважають бездуховним, агресивним, звинувачують у безвір'ї. Це визначає необхідність корекції традиційних підходів до проблеми морального культури, висуває завдання наукового дослідження процесу формування культури цих відносин у підлітків. Проблема морального виховання може бути вирішена за умови формування у підростаючого покоління відповідноїсистеми цінностей, заснованої на відновленні культури у молоді.

     Сучасна школа з її колективом педагогів, учнів та батьків повинні забезпечити активне включення молоді в суспільно перетворюючу діяльність, формування інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних здібностей учнів до активно-діяльнісного взаємодії з навколишнім світом.

     Між тим, стан цього аспекту особистісного розвитку у сучасній педагогічній практиці слабовідповідає запитам соціальної дійсності. Школа не завжди займає активну та принципову позицію в усуненні аморального ставлення до оточуючих, оволодінням етичними, естетичними і моральними нормами.

     Подолання негативних явищ у середовищі молоді обумовлює необхідність оновлення  змісту діяльності сучасної школи, вдосконалення  методики виховання учнів культури морального виховання. Успішне вирішення досліджуваної проблеми вимагає її всебічного вивчення і наукового обгрунтування з урахуванням відбуваються перетворень в суспільстві.

     У зв'язку з цим, проблема формування високоморальних цінностей в учнів, виховання їх в дусі ненасильства, світу, поваги, доброзичливості, толерантності і пріоритетною ієрархії є однією з проблем сучасної освіти.

     Мета  дослідження: концептуальне обгрунтування та розробка методики виховання моральної культури в учнів у позакласній роботі з використанням англійської мови.

          Завдання дослідження:

1. Психолого-педагогічний аналіз літератури з визначення понять мораль,моральне виховання,етика,моральні цінності,моральна свідомість.
2. Розкрити зміст позакласної виховної роботи  з використанням англійської мови у сучасній школі.
3. Розглянути розробки проведення занять у предметних гуртках з використанням англійської мови.
4. Зробити аналіз проведених занять .

           Об'єкт дослідження: позакласна робота та використання у ній англійської мови.

     Предмет дослідження: виховання моральноі кульутури учнів у позакласній роботі.

Гіпотеза  дослідження :

Моральне  виховання буде здійснено в тому випадку, якщо:

- У  зміст позакласної роботи будуть  включені компоненти,які сприяють формуванню моральної свідомості, почуттів, мислення.

- Будуть  використовуватися різні види, форми  і методи морального виховання.

- Учитель  особистим прикладом буде сприяти  вихованню моральності. 

     Розділ  І Теоретичні основи моральноі культури учнів у позакласній  роботі

1. Психолого-педагогічний аналіз літератури з понять: «мораль»,  «етика», «моральність», «моральні цінності»,«моральне виховання».

Сучасна наука охоплює найрізноманітніші сфери життя і діяльності людей, проникає в таємниці законів природи і суспільства. Але одними з найпривабливіших, важливих і складних об'єктів пізнання є культура і її носій і творець - людина. Культура має багато джерел: і все те, що відбувається у світі, в суспільстві, в політиці, і все те, що відбувається в соціальній групі, в сім'ї, і весь особовий досвід, і все те, чому вчить народ, і література, і мистецтво. Тільки черпаючи із загальнолюдських, культурних цінностей, можна стати особистістю високої культури.

     Проблема моральної культури знаходиться на кордоні етики та теорії культури. В даний час існують два підходи до розкриття сутності поняття «моральна культура». Перший починається з розкриття сутності родового поняття - «культура», а другий підхід - видового - «моральність»[9,с.98].

     Щоб отримати уявлення про те, що таке моральна культура, перш за все, потрібно звернутися до етимології слова «культура».

     Великий німецький філософ І. Кант (1724-1804), хоча і визнавав в основі світобудови тріаду ідей - Істину, Добро і Красу, - прийшов, однак, переважно до морального усвідомлення поняття «культура». Широко відомий його вислів: «Дві речі наповнюють душу завжди новим і усе більш сильним подивом і благоговінням, чим частіше і триваліше ми міркуємо про них, - це зоряне небонаді мною і моральний закон в мені»[10,с.19].

     Таким чином, можна стверджувати, що культура - процес і результат освіти і  виховання, так як вона має на увазі  вдосконалення, облагороджування фізичних, і, головним чином, духовних сил людини і суспільства, тобто культивування духу.

     В даний час існує декілька сотень визначень культури. . Культура - історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях . 

     Культура - специфічний спосіб організації  і розвитку людської діяльності, представленої  в продуктах матеріальної і духовної праці, в духовних цінностях, у сукупності відносин людей до природи і між собою до самих себе .

     Культура  в освіті - змістовна складова, джерело  знань про природу, суспільство, способи діяльності, емоційно-вольового і ціннісного ставлення людини до оточуючих людей, праці,спілкування [9,с.54].

     У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце  належить моральному вихованню.

     Моральне  виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки  на основі засвоєння ідеалів, норм і  принципів моралі, участь у практичній діяльності[12,с.65].

     Результати  морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і  моральна спрямованість.

     Мораль  — система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах[19,с.25].

     Моральність — охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей [19,с.26].

     Моральна  свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень  і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини[19,с.28].

     Методологічною  засадою морального виховання є  етика.

     Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві[9,с.110].

     Абсолютно вічні цінності— загальнолюдські  цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість)[5,с.118].

     Громадянські  цінності— ґрунтуються на визнанні гідності людей і характерні для  демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, обов'язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо[7,с.38].

     Сімейні цінності— моральні основи життя  сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків[1,с.12].

     Моральні  стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини  всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей. ,

     Цінності  особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль  приватного життя та ін..

     Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства  до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання в школі — формування національної свідомості й самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, до жінки.

     Формування  національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності  до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню  національної гідності, залучення учнів  до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину[2,с.210].

     Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне  виховання, покликане виробляти  глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час  стати на захист Вітчизни, оволодівати  військовими знаннями, а також  вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил[7,с.38].

     Вихователь  повинен чітко бачити сам процес становлення національної свідомості дитини та глибоко розуміти зміст  ключових понять («національний», «патріотизм», «націоналізм», «громадянськість»  тощо).

      Як  еталонні показники, з якими порівнюють досягнуті результати, використовують критерії (від лат. „критеріум”, що означає „порівняння”).

      Критерії  вихованості –  це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості (колективу).

 Критерії  оцінки вихованості учнів