Використання фольклору на уроках природознавства

Практика підтверджує, що найбільшої різноманітності форм екологічного виховання учнів можна досягти  в позакласній та позашкільній навчально-виховній роботі. Нині відбувається інтенсивний  процес становлення позакласної та позашкільної виховної роботи на національній основі в школах нашої області та ін. У них проводяться виховні заходи у формі свят: "Без верби і калини нема України", "Українські обереги", "Українська хата, піч і хліб", "Бабусині казки", "Зелений барвінок", "Мамин рушник", "Бабуся - берегиня роду" і т.д.

В основі їхнього змісту - легенди, перекази, загадки, які відображають надзвичайно широке використання рослин у народній обрядовості, побуті, фольклорі, дають змогу виділити одну з провідних  ідей - надзвичайно шанобливе і дбайливе ставлення народу до природного середовища, розуміння своєї органічної єдності з ним, відчуття позитивного впливу природи на людський організм, тобто його етичні і правові норми.

Підтвердженням сказаному можуть бути приклади використання народом рослин з лікувальною метою, знання про благотворний їх вплив на людський організм, зображення на побутових речах та в оздобленні одягу орнаментів, запозичених у природи (рослини, тварини та ін.) як оберегів від усього злого. Завдяки природженій допитливості й спостережливості, характерній нашим предкам, було помічено сприятливий і заспокійливий вплив рослин на людський організм, що на сьогодні одержало наукове підтвердження та визнання. Символами ж української землі завжди були верба і калина, які висаджували в пам'ять про різні видатні події.

Народна заповідь "Не нашкодь!" навчала наш народ давати рослинам точні назви відповідно до їхньої дії. Народні цілителі уміли визначати позитивну дію рослини на людський організм за її зовнішнім виглядом. Так, рослини, які мали звивисту або заокруглену форму (полин, вероніка, родовик тощо), вважалися прекрасним засобом проти головного болю, а ті, що мали тонке волосоподібне листя (заячий холодок, кріп) - засобами, що зміцнюють волосся. Квітки, що нагадують форму ока, - троянди, маргаритки, очанка, вважалися в народі ліками для очей. Чебрець і аконіт (трохи схожі на вуха) використовувались від захворювань органу слуху; кропива, вкрита жалкими волосинками, вважалася чудовим засобом від кольок.

Отже, народні традиції та знання про природу є тим розвивальним середовищем для кожної дитини, якому існуватимуть необхідні умов для формування її екологічної культури. Моральні норми й цінності, закладені в народних традиціях, стають регуляторами життя та діяльності особистості, її активною внутрішньою позицією, яка виявляється у процесі дій, що вимагають здійснення реального вибору у стосунках з природою.

_{2.2 Педагогічні можливості: практичне використання народних звичаїв і традицій у навчальних циклах природознавчого характеру}

 

Для розвитку індивідуальності кожної дитини необхідна її особиста взаємодія  з матеріальним і духовним світом, соціальним та культурним довкіллям, коли створюються умови, за яких виникають  можливості для використання та реалізації духовного, інтелектуального і фізичного потенціалів. Вивчаючи й аналізуючи довкілля, учні виявляють факти його забруднення, моделюють ситуації і знаходять можливий шлях позитивного їх вирішення у формі предметних, ігрових, ситуаційних уроків, на яких кожний учень має змогу одержувати первинні результати в пізнанні навколишнього світу [68, 39].

Для визначення ефективності екологічного виховання молодших школярів засобами українських народознавчих традицій підібрано навчальний матеріал для  використання на окремих етапах уроків природознавства.

Тема. Народний календар.

Мета: Продовжити формування уявлення про календар народних свят, викликати  в учнів інтерес до традицій українського народу у відзначенні свят; розвивати  пам’ять, мислення, виховувати шанобливе  ставлення до традицій українського народу.

Хід заходу

а) гра"Мікрофон".

Зустріч весни, обряди, пов’язані  з народженням дитини, закликання весни, народні свята, календарні свята.

Кожна країна, кожен народ має  свої звичаї, які виробилися протягом багатьох століть. Цікавими звичаями та обрядами багата і наша країна.

б) Читання "святкового кола"

Різдвяні свята

Різдво як символ народження, появи  нового. Обряди і звичаї, пов’язані  з народженням нового, початком нового року, нового циклу природних процесів. Колядування, щедрування, рядження, ворожіння як намагання прогнозувати майбутній врожай, закликати вищі сили на допомогу у сільськогосподарських роботах.

Святе Водохреща

Водохреща як символ освячення води, святості води, її надзвичайно важливої ролі у природі, як джерела і ознаки життя. Охорона води - багато в чому охорона всієї природи. Купання у холодній воді як ознака здоров’я - фізичного і психічного, очищення від негативного.

Великдень

Великдень як символ відродження, оновлення, оживлення природи, початку життєвих процесів у живій природі. Яйце, крашанка як символ життя і народження нової істоти.

Свято матері

Матір як джерело життя будь-якої істоти. Кожне живе має матір, без  матері нема життя.

Свято Трійці

Символ єднання людини з природою, наближення до довкілля. "Маювання" осель як символ любові до природи. Символ буйності і всесильності природи, віри у силу довкілля, обожнення природи. Виполювання бур’янів у Зелену суботу - ознака бажання допомогти природі очиститися від негативного. Можна рубати гілки дерев і рвати квіти - як символ подяки вищим силам за створення природи і людини.

Івана Купала

Свято Купала як символ оновлення  природи. Перескакування вогнища як очищення від негативного. Пошук  квітки папороті як намагання знайти універсальний засіб творення добра, щастя всьому живому. Вінкоплетення  як символ єднання з природою.

Свято Маковія

Літнє свято, пов’язане з очікуванням  і заклинанням доброго врожаю. Мак як символ великої родючості.

Свято Спаса

Спас як символ порятунку і одночасно  закликання хорошого врожаю. Паляниця з медом і маком як символ доброго  врожаю.

Обговорення приказки: "Від Введення до Благовіщення земля відпочиває та сили набирається". В цей час не можна працювати на землі, оскільки земля зігрівається, рослини пробуджуються.

Традиції шанобливого ставлення  до землі-годувальниці - як прагнення зберегти майбутній урожай. Обряди освячення поля - з тією ж метою.

Обговорення і виявлення прихованого  екологічного змісту хліборобських  приказках: "На Юрка сховається в житі курка"; "На Прокопа жита копа"; "Як прийде Ілля, то наробить в полі гнилля"; "Дочекався Луки: ані хліба, ні муки"; "Хто не посіяв до Богослова, той не варт доброго слова" тощо. Усвідомлення, що глибинну основу вказаного зв'язку між хліборобським змістом та екологічними традиціями розкриває саме система календарних обрядів і традицій.

Тема. Традиції охорони дерев.

Мета: Сформувати уявлення про необхідність охорони живої природи, викликати  в учнів інтерес до традицій українського народу у галузі охорони природи, розвивати пам’ять, мислення, уяву; виховувати шанобливе ставлення  до традицій українського народу.

Хід заходу

Обговорення дерев-символів, усвідомлення прихованого зв’язку  екологічних чинників і стереотипів, що склалися відносно відомих дітям дерев.

Дуб - сила і міць; довговічність, міцність, непідвладність стихіям і руйнуванню. Ритуальні обряди, пов’язані з дубом, як символ набути такої ж міцності і довголіття.

Верба - сповіщає про прихід весни. Обряд посвячення верби як символ пробудження живої природи. Втикання галузок у землю як прагнення відродити природу. Верба біля криниць, води - щоб вода була чистою і холодною (охорона води). Висаджування верб біля ярів, канав, на піщаних пагорбах з метою уникнення ерозії ґрунтів. Висаджування верби біля рік, озер - щоб зміцнити береги, зберегти водойми від замулення. Вербна неділя як день висаджування дерев, відновлення природи, охорони дерев. Верба як своєрідне позначення наявності води.

Калина - символ України. Де росте калина, там вода чистіша. Висаджування калини біля осель, обабіч доріг, на могилах як символ вірності, цнотливості і недоторканості довкілля. Калина як лікувальний засіб - символ охорони природи, яка допомагає людині.

Тополя - оберіг осель і людських доль, символ гнучкості. Тополі очищують повітря, це символ збереження і підтримки життя.

Священні гаї - символ заборони нищення природи. Обряди посвячення лісу як символ його охорони від знищення.

Тема. Традиції охорони тварин.

Мета: Сформувати уявлення про необхідність охорони тварин, викликати в учнів  інтерес до традицій українського народу у галузі охорони тварин, розвивати  пам’ять, мислення, уяву; виховувати шаноб-ливе ставлення до традицій українського народу.

Хід заходу

Домашні тварини як годувальники і  помічники людини в господарстві. Спочатку - годування домашніх тварин, потім - власна їжа.

Обряд годування тварин освяченими продуктами як прагнення захистити їх від хвороб.

На Юрія (6 травня) - обряд вигону худоби на пасовище до сходу сонця з освяченою галузкою і молитвами на через цілющу росу - прагнення захистити тварин.

Бджільництво - бджоли як "божі створіння". Бережливе ставлення до бджіл. Святий Зосим - святий покровитель бджіл. Обряд підгодовування бджіл освяченими продуктами як намагання охоронити їх від хвороб і підвищити продуктивність.

Культ птахів як символ святості природи. Птахи як символи весни, урожаю, приплоду, здоров’я і добробуту.

Урочиста зустріч птахів з вирію, випікання обрядового печива як надія на хороший рік, символ повернення життя.

Випускання птахів на волю як природоохоронна  традиція.

Гніздо лелеки на обійсті - хороша ознака, більша ймовірність щастя і удачі.

Заборона кривдити ластівок і руйнувати їх гнізда - "бо хата згорить" - як природоохоронна традиція. Ластівка приносить з вирію весну - символ остаточного оживання природи.

Заборона кривдити маленьких пташенят - "мама їх покине".

Гріх нанести кривду птахам, захист і підгодовування диких птахів.

Священні птахи - соловей, зозуля, ластівка, голуб, чорногуз, лелека, чапля, жайворонок. Недобрі, але нешкідливі віщуни - сова, сич, сорока, ворона. Шкідливі птахи - шуліка, яструб як шкідники.

Соловейко - віщун весни, співець весни та кохання.

Зозуля - ворожка, яка віщує добре і недобре і знає вік кожного.

Тема. Традиції охорони води.

Мета: Сформувати уявлення про необхідність охорони неживої природи і, зокрема, водних ресурсів, викликати в учнів  інтерес до традицій українського народу у галузі охорони води, розвивати пам’ять, мислення, уяву; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу.

Хід заходу

Культ води як основи життя і рослин, і тварин, і людини.

Обожнювання джерел, криниць як усвідомлення необхідності охорони водних ресурсів.

Обряд освячення води і освячення  водою - символ її довгого збереження, віра в магічну силу води, в те, що вона може берегти святість.

Вода як цілитель, магічний символ лікувальних властивостей.

Охорона, побудова і відновлення  криниць, очищення джерел, обсадження водойм деревами - символ святості і прагнення берегти воду.

Освячення водних місць.

Наявність води як символ удачі і  успіху. Вода дарує людям здоров’я, силу, наснагу.

Ритуали вибору місця під криницю  як символ святості води.

Отже, надзвичайно багаті можливості для формування ціннісних орієнтацій дітей криються в народних традиціях спілкування з природою:

• естетична цінність природи, її середовища, кольорів, звуків;
• задоволення від пізнання законів її життя, що розвиває уявлення про пізнавальну цінність природи;
• сприятливий вплив природи на організм людини, що формує гігієнічну цінність природи;
• практична цінність природи як джерела речовин і енергії рослин дня організмі

 

 

 

 

 

 

 

_{Висновки}

 

Структуру екологічної культури особистості  складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом еколого-виховної роботи вчителя є формування в учнів системи екологічних знань, почуттів, ставлень, а також екологічної поведінки, що доцільно здійснювати у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про природу. Також серед якостей, що характеризують екологічну культуру особистості, важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи.

Виявлено, що екологічна діяльність дітей  займає одне із вагомих місць серед  засобів виховання повноцінної  особистості. При цьому екологічна робота використовується як засіб розвитку пошуково-пізнавальної активності школярів, засіб розвитку екологічної свідомості та засіб формування практичних навичок у сфері охорони природи. Системна діяльність в галузі охорони природи своїм змістом забезпечує педагогічну цілісність процесу екологічного виховання. Така робота є дієвим моментом комплексного впливу на учнів, забезпечуючи поєднання пошукової активності школярів з громадсько-корисною діяльністю, всебічне осмислення змісту і навчально-виховної віддачі планованої роботи та високий рівень позитивного емоційного насичення процесу реалізації учнями мети і завдань екологічного руху. При цьому, пізнавальний пошуковий інтерес виступає як рушійна сила духовного розвитку школяра, стимулює його активність у навчальній, трудовій і громадській роботі.

В результаті проведеного теоретичного аналізу виявлено функції екологічного виховання засобами народних природознавчих традицій, а саме: теоретико-методологічна, що зумовлює наявність фундаментальних основ, з позицій яких дається пояснення взаємозв’язку предметів та явищ навколишнього середовища; соціально-культурна, що виявляється в екологічній свідомості особистості, здатності помічати та реагувати на екологічні проблеми; дидактична, пов’язана із забезпеченням школярів системою екологічно спрямованих знань у сфері охорони природи; практична, що пов’язана із практичною допомогою у вирішенні екологічних проблем, участю в активній природоохоронній діяльності.