Управління системою науково-методичної роботи в експериментальних загальноосвітніх навчальних закладах

    УДК 377.04

     Хацаюк  Н. С.

Управління  системою науково-методичної роботи

в експериментальних  загальноосвітніх

навчальних  закладах

     Постановка проблеми. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в суспільних відносинах, у змісті громадського життя зумовлюють необхідність створення моделі інноваційної школи – «школи майбутнього» – своєрідного еталону організації навчального процесу, виховної роботи й освітнього менеджменту. Перебудова школи зумовлює необхідність модернізації змісту і структури діяльності всіх її ланок, у тому числі методичних служб. Науково-методична робота спрямована на розв’язання трьох основних груп питань: інноваційного розвитку школи; формування наукового потенціалу членів педагогічного колективу; сприяння індивідуальній педагогічній діяльності та розвитку творчої особистості педагога. Розв’язання цих завдань відбувається через управління системою науково-методичної роботи.

     Аналіз  останніх досліджень і публікацій. Аналіз педагогічної літератури, нормативних документів, досвіду роботи з обраної проблеми свідчить про те, що управління системою науково-методичної роботи в навчальних закладах належить до надзвичайно важливих завдань модернізації системи середньої освіти. Ці питання знайшли своє відображення в дослідженнях провідних учених: Ю. Бабанського, О. Бакурадзе,  Л. Даниленко, П. Дроб’язко,  Г. Єльникової, І. Жерносєка,  Н. Іванової,  Л. Карамушки,         Ю. Конаржевського, В. Маслова, М. Поташника, В. Олійника.

     Виділення невирішених раніше частин загальної  проблеми. Не дивлячись на велику кількість робіт, присвячених організації науково-методичної роботи, проблема залишається в тому, що відсутнє дослідження, в якому було б розкрито специфіку організації  науково-методичної роботи в експериментальних державних навчальних закладах як управлінської функції.

     Формулювання  цілей статті. На підставі вищевикладеного, метою даної статті є – розглянути і проаналізувати  специфіку організації науково-методичної роботи  в експериментальних державних загальноосвітніх навчальних закладах з  точки зору управлінського аспекту.

     Виклад  основного матеріалу  дослідження. Керуючись Конвенцією ООН про права дитини (1989 р.), всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей, Указом президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення якості  освіти в Україні» від 20 березня 2008 р. № 244, Законом України «Про освіту», постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи  із сім’ями, дітьми та молоддю» від 27 серпня 2004 р., Положенням  «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» від 26 грудня 2006 р. № 946/5167 та «Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад» від 13 травня 2002 р. № 428/ 6716 розроблено концепцію діяльності навчально-виховного комплексу «Школа майбутнього» (НВК «Школа майбутнього»).

     НВК «Школа майбутнього» є інноваційним експериментальним державним загальноосвітнім навчальним закладом. Особлива роль в  інноваційних школах відводиться науково-методичній роботі, яка реалізується як:

• двокомпонентна система [3], що передбачає співіснування одночасно предметних і творчих об’єднань учителів;
• структурно-організаційна система [5], що передбачає наявність у структурі управління школою посади заступника директора з науково-методичної роботи;
• система творчої діяльності членів педагогічного колективу [7], що передбачає організацію «творчих педагогічних майстерень».

     Суть  двокомпонентної структурної моделі організації науково-методичної роботи в школі полягає в тому, що педагогічні  працівники об’єднуються одночасно у дві групи: як члени методичного об’єднання учителів-предметників та як учасники творчих груп учителів, зацікавлених  у виконанні певного дидактичного, виховного чи управлінського завдання.

     Двокомпонентна  структурна модель організації методичної роботи в школі є ефективним засобом розвитку творчого потенціалу вчителів, допомагає їм забезпечити виконання завдань 12-річної школи та реалізацію інтегрованого змісту освіти.

     Система методичної роботи є впливовим управлінським  фактором, управління нею – специфічним різновидом освітньо-управлінської діяльності. Щоб керувати науково-методичною роботою як системою, треба знати, чим керувати, на які елементи слід впливати, щоб система функціонувала ефективно, щоб управлінський вплив на неї був цілеспрямований. Отже, розглянемо організацію науково-методичної роботи на засадах управлінського аспекту.

     Управління  – це цілеспрямована взаємодія керуючої та керованої підсистем з досягнення запланованих результатів. Метою управління є удосконалення прийняття рішень тими суб’єктами , яких вони стосуються.

     Необхідність  в управлінні виникає кожного  разу, коли люди об’єднуються, щоб спільно  виконати якусь справу. Виникає особливе завдання спільних цілей і об’єднання зусиль учасників спільної діяльності для їх досягнення. Тому метою управління є удосконалення прийняття рішень  тими суб’єктами,  яких вони стосуються.

      «Сучасне  управління передбачає розвиток кооперації праці, стратегічне планування, яке  допускає поточне переформулювання цілей в ієрархічній вертикалі  – контакт з нижчим і вищим рівнями, які безпосередньо дотикаються», – зазначає Г. В. Єльникова [2].

     Одна  з особливостей управління на сучасному  етапі – у відході від традиційних  форм організаційної побудови в перебудову структур відповідно до вимог оперативності  розв’язання питань управління освітнім закладом.

     «Методична робота – зазначається в рекомендаціях Міністерства освіти і науки України від 03.07.2002 р.. № 1/9–318 – важлива складова післядипломної педагогічної освіти, що має цілісну систему дій і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів навчальних закладів, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу» [8].

     Відтак, організація науково-методичної роботи як управлінська функція складається із чотирьох компонентів:

1) вибір  і формулювання мети науково-методичної  роботи;

2) відбір  засобів її реалізації;

3) підбір  і підготовка виконавців, визначення  організаційних відносин між  ними;

4) оцінка  результатів науково-методичної  діяльності.

     На  першому етапі керівник школи разом із педагогічним колективом здійснює вибір і формулює мету науково-методичної роботи. Цей процес має назву цілеутворення, або ціле покладання, декомпозиції мети.

     Мета  – це передбачуваний результат діяльності, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності як педагогічного колективу в цілому, так і кожного вчителя зокрема.

     Основна мета науково-методичної роботи – забезпечення умов систематичної колективної й індивідуальної діяльності педагогічних працівників, спрямованої на підвищення рівня їх науково-теоретичної, психолого-педагогічної підготовки, професійної майстерності, загальнокультурної орієнтації, тобто приведення фахової та методичної компетентності педагогічних працівників до рівня сучасних вимог розвитку освіти й суспільства [6, с.12].

     НВК «Школа майбутнього» як інноваційний навчальний заклад зумовлює визначення основних завдань науково-методичної роботи:

• формування інноваційної спрямованості в діяльності педагогічного колективу школи;
• удосконалення методів і стилю педагогічної взаємодії вчителя й учня на принципах гуманізації й демократизації навчально-виховного процесу;
• підвищення загального рівня професійно-педагогічної культури;
• формування умінь і навичок аналізу навчально-виховного процесу в цілому і самоаналізу педагогічної діяльності;
• надання науково-методичної допомоги на діагностичній індивідуалізованій та диференційованій основі молодим учителям; учителям – предметникам; класним керівникам; вихователям; учителям, що отримали рекомендації під час атестації; вчителям різної кваліфікаційної категорії; вчителям, що не мають педагогічної освіти;
• організація і здійснення дослідно-експериментальної діяльності;
• виявлення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду.

     Наступний крок – визначення засобів і методів досягнення цілей, послідовності їх використання і взаємодії.

     Мета  й завдання науково-методичної роботи визначають оптимальний вибір засобів їх розв’язання. Головним з цих засобів, на думку Ю. Бабанського, є зміст науково-методичної роботи. Зміст науково-методичної роботи є комплексом культурологічних, методологічних, педагогічних і методичних проблем, засвоєння яких забезпечує реалізацію поставлених цілей й завдань [1]. Його визначення відбувається на основі професійних вимог до вчителя і реального рівня його професіоналізму, а також залежить від специфічних умов, особливостей і можливостей навчального закладу. Зміст науково-методичної роботи в експериментальних навчальних закладах вміщує в себе поглиблене вивчення основ теорії і практики соціальних процесів суспільства; вивчення нормативних і директивних документів, новітніх методів навчання і виховання; знайомство з науковими дослідженнями в галузі педагогіки, психології, методики викладання предмету; вивчення передового педагогічного досвіду.

     Останнім  часом у практичній діяльності розповсюдження набули інноваційні (нетрадиційні) форми науково-методичної роботи, які відповідають вимогам підвищення професійної майстерності педагогів за умов модернізації системи освіти.

     Інноваційні форми науково-методичної роботи можна віднести до трьох груп:

1. Організаційні форми методичної роботи повністю нові, раніше невідомі.

   Так, у системі методичної роботи деяких експериментальних шкіл функціонує експертна рада, головний напрямок діяльності якої полягає у здійсненні експертної оцінки нових підручників, посібників, авторських програм, досвіду роботи, запропонованих інноваційних методик, технологій.

2. Організаційні форми методичної роботи раніше відомі, але адаптовані, розширені, модифіковані, тобто зорієнтовані на конкретні умови.

Основними структурними підрозділами системи науково-методичної роботи «Шкіл майбутнього» виступають не методичні об’єднання, а кафедри, які сформовані за принципом відповідності науці, що визначає зміст шкільної навчальної дисципліни або за принципом провідного змісту діяльності (виховної роботи, педагогічної майстерності).

     Робота  в експериментальних школах із обдарованими учнями зумовила появу інтегрованих кафедр, таких, як кафедра технології й методики розвивального навчання, кафедра комп’ютеризації навчально-виховного процесу, кафедра сучасних технологій навчання.

    3. Організаційні форми навчання раніше відомі в історії педагогічної теорії і практики у новій ситуації виникають як нові.

       Прикладом може бути така форма  методичної роботи як діалогічна  пара, оскільки переваги використання  потенціалу діалогічного підходу  давно відомі у педагогіці.

     При всій різноманітності поглядів на форми  науково-методичної роботи незаперечною є думка, що вирішити багатопланові  проблеми підвищення професійної майстерності педагогів можна, насамперед, шляхом встановлення органічного зв’язку між усіма формами методичної роботи і забезпечення права на вільний вибір тих, які відрізняються динамічністю, гнучкістю, враховують потреби педагогів та сучасні умови розвитку системи освіти.

     Третій  етап управлінської діяльності керівника  щодо організації науково-методичної роботи — це етап підбору і підготовки виконавців, визначення організаційних відносин між ними. Завдання цього етапу полягає у формуванні функціональних відносин у колективі виконавців, установлення конкретного характеру зв’язків між керівниками і виконавцями, між виконавцями, інструктування усіх учасників діяльності.

     Специфіка цього етапу полягає у тому, що при його реалізації директор школи  виконує ряд операцій:

1. Створює організаційну структуру внутрішньошкільної науково-методичної роботи. Для цього уточнюється склад виконавців, розподіляються обов’язки, встановлюється міра особистої відповідальності кожного виконавця, формується керуюча і керована підсистема у групі виконавців.

2. Організовує  працю виконавців шляхом інструктування  щодо мети і змісту науково-методичної роботи; інформування виконавців про терміни проміжної та підсумкової звітності про виконану науково-методичну роботу; створення умов для плідної методичної роботи вчителів.

3. Формує організаційні відносини між виконавцями шляхом визначення організаційних зв’язків між ними (зв’язки підпорядкування і взаємодії); створення атмосфери загальної зацікавленості у результатах методичної роботи; узгодження і координація індивідуальних і спільних дій виконавців; внесення коректив у зміст методичної діяльності та організаційну структуру науково-методичної роботи.

4. Організує  вплив на виконавців та їх  взаємодію шляхом вибору відповідних методів.