Умови формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів музики

● тривалі вольові зусилля майбутніх педагогів, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не западати духом від невдач, що сприяє загартовуванню волі, вмінню доводити розпочату справу до кінця;

● наявність ідеалу педагога, до якого прагне студент.

Успішність процесу самовдосконалення педагогічної самоефективності значною мірою залежить від озброєння спеціальними прийомами роботи над собою:

● прийом самонавіювання. Пропонується використовувати у випадках, коли необхідно подолати страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення студентом подумки або вголос певних суджень. Так, для подолання невпевненості перед проведенням уроку музики на педагогічний практиці є ефективним застосування таких формул: я спокійний, витриманий, упевнений у собі; добре володію матеріалом; вільно, вдумливо відповідаю на запитання тощо;

● аутотренінг – це емоційно-вольове тренування, суть якого полягає у розвитку здібностей до впливу на психорегулюючі процеси. Для цілеспрямованого самовпливу застосовуються спеціальні вправи самонавіювання у вигляді словесних формул. У процесі таких тренувань студент сам для себе створює модель уявлень, почуттів, емоцій та станів і вводить цю модель у свою психіку;

● прийом самопідбадьорювання є ефективним, коли студент губиться у складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях;

● прийом самопримусу допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, лінощами, небажанням працювати над самовдосконаленням;

● прийом самоаналізу, йому належить вирішальна роль у самовдосконаленні педагогічної самоефективності. Прийом самоаналізу передбачає уміння майбутніми вчителями музики аналізувати свої досягнення у певному напряму, давати їм оцінку;

● прийом «крок уперед» – передбачає щотижневе планування діяльності із самовдосконалення педагогічної самоефективності. Доповнюється написанням щотижневих самозвітів – аналіз студентом досягнутих результатів, позитивних та негативних аспектів у процесі здійснення вищеозначеної діяльності;

● прийоми «самохарактеристики» та «взаємохарактеристики» полягають у тому, що підготовлені характеристики набутого рівня педагогічної самоефективності обговорюються у колективі спільно з експериментатором, що дає можливість проаналізувати досягнуті результати та виявити наявні прогалини.

     Означені педагогічні умови покликані сприяти успішному процесу формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів музики шляхом ціннісного ставлення студентів до досліджуваного утворення; оцінки та аналізу студентами власних професійних якостей, педагогічної компетентності, стилю та способу здійснення професійної діяльності; свідомої та цілеспрямованої роботи майбутніх учителів над собою, направленої на вироблення позитивних рис, необхідних для педагогічної самоефективності, відповідних вимогам професії та особистісному педагогічному ідеалу, та подолання негативних.

  Висновки. Проведене дослідження довело правильність висунутої нами гіпотези, в якій висловлено припущення про те, що формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів музики буде відбуватися більш успішно, якщо забезпечити такі педагогічні умови: «Актуалізація ціннісного ставлення майбутніх учителів музики до оволодіння педагогічною самоефективністю»; «Створення рефлексивно-оцінного середовища в навчально-виховному процесі педагогічного коледжу»; «Організація самовдосконалення майбутніх учителів музики в контексті формування професійної самоефективності». 

       Досліджуючи першу умову, ми мали на меті розвинути в студентів позитивне ставлення, систему цінностей, які б сприяли формуванню їхньої педагогічної самоефективності, а також створити умови, в яких актуалізуються внутрішні мотиви майбутніх учителів, відбувається формування особистісного сенсу та потреби у педагогічній самоефективності.

Створення рефлексивно-оцінного середовища в навчально-виховному процесі педагогічного коледжу має розширювати можливості професійної самосвідомості студентів, сприяти оцінці та переосмисленню їх власних професійно-значущих якостей, можливостей, та, на основі цього, розробляти ефективні стратегії поведінки, що сприяють педагогічній самоефективності.

Досліджуючи третю педагогічну умову, ми виходили з того, що самовдосконалення являє собою цілеспрямовані зусилля студентів, направлені на підвищення рівня педагогічної самоефективності. Усвідомлені дії мають бути спрямовані на самостійне виконання, у відповідності зі здатністю до самоорганізації.

Отже, проведене дослідження дозволило дійти висновку, що реалізація виокремлених нами педагогічних умов забезпечує формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів, стимулює процес оволодіння необхідним обсягом знань, умінь, навичок та професійно-значущих якостей.

ЛІТЕРАТУРА

1.      Бандура А. Теория социального научения. – СПб.: Евразия, 2000. –    320 с. 

2.      Коджаспирова Г. М., Коджаспиров А. Ю. Педагогический словарь: Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений. – М.: «Академия», 2001. – 176с. 

3.      Корсини Р., Ауэрбах А. Психологическая энциклопедия: http://www.5port.ru.

4.      Тараненко І. Г. Демократичні цінності у процесі становлення громадянина. // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 150 – 152.

5.      Философская энциклопедия: гл. ред. Ф. В. Константинов. М.: «Советская энциклопедия». – М., 1970. – Т. 5. – 739 с.

6.      Bandura A. Self-efficacy. The exercise of control. New York: Freeman and Co., 1997.

7.      Bandura A., Adams N.E., Hardy A.B. & Howells G.N. (1980). Test of the generality of self-efficacy   theory. Cognitive Therapy and Research, 4, 39 – 66.