Українська класика на музичних заняттях у дитячому садку

Працюючи з дітьми, як вихователь старалась заповнити повсякденне життя дітей музичними враженнями в різних видах діяльності, зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, які супроводжуються піснями. Ми розігрували дитячі пісеньки, мирилки, драматизували казки, у художній діяльності використовувала музику під час малювання, ліплення народної іграшки, а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Особливе місце в роботі з дітьми відводила слуханню музики, яке включала у заняття з різних розділів програми.

Дуже подобалися заняття з розвитку мови, де діти передавали свої враження від прослуханої п’єси, створювали власні казки.

Слухаючи мелодію Е.Гріга, діти малювали в своїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот. Наймовчазнішим хотілося говорити, казкові образи діти передавали малюючи.

Перед слуханням п’єси “Баба Яга” П.Чайковського запитала:

- Яких героїв казок ви знаєте?

- Усіх, кого ви назвали: Телесика, Івана–царевича, Котигорошка, Снігуроньку, Діда Мороза. Вони робили добрі справи, допомагали людям.

- А хто їм заважав?

- Баба Яга!

- Ось послухайте, як про неї розповідається в одній казці: “Вранці прокинулася Баба Яга – кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться – немає Івана–царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає – тільки вітер свище, хмари розганяє”. Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п’єсі, яку так і назвав “Баба Яга”.

За допомогою навідних питань: Якою Баба Яга зображена в п’єсі ? Як розповідає про неї музика? Чи повідомляє вона про характер Баби Яги? Якими засобами? - діти створювали свої образи, добирали синоніми і характеризували її як фантастичний персонаж.

Якщо діти говорили про негативні вчинки Баби Яги, то зовсім інакші емоції викликала у дітей п’єса “Танець феї Драже” з балету “Лускунчик”.

Діти добирали слова до образу казкової феї солодощів: ніжна, красива, легка, солодка, добра, приносить радість людям. На обличчях з’являлися усмішки , діти відтворювали рухи феї. Музика особливо їм запам’яталася, вони просили повторного прослуховування.

Для того, щоб діти краще розуміли музичний твір та були внутрішньо налаштовані на його характер, проводила короткі змістовні бесіди, так як вважаю, що музично підготовлена дитина почує в мелодії набагато більше, ніж дитина не зацікавлена.

“Колись дуже давно всі квіти вміли літати і співати. Але це все дуже не подобалось злій королеві. Одного разу вона взяла свій золотий порошок і посипала ним квіти по всій землі. Після цього всі квіти приросли до землі і більше не могли літати і співати!

Коли вранці сонце не почуло музику, яку співали квіти, і побачило, що вони не можуть танцювати , воно засмутилось. Але, зігрівши квіти своїм гарячим промінням, сонце зняло чари злої королеви і подарувало всім квітам землі різні кольори. Ці кольори були такі гарні, що зла королева втратила злу силу і стала робити добро!”

Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси. В цьому мені допомагало художньо – поетичне слово і музика.

Налаштувати дітей на осінній настрій допомогла п’єса Чайковського “Осіння пісня” (Жовтень) з циклу “Пори року”. Діти характеризували музику як спокійну, сумну, задумливу, повільну. Осінь – дощова пора. Тому діти з цікавістю спостерігали за краплинами дощу, які стукотіли по підвіконню. В цьому випадку використала проблемну ситуацію – порівняти дві п’єси: “Дощик” В.Косенка та “Осінній дощик” Мераба Парцхаладзе. Розповідаючи дітям про красу природи, наголошувала, що вона скрізь : в промінчику сонця, у зимовому лісі, у першому проліску, в мелодії літнього дощу. Про красу природи поети склали вірші, художники намалювали її на картинах, композитори написали музику.

Під супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним – наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С.Прокоф’єва “Ранок”, А.Гречанінова “Холодно, холодно” і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь однаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу – темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.

Варто збирати дітей  як на групові заняття, так і на заняття підгрупами й індивідуальні заняття.

Старші дошкільнята  можуть засвоювати українські танцювальні рухи «хлопчачими» та «дівчачими» підгрупами; у різновіковій групі деякі пісні краще розучувати з окремою підгрупою молодших або старших дітей; можна індивідуально запропонувати послухати музику й відтворити її рухами вихованця, який тривалий час не відвідував садок, корисно вдатися до спільного музикування зі здібною дитиною.

Орієнтуючись на реальний рівень музично-естетичного розвитку дітей у певний час, на визначену освітньо-виховну мету, актуальні художньо-естетичні завдання роботи з групою, належить планувати доцільний тип заняття.

У сучасній музичній педагогіці основними типами музичних занять вважаються: традиційні, тематичні, домінантні, комплексні.

На кожному з них  можна вдатися до нетрадиційних  підходів, методів і прийомів, хоча поняття «нетрадиційні» тут дещо відносне. Адже, наприклад, для одних педагогів створення на занятті атмосфери народного побутування українського хороводу, або падання заняттю сюжетності, чи використання ігрових ситуацій іще нестандартні прийоми, а для інших — уже досить усталені.

Традиційне музичне  заняття в дитячому садку цілком відповідає і віковим особливостям дітей дошкільного віку, і специфіці музичного мистецтва. Поєднання в ході його всіх пропонованих програмою видів дитячої музичної діяльності - слухання музики, співу, пісенної творчості (у старших групах), музично-рухової діяльності, творчості у рухах та пластиці (починаючи ,і середнього віку), гри па дитячих музичних інструментах, музично-дидактичних ігор - дає змогу переводити увагу дитини з одного виду діяльності на інший і водночас зосереджувати її саме на музичних діях. Це запобігає появі втоми, зберігає працездатність, сприяє більш-менш рівномірному формуванню відповідних умінь та павичок, гармонійному музичному розвитку дітей н цілому. Зазначені види дитячої музичної діяльності, поєднані у традиційному занятті, розкривають дошкільнятам різновиди музичної практики людини (творчість, виконавство, сприймання) та музичного мистецтва (інструментальне, вокально-хорове, музично-хореографічне), закладаючи початкові уявлення про його цілісність і водночас розмаїття.

Отже, традиційне заняття  розуміємо не як застарілу форму  навчання, а як таку, що відповідає особливостям розвитку дітей дошкільного віку, як традиційно усталену й випробувану.

Тематичне музичне заняття започатковане в педагогічній практиці з часу впровадження Д. Кабалевським у школі тематичної програми з музики. Впродовж року музично-освітній зміст занять інтегрується у трьох провідних темах: «Які емоції та почуття передає й викликає музика?», «Про що розповідає музика?», «Як розповідає музика?». У дошкільній освіті ці теми визначають послідовність опанування музичного твору, тож прийнятні для будь-якого заняття.

Разом з тим виховний зміст тематичних музичних занять може бути збагачений палітрою життєвих тем, близьких і зрозумілих дітям, достатньо або мало відомих їм, але актуальних для їхнього особистісного виховання загалом та для музичного розвитку зокрема.

Якщо на заняттях з дітьми молодшого й середнього дошкільного віку переважно йдеться про іграшки — «На гостинах у ляльки», «Бал новорічних іграшок», природні явища — «Сонечко і дощик», пори року — «Як зима і весна зустрічаються», то старшим дошкільнятам бажано запропонувати теми соціального й суто музичного спрямування — «Різдвяні музичні побажання», «Пісенність поезій Лесі Українки», «Дивовижний світ музичних звуків», «Танцювальні жанри в музиці», «Пісні улюбленого композитора», «Прародичі фортепіано» тощо.

У контексті різноманітних  життєвих тем діти переживають емоції, викликані музикою, переймаються почуттями, які вона передає і збуджує. Дошкільнята визначають зміст музичних п'єс та музичні засоби вираження людських почувань, думок, конкретного змісту твору, тобто з'ясовують, про що і як розповідає музика. Таким чином, зміст музичної діяльності пов'язується для дітей з широкою культурною інформацією та спеціальною (види, жанри музичного мистецтва, творчість поетів і композиторів, специфічна термінологія, засоби музичної виразності).

Домінантні музичні  заняття дістали назву з огляду на те, що в них переважає (домінує) один з видів дитячої музичної діяльності, — музикування, музично-ритмічні й танцювальні рухи або співи. Це дає педагогові змогу немовби занурюватися з малими у конкретну діяльність, створювати атмосферу, притаманну певному виду музичного мистецтва — інструментального, музично-хореографічного, вокально-хорового, збагачувати уявлення дітей про його особливості, вдосконалювати виконавські навички, розвивати творчі вміння, розучувати музичний репертуар до свят та розваг.

Завважимо, що в ході домінантного заняття бажано варіювати дитяче музичне сприймання, практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів, творчі завдання для дошкільнят, почергове виконавство дітей і дорослих, щоб малі не стомлювалися. Використовувані методи та прийоми мають бути зваженими й різноманітними.

У комплексному музичному занятті інтегруються кілька видів діяльності, здебільшого художніх, що допомагає ефективніше спрямовувати, наприклад, розвиток дитячої творчості, На такому занятті одна дитина передасть своє переживання музики в імпровізованому таночку, інша -в музикуванні; хтось із дітей під впливом прослуханої музики продемонструє неабияку фантазію у словотворчості, інші яскраво втілять власні життєві уявлення в аплікації чи малюванні, у витинанні або ліпленні; а, можливо, всіх дітей захопить вигадування рухів у народній грі.

 

 

ВИСНОВКИ

Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветлугіна А. Музичний розвиток дитини – К.- 1978.
2. Мєтлова М. До питання про музичне виховання в дитячих садках// Дошкільне виховання – 1997.
3. Мєтлова М. Музичні твори для співу в дитячих садках// Дошкільне виховання.
4. Теплов В. Психологія музичних здібностей: Педагогіка. – К.- 1981.
5. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей// Дошкільне виховання. – 2001. - №2.
6. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку – К. – 1978.